
- •1.Систематизація нормативно-правових актів, їх мета та види.
- •2. Загальна характеристика державних органів влади.
- •3. Конституційно-правовий статус Президента України, його функції, повноваження та підстави припинення повноважень.
- •4.Поняття та способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •5.Поняття і зміст правотворчості. Законодавчий процес.
- •6. Суб’єкти правовідносин та їх правосуб’єктність.
- •7. Поняття та види соціальних норм. Місце права в системі соціальних норм.
- •8.Система права: поняття, основні риси, елементи. Характеристика основних галузей права.
- •9. Систематизація нормативно-правових актів.
- •10. Поняття, ознаки, передумови виникнення та соціальна сутність держави.
- •11. Норма права: поняття, структура та види.
- •12. Поняття, ознаки і види юридичної відповідальності.
- •13.Механізми та гарантії захисту прав та свобод людини і громадянина.
- •14. Поняття, принципи та система органів місцевого самоврядування.
- •15. Поняття та види соціальних норм. Місце права в системі соціальних норм.
- •16.Конституційно-правовий статус Прокуратури України.
- •17.Поняття форми держави та характеристика її елементів.
- •18.Конституція України, її зміст, властивості та структура.
- •19.Система конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні.
- •20.Правова свідомість: поняття, склад, види.
- •21.Основні закономірності, причини та шляхи виникнення права.
- •22.Поняття, система та джерела конституційного права.
- •23. Загальна характеристика основних теорій походження держави і права.
- •24.Характеристика системи органів державної виконавчої влади в Україні.
- •25.Типологія держав: формаційний та цивілізаційний підходи.
- •26.Нормативно-правові акти: поняття, ознаки та види.
- •27. Правова поведінка: поняття та види.
- •28.Поняття, основні ознаки, види та структура правовідносин.
- •29.Поняття та види принципів права.
- •30.Місце теорії держави і права в системі юридичних наук.
- •31. Загальнотеоретична характеристика джерел і форм права.
- •32. Загальна характеристика права: поняття, функції, ознаки та соціальне призначення.
- •33.Поняття і форми реалізації права.
- •34.Поняття правової держави та громадянського суспільства, їх взаємозв’язок.
- •35.Поняття, сутність та роль механізму і апарату держави у виконанні її функцій.
- •38.Поняття і види референдумів.
- •39.Поняття та основні засади шлюбу. Порядок укладення шлюбу.
- •4. Заручини.
- •40.Поняття та види відпочинку. Види відпусток, порядок їх надання
- •41.Поняття, ознаки та підстави адміністративної відповідальності.
- •42.Поняття, завдання, функції, принципи та система кримінального права.
- •43.Робочий час і час відпочинку за трудовим законодавством України.
- •44.Поняття, мета та види адміністративного стягнення.
- •46.Співучасть у злочині.
- •50.Трудовий договір: поняття, зміст та сторони. Строк та форма трудового договору .
- •53.Поняття та принципи конституційного ладу.
- •54. Трудова дисципліна. Заохочення та стягнення.
- •56.Поняття, ознаки, види та структура правопорушень.
- •58.Поняття виборчої системи в Україні. Виборчий процес в Україні.
- •59.Поняття та види правочинів
- •62.Поняття та види спадкування.
- •64.Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні.
- •65.Адміністративне правопорушення, його ознаки та склад.
- •66.Громадянство України. Підстави набуття та припинення
- •67.Поняття, мета, види покарань.
- •68.Порядок укладання трудового договору. Випробування при прийнятті на роботу.
- •69.Конституційний Суд України: завдання та повноваження.
- •70.Поняття та види робочого часу. Скорочений та неповний робочий час.
- •71.Сучасні методологічні підходи до змісту шкільних правознавчих дисциплін.
- •72. Особливості правового навчання у початковій, основній та старшій школі.
- •73. Підручники з курсу «Правознавство» в сучасній школі. Методика роботи з ними.
- •74. Урок правових знань – основна форма організації правового навчання. Методичні вимоги до сучасного уроку правознавства.
- •75. Методика використання технології проектів.
- •76.Позакласна та позашкільна робота з формування правової свідомості
- •Сучасні тенденції правового навчання
- •78. Форми організації правового навчання в сучасній школі.
- •79. Використання методів інтерактивної технології навчання на уроках правознавства.
- •80. Мета, завдання та структура сучасної шкільної правової освіти та умови реалізації її практичної спрямованості.
- •81.Профільне навчання: особливість методики викладання правознавчих дисциплін.
- •82. Система оцінювання навчальних досягнень та компетенцій на уроках правознавства.
- •83. Навчально-методична база вчителя правознавства.
- •Загальні питання теорії та методики правового навчання
- •85. Ігрова технологія навчання на уроках правознавства.
- •86.Загальні питання теорії та методики правового навчання
- •87. Проблемні ситуації та юридичні завдання як засіб оптимізації навчально-виховного процесу з правознавства.
- •88. Історія становлення вітчизняної правової освіти та правового виховання.
- •89. Методика формування понятійного апарату при викладанні курсу «Основи правознавства».
- •90. Правове регулювання інноваційної діяльності в сучасній освіті.
- •91. Використання технології дебатів в правовому навчанні.
- •92. Інформаційно-комунікаційні технології, методика їх впровадження при викладанні правознавчих дисциплін.
- •93. Методичні прийоми на уроках правознавства.
- •95. Методика використання засобів правового навчання в сучасній школі.
- •96. Загальна характеристика типів уроків правознавства
- •97. Нетрадиційні уроки правознавства, методика їх проведення.
- •98. Елективні курси з правознавства в сучасній школі
- •99. Загальна характеристика методів правового навчання
- •100. Мета, завдання, значення та методика проведення педагогічної практики в системі підготовки вчителя правознавства.
- •101. Педагогічна майстерність вчителя правознавства. Вимоги до вчителя правознавчих дисциплін профільної школи.
- •102. Методичні прийоми встановлення між предметних зв’язків на уроках правознавства
- •103. Порівняльна характеристика навчальних програм з правознавства в сучасній школі.
- •104. Правове виховання учнів в сучасній школі.
- •105. Деонтологія вчителя правознавства.
32. Загальна характеристика права: поняття, функції, ознаки та соціальне призначення.
Слово «право» у юридичній літературі вживається у різних значеннях. Насамперед право розуміється як певна об'єктивна реальність, один із видів соціальних норм, що діють у державі. Саме в такому сенсі ми визначаємо право як систему загальнообов'язкових формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються та охороняються державою.
Крім того, право — це ще і міра свободи дій конкретної особи (у цих випадках вживається термін «суб'єктивне право»).
Застосування права до кожного конкретного випадку супроводжується переходом від об'єктивного до суб'єктивного права. Тобто, доки норма права є загальною і поширюється на всі випадки конкретної сфери життєдіяльності,— вона є об'єктивною. Основною її вимогою є відповідність соціальним, економічним, політичним та іншим факторам об'єктивної дійсності, що викликали її до життя. Коли ж ця норма торкається конкретної ситуації і реалізується в поведінці суб'єкта, то стає суб'єктивною.
Суб'єктивне право є закріпленою правовими засобами можливістю чинити активні дії самостійно; вимагати активних дій від інших суб'єктів; звертатися до держави за захистом прав.
Розрізняють також суб'єктивний обов'язок, що являє собою закріплену правом необхідність певної поведінки.
Існують соціальні та юридичні ознаки права
Ознаки юридичні:
Право встановлюється або санкціонується (тобто офіційно схвалюється) державою. Воно є єдиним різновидом норм, що розробляються та приймаються за певною процедурою державою. У випадку існування інших норм соціального характеру, що справляють значний вплив на поведінку суб'єктів, держава затверджує їх шляхом санкціонування. Цим вона надає нормам юридичного характеру і бере на себе обов'язок охороняти їх засобами примусу.
Право є системою норм.-нормативність та системність Приписи, що складають право, є не простою сукупністю, а системним утворенням. Вони певним чином підпорядковуються та взаємодіють.
Право є загальнообов'язковим-. загальнообовязковістьВоно являє собою єдину систему приписів, обов'язкових для всього населення, що проживає на території певної держави. На відміну від інших соціальних норм, що поширюються лише на частину населення і виконуються лише в силу їх авторитетності для суб'єктів, реалізація правової норми не залежить від ставлення до неї та симпатій окремих осіб. Право не передбачає можливість невиконання чи порушення приписів будь-ким. Така поведінка визнається протиправною і карається державою.
Формальна визначеність права вказує на те, що правові норми є не просто ідеями чи думками, а являють собою певну реальність, втілену в конкретних правових актах.Лише правові норми здатні відобразити вимоги, що висуваються до поведінки суб'єктів, точно й детально, у вигляді чітко визначених прав та обов'язків.
Право має загальний характер- …За його допомогою регламентується невизначена кількість відносин. Кожна правова норма поширюється на багато однотипних випадків, не вичерпуючи свою дію. (Наприклад, Конституція США регламентує відносини з 1787 р.) Правові норми водночас поширюються і на невизначену кількість суб'єктів. Ними можуть бути всі особи, що підпадають під дію саме цієї норми за наявності певних умов.
Право охороняється державою. У випадках, коли правові приписи не виконуються добровільно, держава застосовує певні засоби для їх примусової реалізації. Йдеться про діяльність спеціально створених органів держави, що створюють умови, за яких дія права є найбільш раціональною та обгрунтованою, а також про можливість призначення одного з різновидів юридичної відповідальності у випадку вчинення правопорушення чи іншого невиконання правового припису
Ознаки соціальні :
право втілює справедливу міру свободи і рівності.
виступає регулятором суспільних відносин.
Отже, право — це система правових принципів і норм(правил поведінки),сформованих у суспільстві і визнаних його більшістю як справедлива міра свободи і рівності,закріплених забезпечуваних державою як регуляторів суспільних відносин з метою узгодження індивідуальних,соціально-групових і суспільних інтересів.
Право слугує чинником соціального прогресу,справедливою мірою свободи і рівності,впорядковує суспільні відносини,долає хаос і забезпечує розвиток охорону порядку.
Функції права-основні напрями впливу права на суспільні відносини та поведінку особи з метою їх упорядкування,охорони і захисту. Загально соціальні функції:
-інформаційно-пізнавальна,оцінна,ідеологічно-виховна,культурно-історична,ком унікативно-компромісна.
Юридичні функції:регулятивна,охоронна,захисна.
Загальносоціальні – характеризують соціальний вплив права на суспільне життя – політику, економіку, культуру тощо – виключаючи застосування спеціальних юридичних засобів.
Серед загальносоціальних функцій доцільно виділити такі:
гуманістичну – полягає в тому, що право утверджує цінності добра, справедливості, демократії, зважає на інтереси та потреби різних категорій населення, здійснює охорону й захищає права людини як найважливішої соціальної цінності;
організаційно-управлінську – за допомогою права встановлюються, змінюються чи припиняються правові відносини, спрямовується дія суб’єктів права в певному напрямку з метою виконання відповідних завдань;
інформаційно-орієнтувальну – право знайомить суб’єктів суспільного життя зі змістом волі законодавця, існуванням певних нормативно-правових актів, їхньою сутністю та призначенням у державі й суспільстві, вказує громадянам безконфліктні шляхи реалізації власних інтересів;
пізнавальну – саме право є джерелом знань про сутність і зміст норм, принципів та функцій права;
ідеологічно-виховну – право впливає на індивідуальну, суспільну та колективну свідомість населення, формує певний світогляд, виховує громадян у дусі поваги до норм права, законослухняності, визнання права найвищою соціальною цінністю, є мірою свободи індивідів і універсальним регулятором суспільних відносин.
Спеціально-юридичні – розкривають сутність і зміст юридичного призначення права, його специфічну регулятивну природу.
До спеціально-юридичних функцій права відносять регулятивну й охоронну.
Регулятивна – це напрям впливу права на суспільні відносини з метою їх врегулювання, забезпечення механізму їхнього функціонування через закріплення правового статусу особи, встановлення прав, свобод і обов’язків громадян у нормативно-правових актах.
Різновидами регулятивної функції права є такі підфункції:
регулятивна статична функція права – полягає у впливі права на суспільні відносини через закріплення порядку утворення та компетенції державних органів і їх посадових осіб, поділу державної влади, форм власності, основних прав і свобод людини та громадянина. Саме в цьому проявляється одне з основних завдань правового регулювання.
регулятивна динамічна функція права – полягає у впливі права на суспільні відносини через закріплення активної поведінки суб’єктів права (наприклад, обов’язок сплачувати податки).
Охоронна функція права – це напрям правового впливу, котрий реалізують, передусім, компетентні державні органи, приймаючи державно-владні рішення, спрямовані на охорону позитивних (політичних, економічних, національних, колективних та індивідуальних) суспільних відносин, на забезпечення їх недоторканності з боку правопорушників, недопущення та зменшення правопорушень, а також на витіснення тих негативних відносин, які не відповідають об’єктивним законам розвитку суспільства та держави.
Ця функція має на меті забезпечення належної діяльності регулятивної статистичної та регулятивної динамічної функцій права шляхом попередження і припинення правопорушень, відновлення й обмеження права, а також через застосування до винних засобів юридичної відповідальності.
З іншого боку, як регулятивна, так і охоронна функції права покликані реалізувати основне соціальне призначення права – впорядкування суспільних відносин, забезпечення стабільності та правопорядку в державі й суспільстві.