27. Правова поведінка: поняття та види.

Поведінка людей у суспільстві є різною, зокрема, залежно від прояву, мотиву, мети, наслідків.

Одним із регуляторів поведінки є право, що, відповідно, зумовлює виникнення правової поведінки.

Правова поведінка – це передбачена нормами права соціальна свідомо-цільова поведінка осіб(дія чи бездіяльність), яка тягне юридичні наслідки.

Правову поведінку характеризують такі ознаки:

• вона має соціальне значення, адже характеризує поведінку людей у суспільстві з погляду її відповідності нормам права (право­ мірна чи порушення норм права - протиправна);

• регулюється нормами права;

• має свідомо-вольовий характер;

• може зумовити юридичні наслідки (наприклад, застосування юридичної відповідальності).

Види правової поведінки:

1) залежно від кількості суб'єктів:

• індивідуальна;

• колективна;

2) залежно від характеру діяльності:

- дія;

- бездіяльність;

3) відповідно до вимог правових норм:

• правомірна;

• протиправна.

Правомірна поведінка - це свідомо-вольова поведінка особи (дія або бездіяльність), що відповідає вимогам правових норм і за­безпечується державою.

Правомірна поведінка є різновидом соціальної поведінки, вона характеризує рівень законності, правопорядку та демократіїв державі.

Свідомо-вольова, правомірна поведінка суб'єктів виникає в резуль­таті належного рівня їхньої правової свідомості та правової культури.

До ознак, які характеризують правомірну поведінку, необхідно віднести такі:

• є різновидом соціальної поведінки особи, оскільки завдяки їй забезпечується правопорядок, реалізуються права та свободи тощо;

• відповідає вимогам правових норм;

• гарантується й охороняється державою;

• є бажаною (наприклад, участь у виборах, референдумах) і допустимою (приміром, дотримання правил дорожнього руху);

• має свідомо-вольовий характер, проявляється як дія чи бездіяльність;

• відповідає інтересам правової держави та громадянського суспільства тощо.

Залежно від різних критеріїв виділяють види правомірної по­ведінки.

1.3 погляду активності:

• активна;

• пасивна (утримання від дій).

2.3 позицій форми реалізації норм права:

• додержання;

• виконання;

• використання;

• застосування.

3. За формою зовнішнього прояву:

- дія;

- бездіяльність.

4. За галузевою ознакою:

• цивільно-правова;

• адміністративно-правова;

• конституційно-правова;

• трудова тощо.

5. За фіксацією в нормативно-правових актах:

• урегульована законодавством;

• нерегульована законодавством.

6. За ставленням держави:

• схвалювана;

• заохочувана;

• допустима.

7. Залежно від волі, ступеня відповідальності тощо:

• соціально-правова активність - високий рівень виконання правових норм, вимогливість до себе та довколишніх;

• звичайна - полягає в тому, що виконання норм права є неодмінною звичкою особи;

• конформістська (пристосувальна) - коли громадяни своєю поведінкою прагнуть не відрізнятися від інших суб'єктів, а робити так, як роблять інші;

• маргінальна - зумовлюється внутрішнім страхом перед можливістю застосування юридичної відповідальності в разі порушення норм права.

До протиправної поведінки відносять:

Правопорушення – це винне, протиправне, суспільно небезпечне чи суспільно шкідливе діяння( дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, що тягне юридичну відповідальність.

Ознаки правопорушення:

1. суспільно небезпечне (або шкідливе) діяння - це спричинення несприятливих наслідків законним інтересам особи (порушення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків у виді матеріальної, моральної та фізичної шкоди), суспільства й держави;

2. протиправність - це дія чи бездіяльність, яка спричинила по­рушення вимог норм права або невиконання юридичних обов'язків;

3. винність - відображає внутрішнє ставлення суб'єкта до вчинених суспільно небезпечних діянь і його наслідків у формі умислу чи необережності;

4. караність діяння - полягає в застосуванні до правопорушника юридичної відповідальності.

Вказані ознаки правопорушення утворюють склад правопорушення.

Склад правопорушення - це сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують протиправну поведінку (правопорушення), що є підставою для застосування юридичної відповідальності.

Елементи складу правопорушення:

• суб'єкт правопорушення — це осудна фізична (в деяких випадках юридична) особа, що володіє деліктоздатністю та є винною у скоєнні правопорушення (наприклад, кримінальна відповідальність—із 16 років; за особливо тяжкі злочини - з 14 років);

• об'єкт правопорушення - це суспільні відносини, що охороня­ються нормами права та на які посягає конкретне правопорушення (власність, життя, здоров'я, громадський порядок тощо);

• об'єктивна сторона правопорушення—це зовнішній прояв суспіль­но небезпечного діяння, сукупність ознак, які характеризують конкретне правопорушення, суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність);

• суб'єктивна сторона правопорушення - це особисте психічне ставлення суб'єкта до скоєного ним суспільно небезпечного діяння.

Елементи суб'єктивної сторони: вина, мотив і мета. Залежно від ступеня суспільної небезпечності правопорушення поділяються на:

• злочини (суспільно небезпечні діяння);

• проступки (суспільно шкідливі діяння).

За сферами суспільних відносин можна виокремити:

• конституційні;

• цивільні;

• трудові;

• дисциплінарні;

• адміністративні проступки.