26.Нормативно-правові акти: поняття, ознаки та види.

Поняття “нормативно-правові акти” включає комплекс актів правотворчості, виданих органами законодавчої і виконавчої влади. Нормативно-правові акти видаються органами державної влади лише у певній формі й у рамках компетенції певного правотворчого органу. Звідси юридична чинність нормативно-правового акта визначається місцем у системі органів держави того органу, від імені якого він виданий. Нормативно-правовими вони називаються тому, що містять норми права загальнообов’язкового характеру. Власне кажучи, дане поняття є синонімом поняття “законодавство” у широкому розумінні слова.

Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими суб’єктами нормотворчості у визначених законом порядку і формі, якій містить норми права.

Нормативний акт відносять до первинних джерел права практично в усіх сучасних державах. З огляду на його юридичну форму i зміст це найбільш досконале джерело права. На відміну від інших форм права нормативно-правовий акт характеризується такими рисами:

- приймається тільки уповноваженими суб’єктами нормотворчості;

- має визначену структуру, чітко формулює зміст правових норм;

- має письмову форму i оприлюднюється в офіційних виданнях, що дає змогу оперативно доводити його до відома адресатів;

- розробляється i ухвалюється з додержанням встановленої законом процедури;

- може бути оперативно змінений i доповнений відповідно до потреб соціальної практики;

- є обов'язковим до виконання i містить гарантії на випадок його можливого порушення;

- підлягає систематизації, яка дає можливість легко відшукати його в нормативно-правовому масиві.

Ці особливості зумовлюють домінуючу роль нормативного акта в системі форм права в країнах романо-германської правової сім’ї та його поширеність в країнах англо-американського права. Нормативно-правовий акт є основною формою права i в Україні.

Нормативні акти забезпечують ефективне правове регулювання у відповідних сферах суспільних відносин. Вони:

- диференційовані за видами органів, які їх видають. Апарат держави складається з розгалуженої системи органів, наділених певним обсягом нормотворчих повноважень, який реалізується шляхом прийняття нормативних актів різних видів та різної сфери дії;

- конкретизовані за предметом правового регулювання, що відображається в назві (преамбулі) нормативного акта;

- існують у вигляді ієрархічної системи, в основі якої лежить юридична сила актів – властивість нормативних актів, що визначає їх співвідношення за змістом з іншими нормативними актами i залежить від компетенції нормотворчого органу та його місця в механізмі держави.

Вищим за юридичною силою нормативно-правовим актом є закон – основна категорія системи законодавства, що ухвалюється тільки вищими представницькими органами державної влади – парламентом країни чи всенародним голосуванням (референдумом). Закон регулює найважливіші суспільні відносини, має вищу юридичну силу у правовій системі країни. Будь-який інший правовий акт, виданий не на підставі і не на виконання закону, а тим більше невідповідний чи суперечний закону, скасовується у встановленому порядку. Закон є нормативно-правовим актом, що встановлює загальні правила поведінки (норми), обов’язкові для всіх громадян, державних органів, громадських організацій, посадових осіб. Закон усталений, стабільний і піддається зміні, доповненню чи скасуванню лише у виняткових випадках, ухвалюється в особливому порядку, передбаченому Конституцією і регламентом парламенту, має певну структуру і вимагає особливого оформлення.

Систему нормативно-правових актів очолює конституція держави. Це основний закон, який має найвищу юридичну силу. Залежно від способу вираження розрізняють писані та неписані конституції. Наступний щабель в ієрархії нормативних актів займають закони, які ухвалюються парламентом i мають вищу юридичну силу порівняно з нормативними актами інших державних органів. Види законів виокремлюють за їх змістом, формою, юридичною силою i порядком ухвалення. Крім законодавчих актів, система нормативно-правових актів включає й численні підзаконні акти, прийняті центральними і місцевими органами виконавчої влади. Такі акти засновані на законах, не можуть їм суперечити і покликані конкретизувати їх зміст.

Нормативно-правові акти можна класифікувати за різними критеріями:

1) за юридичною силою – на закони – акти вищої юридичної сили, i підзаконні акти – акти, засновані на законах, що їм не суперечать;

2) за суб’єктами правотворчості – на нормативні акти, прийняті народом, главою держави, органами законодавчої, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та iн.;

3) за обсягом i характером дії – на акти загальної дії; які охоплюють всю сукупність відносин певного виду на даній території; акти обмеженої дії (спеціальні), які поширюються на частину території або на певне коло осіб; акти виняткової дії (надзвичайної), регулятивні можливості яких реалізуються за наявності виняткових обставин (воєнних дій, стихійного лиха та iн.);

4) за галузевою належністю – на нормативні акти, які містять норми конституційного чи адміністративного, цивільного, кримінального, трудового, сімейного права тощо;

5) за зовнішньою формою виразу – на закони, ухвали, постанови, рішення, розпорядження, накази та iн.