14. Поняття про почуття. Визначальні риси емоцій та почуттів.

До афективного простору людини входять не тільки емоції, а й почуття.

Емоції – відображення ситуаційного ставлення людини до об’єктів

Почуття – стійке і узагальнене ставлення людини до об’єктів

Емоції і почуття співвідносяться як становлення і стале.

Почуття потребують для свого виникнення емоцій. Емоції – це стадія виникнення почуттів, почуття – це стадія розкриття, вираження емоцій.

Почуття є предметними. Вони відносяться до предмету : почуття радості відносно чогось, гнів на когось, вина із-за чогось.

Предметні почуття діляться на інтелектуальні, естетичні, моральні.

Світоглядні почуття – узагальнене ставлення людини, до світу, людей, до себе. Це іронія, сарказм, трагізм.

Характеристики почуттів (загальні з емоціями):

1. знак (позитив, негатив, амбівалентні)

2. Модальність(радість, горе...)

3. Кількісні характеристики (інтенсивність, глибина, тривалість)

Властивості почуттів і емоцій: переключення, передбачення. Просторово-часове зміщення.

Головна властивість почуттів –визначення динамічного вектора активності суб’єкта щодо предмета почуття. Кохати – означає діяти певним чином щодо когось.

Наші почуття виконують дві функції: сигнальну та регулюючу.   Сигнальна функція почуттів виражається в тому, що переживання виникають і змінюються у зв'язку з змінами, що відбуваються в навколишньому середовищі або в організмі людини.   Регулююча функція почуттів виражається в тому, що стійкі переживання спрямовують нашу поведінку, підтримують його, змушують долати зустрічаються на шляху перешкоди або заважають протіканню діяльності, блокують її.

15.Вираження почуттів. Зовнішні вияви почуттів. Зняття внутрішньої напруги.

Для вираження почуттів необхідний ще один компонент афективної сфери - воля.

Вираження почуттів відбувається як зовнішньо (мімка, жести, діяльність) так і внутрішньо – соматичні зміни – тиск, потіння, пульс, „гусяча шкіра” іт.д. Соматичні зміни виявляються у рухах, голосі, в очах. Ми використовуємо ці показники для визначення емоційного стану інших людей.

Вираження поччутів: довільне та мимовільне.

Зняття напруги – належить до сфери регуляції емоційних станів.

Методи регуляції емоційних станів:

• Прямий вплив

Психофармакологічні засоби, гіпноз

• Опосередкований вплив

Література, музика, самонавіювання, медитація, автотренінги, ігри (рольові), імагінативні техніки

16.Поняття про волю. Аналіз складної вольової дії. Головні якості волі. Самовиховання волі. Воля - психічна функція, яка передбачає регуляцію людиною своєї поведінки відповідно до найбільш значущих для неї мотивів, гальмування інших мотивів, організацію дій згідно із свідомо поставленими цілями.

Воля - це психічний процес свідомої цілеспрямованості регуляції людиною своєї діяльності і поведінки з метою досягнення поставлених цілей.

Вольова діяльність - це особлива форма активності людини. Вона полягає в тому, що людина здійснює владу над собою, контролює власні імпульси і в разі необхідності - гальмує їх.

Теорії волі.

• Емоційна. Воля це особлива форма емоцій, афект що перетворюється в дію.

• Інтелектуальна. Воля це мисленнєвий синтез мети і дії.

• Волюнтаристська. Воля не емоційна і не інтелектуальна, а є самостійним процесом, що починається з ідеї які рухи повинна виконати людина для досягнення результату.

- Мотиваційний підід – спонукальна фенкція волі, воля=мотив, мотивація. В – свідомий спосіб регуляції поведінки та діяльності людини. (сучасний підхід) - Регуляційний підхід – воля як психологічний механізм, через який лю регулю свої психічні функції, механізм подолання труднощів і перешкод, воля – характеристика особистості, саморозвиток осоьистості (вітчизняний підхід)

Функції волі

• 1. Спонукальна - організація активності людини. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати дію, але при цьому необхідність виконання її вона усвідомлює, то воля створює допоміжне спонукання, змінюючи смисл дії (робить його більш значущим).

• 2. Гальмівна функція - стримування небажаних проявів активності.(Наприклад окремі прояви людської вихованості: не дати виходу агресії, не виявити негативні емоції).

Характерні особливості волі.

• 1. Воля є продуктом суспільно-історичного розвитку людини її формування пов`язане з появою і розвитком трудової діяльності.

• 2. Воля не є природженою здатністю. Вона формується у процесі діяльності, яка потребує певних вольових якостей і навичок вольової регуляції.

• 3. Вольова регуляції - це регуляція свідома, опосередкована знаннями людини про зовнішній світ, про свої цінності і можливості, на підставі яких здійснюються передбачення та оцінка наслідків активності особистості.

• 4. Розвиток волі тісно пов`язаний з розвитком мислення, уяви, емоцій, мотивації з розвитком свідомості і самосвідомості особистості загалом.

Параметри волі: Просторові – самостійність впевненість. Часові – наполегливість терпіння. Інформаційні – принциповість. Енергетичні – рішучість, контроль

Розвиток волі: В процесі подолання труднощів, виховання у дитинстві, дисципліна, віра в свої сили, переконання, мотивація.