85. Норма-патологія, хвороба- здоров’я

Нозос і патос є крайніми (патологічними) варіантами різних по своїй суть процесів або спектрів. Так, нозос розташовується в спектрі здоров'я-хвороба, а патос в спектрі норма-патологія.

На думку Ю.С.Савенко, спектр норма-патологія носить характер континууму, спостерігаються плавні переходи від одного стану до іншого. В той час, як спектр здоров'я-хвороба не є континуумом і можна відзначити стуненеобразність переходів.

Два приведені спектри відображають сучасні уявлення про характер взаємозв'язку норми і здоров'я. Поняття здорової діяльності, здорового самопочуття, здорової поведінки значно ширше, багатше і різноманітніше, ніж поняття нормального. Здоров'я визначається як стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя і ґрунтується на суб'єктивному відчутті здоров'я. Унаслідок чого його діапазон розширюється. Норма ж в медицині визначається як оптимум функціонування і розвитку організму і особи, оцінка якого вимагає об'єктивного (наскільки це можливо) і порівняльного підходу. За даними деяких дослідників-психіатрів, норма складає лише одну третину здоров'я. Умовне це співвідношення можна визначити так: людина визнається здоровою, але «ненормальною», тобто суб'єктивно вона не відчуває жодних хворобливих проявів, відзначає комфортність власного самопочуття (повне благополуччя), але при цьому об'єктивно наголошується відхилення від оптимуму функціонування. У соматичній медицині проблема хвороба-патологія не стоїть настільки гостро як в клінічній психології і психіатрії, де оцінка стану пацієнта має соціально значиме звучання.

До нозосу відносять хворобливі процеси і стани, такі як шизофренія, біполярний афективний розлад (устар. - маніакально-депресивний психоз), інволюційні, судинні, інфекційні і інші психози; до патосу – в першу чергу, розлади особистості (устар. - психопатія), дефектні стани, аномалії розвитку.

86. Внутрішня картина здоров’я

Внутрішня картина хвороби — це сукупність не лише емоційних порушень, але й певних процесів інтелектуального та вольового порядку, пов'язаних зі свідомістю, переживанням і ставленням до хвороби.

Спрощено структуру внутрішньої картини хвороби можна представити таким чином. Основним і первинним компонентом цієї структури є емоційна реакція хворого на факт захворювання. З часом ці емоційні порушення ускладнюються за рахунок недостатності інформації, а також взаємовпливів пацієнтів. Виникають стани страху, тривоги, депресії. Мислення хворого базуються не на логічних закономірностях, а на емоційній значимості тих чи інших фактів. Проблеми хвороби займають у ньому непропорційно велике місце, відтісняючи інші проблеми (робота, сім'я, суспільна діяльність). Деякі положення і висновки набувають значення надцінних ідей, які важко піддаються корекції. У людей зі слабкою волею захворювання може призвести до стану пасивності, депресії. У людей з сильною волею спостерігається прийняття і впровадження в життя рішень, спрямованих як на боротьбу з хворобою та раціональне пристосування до життя, так і на розвиток надцінних і маячних ідей.