Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_DEK.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
520.7 Кб
Скачать

5. Самосвідомість людини та її основні функції.

Самосвідомість – це усвідомлене ставлення людини до самої себе та свого місця в житті. В самосвідомості людина виступає і як об’єкт і як суб’єкт пізнання.

Функції самосвідомості: самопізнання (Полягає у спрямованості людини на пізнання своїх тілесних (фізичних) та духовних можливостей та якостей, свого місця серед інших людей. Самоспостереження плюс самооцінка – адекватність, рівень, стійкість), самоприйняття (позитивна оцінка себе, самоповага), самоконтроль (– це усвідомлена регуляція власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам та зразкам), самовдосконалення(це покращення своїх власних фізичних, моральних та інших якостей та властивостей).

Внаслідок взаємодії предметної свідомості та самосвідомості людина формує я-концепцію – динамічна система уявлень людини про саму себе.

Самосвідомість має три рефлексивні аспекти (Столін В. В., Бодалєв А. А.), яким відповідають певні рефлексивні акти самосвідомості (Столін В. В., Слободчиков В. І.). Отже, структура самосвідомості виглядає настпний чином:

  1. Когнітивний аспект. Рефлексивні акти: самопізнання, самоаналіз, самодіагностика.

  2. Емоційний аспект. Рефлексивні акти: самооцінка, самовідчуття, самоставлення.

  3. Регулятивний аспект. Рефлексивні акти: самовиховання, саморозвиток, самовдосконалення, саморегуляція, самоорганізація, самоконтроль.

6. Психофізична та психофізіологічна проблеми та шляхи їх вирішення.

Психофізична проблема – це проблема співвідношення між психічними та фізичними явищами. Особливо вона загострилась у 17ст. після того, як Рене Декарт різко протиставив матерію і дух як дві різні субстанції.

З розвитком досліджень у галузі вищої нервової діяльності та органів чуття у 18 ст. психофізична проблема переросла у психофізіологічну – проблему співвідношення психічних та психофізіологічних явищ. Її суть полягає в тому, щоб з’ясувати, яким чином у процесі функціонування мозку виникають якісно різні психічні явища. Остаточного розв’язання цієї проблеми немає, спроби її рішення породили багато теорій дуалістичного та моністичного характеру.

  • Дуалістичні теорії: психофізичний паралелізм(психічні та фізіологічні процеси протікають незалежно один від одного.Разом з тим діяльність одних процесів супроводжує діяльність інших), психофізична взаємодія (заперечує функціональний зв'язок між психікою та мозком).

  • Моністичні теорії: теорія психофізичної ідентичності (фізіологічні та психічні процеси - це два боки єдиного процесу), теорія емерджентного психонейронального монізму (психіку розглядає як специфічне явище, котре породжується фізіологічними процесами, однак до них не зводиться) та теорія психофізичної єдності (психіка є функцією головного мозку, а також про те, що психічні явища складають невід’ємну частину складнішого цілісного процесу поведінки, який має свою психічну та фізіологічну підстави.).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]