49. Фізіологічні основи мотивації та емоцій

Мотивація напряму пов’язана з потребою

Потреба – цілеспрямована система послідовних дій, які опосередковують контакт організму з оточуючими умовами для забезпечення та розвитку життя.

За Сімоновим – фізіол мех. Активний в пам’яті слідів тих зовнішніх об’єктів, які можуть задовольняти певну потребу, та тих дій, які забезпечують задоволення.

• Основні принципи нейрофізіології домінуючих мотивацій:

• Кожна мотивація зумовлена оявою метаболічної потреби і має мистемний характер.

• Потреба трансформується нейрогуморальним шляхом у збудженні центрів гіпоталамуса, які активують інші структури мозку, та кору Вел півкуль.

• Коркові та лімбічні структури мозку здійснюють специфічну для кожної мотивації незхідний збуджуючий та гальмівний вплив на гіпоталамічні мотиваційні центри

• Фази мотивації:

1. Ідентифікація потреби

2. Збудження активаційних цетрів (ретикулярна формація)

3. Збудження кори головного мозку

4. Сигнали нейрогуморальних органів регуляції до певних дій спрямованих на задоволення потреби

Емоції

Теорії:

1. Ч. Дарвіна. Поділяв на корисні ем, або ті що колись їми були

2. Вундт. Коли у свідомості лю виникає негативна емоція, то вона кожного разу виникає за асоціацією відповідно до неї близьке за змістом нижче почуття, відчуття.

3. Нейрокультурна т. Пола Екмана. З 1 боку емоції – на основі еволюції, з іншого – це явище культурне.

Нервовим субстратом емоцій є лімбічна система та лімбічні струк мозку.

• Фізіологічні кореляти емоцій:

• Рефлекторні мех., виникнення емоц реакцій. Вони можуть виникати як довільно так і виникнення може бути безумовно рефлекторним і умовно рефлекторним.

• Ем та вегетативна НС. Деякі автори пов’язують негативні емоції переважно з активацією симпатичного відділу НС, а позитивні – з активацією парасимпатичного відділу.

• Ем та ендокринна система. При виникненні емоцій виникають біологічні зрушення і викид в кров біологічно активних речовин. Різні гормони – різні емоції.

50. Гомеостаз як основна умова життєдіяльності організму. Психофізіологічні принципи саморегуляції.

Гомеостаз – підтримка сталості внутрішнього середовища організму.

Функції гомеостазу: забезпечення виживання та адаптації організму.

Існує внутрішній та зовнішній гомеостаз – всередині організму та всередині екологічної системи.

Властивості гомеостазу:

• Нестабільність системи, тестує яким чаном краще адаптуватися

• Прагнення до рівноваги

• Непередбачуваність, не завжди очікуваний результат

Приклади гомеостазу у ссавців:

• підтримка сталої температури (піт)

• підтримка рівня глюкози в крові

• виділення токсичних речовин з потом і сечею

Механізми гомеостазу – зворотний зв’язок.

• Позитивний зворотний зв’язок – орієнтація на зміну внутрішнього середовища, стабілізація - температура, речовини – їх баланс

• Негативний зворотній зв’язок – орієнтація на збереження сталості внутрішнього середовища – дестабілізація – згортання крові, народження дитини

Підтриманням гомеостазу займається – ЦНС та ВНС нейрогуморальна система, вегетативна нс (парасимпатична та симпатична нервові системи).

Принципи саморегуляції:

Два методи саморегуляції – фармакологічні, нефармакологічні (медитація, аутотренінг, самогіпноз, масаж, глибоке дихання, його, метод візуалізації, метод приємних асоціацій)

Принцип біологічного зворотного зв’язку

Згідно з визначенням Американської асоціації прикладної психофізіології і бзз *БІОЛОГІЧНИЙ ЗВОРОТНІЙ ЗЬЯЗОК*, бзз – це нефармакологічний метод лікування з використанням спеціальної апаратури для реєстрації, посилення та зворотного повороту пацієнту фізіологічної інформації. Основне завдання бзз є навчання саморегуляції, бзз полегшує процес навчання фізіологічного контролю. Техніка дозволяє отримати інформацію, яку в звичайних умовах отримати неможливо. Основні атрибути терапії – лікар, пацієнт і технічні засоби.

Вікова психологія