28. Гештальт психологія та екзистенцій на психологія.

Гештальт-психологія - одна з основних шкіл зарубіжної психології першої половини XX ст, представники якої виходять з цілісності людської психіки, що не зводиться до її простих форм. Гештальтпсихология досліджує психічну діяльність суб'єкта, що будується на основі сприйняття навколишнього світу у вигляді гештальтов. До цього напряму належать М. Вертгеймер, В Келер, К. Коффка.

Принципи сприйняття. Вертхеймер Ідея, полягала в тому, що організація сприйняття відбувається миттєво, в той же момент, коли ми бачимо або чуємо різні форми або образи.

Вони твердо вірили в мудрість організму (wisdom of the organism) і розглядали здорову, зрілу людину як індивіда, який сам себе підтримує і регулює. Тим самим вони прагнули в своєму терапевтичному підході допомогти пацієнтам усвідомити себе і світ і встановити прямий контакт з собою і світом. Як вирішальні аспекти життя з підвищеним усвідомленням вони розглядали організм як єдине ціле, буття в «тут і зараз» і перевага «як» перед «чому».

Екзистенціальна психологія (від латів. existentia — існування) —одно з напрямів «гуманістичній психології». Екзистенціальна психологія вивчає: 1) проблеми часу, життя і смерті; 2) проблеми свободи, відповідальності і вибору; 3) проблеми спілкування, любові і самоти; 4) проблеми пошуку сенсу існування. Екзистенціальна психологія підкреслює унікальність особистого досвіду конкретної людини, що не зводиться до загальних схем. У практиці сучасної екзистенціальної психології використовуються багато досягнень психоаналізу. Найбільш видні представники екзистенціальної психології — Л. Бінсвангер, М. Бос, Е. Мінковськи, Р. Мей, Ст Франкл.

Екзистенціалісти розрізняють «буття» і «існування». «Буття» включає навколишній світ людини – природний і соціальний, а «існування» – це внутрішнє життя людини, його індивідуальне «я».

Мета екзистенціальної психотерапії – допомогти людині зрозуміти своє життя, способи її побудови, що ховаються в ній парадокси і дилеми, а також знаходити дороги для створення власного осмисленого майбутнього.

29. Історія і тенденції розвитку Української психології.

Відомі представники:

Львівський університет: Охорович, Балей

Києво-Могилянська Академія: Гізель, Яворський

Харківська школа: Леонтьєв, Ельконін, Давидов, Запорожець

На Україні перші психологічні експериментальні лабораторії з’явилися з кінця 19ст. В Києві такі лабораторія була заснована Іваном Сікорським, в Одесі – Миколою Ланге, Харків – Павло Ковалевський.

Олександр Потебня. Професор Харківського університету, вважав що психологія повинна вивчати закономірності розвитку душі, досліджував психологію словесно-художньої творчості, засновник психологічного напряму в українському мовознавстві.

Юліан Охорович. Освіту здобув у Варшавському університеті, досліджував методологічні питання психології, співпрацював з Жаном Шарко.

З початку 20 століття українська психологія розвивалася в рамках радянської психології – теорія діяльності (Запорожець, Леонтьєв) а також педагогічна психологія. Педагогіка та дидактика були сильними напрямами в радянській психології, з українських вчених в цьому напрямі працював Олександр Запорожець – психологія дитячого віку. Також на радянську психологію вплинув марксизм.

Початок 20 століття – відзначилися Зеньківський та Балей.

Зеньківський. Досліджував проблеми психології дитинства та виховання.

Балей. Дитяча, педагогічна та соціальна психологія. „нарис психології” вважається першим сучасним підручником з психології українською мовою.

2 половина 20ст. Костюк, Роменець, Зінченко. Максименко.

Роменець. Започаткував напрям психологія вчинку. Тому предмет психології вчинок.

Костюк. Очолював науково-дослідний інститут педагогіки в Україні. Засновник науково-дослідного інститут психології у Києві.

• Тенденції та проблеми психології і в Україні.

1. Залишки радянських основ психології, застарілих поглядів, методів, підручників.

2. Відставання України під час перебування в склад СРСР.

3. Відсутність української школи психокорекції та психотерапії.

4. Незначна кількість науково-дослідних інститутів (тепер кількість збільшується – інститут Костюка, Максименка та політично-психологічних досліджень).

5. українська термінологія

6. проблема основного підходу

7. неготовність соціуму до послуг психолога, стигма.