26. Психоаналіз – історія розвитку, розгалуження, основні проблеми.

Фрейдизм.

Кінець 19 і початок 20 століття.

Засновник Зігмунд Фрейд. Фрейд вважав що психоаналіз –наука про несвідомі психічні явища, рушійні сили – це потяги, мортідо та лібідо. Складові вчення: аналіз сновидінь, психосексуальні стадії розвитку дитини, комплекси, витіснення, захисні механізми, опір.

Людина завершує розвиток коли заверш формув статевої системи. Вперше починає аналізувати секс розлади. Релігію описує як невроз. Всім править сексуальний потяг

Недоліком фрейдизму є перебільшення ролі сексуальної сфери в житті і психіці людини. Тому навіть його послідовники, неофрейдісти, відштовхуючись від основних постулатів Фрейда про несвідомість, пішли по лінії обмеження ролі сексуальних потягів в поясненні психіки людини.

Аналітична психологія Юнга.

Учень Фрейда. Ввів поняття колективного несвідомого, екстраверсії та інтроверсії.

Архетіпи Юнга це що існують у народів уявні уявлення про добро і зло тобто наші уявленні про що те. (наприклад що має виставу добро, або як повинна виглядати мати).

Індивідуальна психологія Адлера.

Важливість соціального фактору, Сиблінг позиція, компенсація, воля до влади, життєвий стиль, кретине я, фіктивний фіналізм.

А.Адлер на противагу Фрейду відкидав ідею розчленовування особи на три інстанції («Воно», «Я», «Понад-я») і орієнтувався на принцип єдності особи і примат соціальних чинників в людській поведінці.

Адлер розглядав соціальні спонуки, соціальні відчуття як основу людського існування, а індивіда - як спочатку соціальна істота. Він підкреслював, що індивід не може розглядатися незалежно від суспільства, оскільки ті або інші його якості виявляються в процесі взаємодії з соціальним середовищем.

Его-Психологія Е.Еріксона. Еріксон розділив життя людини на вісім стадій. Кожна психосоциальная стадія супроводиться кризою, поворотним пунктом життя індивіда Ключовим в теорії Е.Еріксона є поняття «ідентичність», Ідентичність — це тотожність людини самому собі

Неофрейдизм.

20-30 р.р. 20 ст. Важлива роль приділяється соціокультурному середовищу.

Хорні (Хорні доводила, що вирішальним чинником в розвитку дитяти є соціальні стосунки між дитям і батьками. Головною в розвитку дитяти є потреба в безпеці — бажання бути коханим, бажаним і захищеним від небезпеки або ворожого світу.),

Гаррі Стек Саллівен (автор концепції міжособової психіатрії. Її основу складає теза про роль міжособових стосунків у формуванні особи і процесу її розвитку. При цьому завдання виховання зводиться до соціальної адаптації людини.) Фромм.

Гуманістичний психоаналіз.

Фромм. Визнавав лише соціальну спрямованість психіки людини, поняття свободи, пригнічення свободи – патології.

Груповий психоаналіз

Зігмунд Фукс. 20ст. Групова психотерапія, групові процеси: явні, приховані, перенесення, проекції.

27. Біхевіоризм.

Біхевіоризм виник після рефлексології. Вважав предметом вивчення психології – поведінку людини. Те, що можна спостерігати. Біхевіоризм широко спирався на біологічну ознаку, зокрема на фізіологію. Засновник Джон Уотсон. На поч. 20ст. В основу лягли праці досліди Торндайка і Павлова. Поведінка людини трактувалася відповідно до схеми : Стимул-Реакція. Таким чином, біхевіоризм вилучив свідомість із предмету вивчення психології.

Уотсон вважав, що мотив і цілі виникають у людей на основі поєднання позитивного і негативного.

Вродженні реакції: Посмішка, Плач, рухи тулуба, кінцівок.

Теорія діяльності.

20-30 р.р. 20ст.

Розроблялася радянськими вченими. Основа формування психіки діяльність людини. Згодом це напрям переростає у культурно історичну концепцію – діяльність людини розглядається у культурно-історичному аспекті. Вчені: Виготський, Рубінштейн, Гальперін, Лурія, Леонтьєв, Запорожець.

Необіхевіоризм.

Необхевіористи: Бандура, Мітчелл, Роттер, Берковіц.

Включили в схему стимул-реакція, змінну – психіку людини. (Когнітивний біхевіоризм. Толмен.)

Бандура Альберт. Проблема підліткової агресивності, вплив оточення на агресивність, типи підкріплення поведінки, само підкріплення. Саморегуляція.

Джуліан Роттер. Поняття локусу контролю, потреби людини, потенціал потреби та потенціал поведінки.

Вокер Мітчелл. Поведінки визначається не ситуацією, атим як людина сприймає себе у цій ситуації, мета людини, поняття особистого підпису, когнітивніо-афективні одиниці.

Леонард Берковіц. Питання агресії, виділяв типи агресії: фізичну, вербальну, інструментальна, емоційна, пряма, непряма, свідома, імпульсивна, аутоагресія.

Радикальний біхевіоризм. Скіннер. Продовжував біологізувати поведінку людини, поняття підкріплення. Заперечував наявність змінною (психіки). Ввів понять оперантної поведінки. Ідеї: -псих – наука про управління поведінкою; -програмовне навчання(кожна людина працює в своєму темпі).