
- •1. Загально психологічні принципи психологічних досліджень
- •2. Проблема розвитку психіки у філогенезі.
- •3. Основні властивості психіки людини.
- •4. Особливості свідомості людини.
- •5. Самосвідомість людини та її основні функції.
- •6. Психофізична та психофізіологічна проблеми та шляхи їх вирішення.
- •7. Особистість в контексті сучасних наукових досліджень.
- •8. Теорії особистості
- •9. Індивідуально типологічні особливості особистості. Темперамент.
- •10.Індивідуально типологічні особливості особистості. Характер
- •11. Індивідуально типологічні особливості особистості. Здібності
- •12. Мотиваційна сфера особистості
- •13. Теорія емоцій, їх характеристика та аналіз.
- •14. Поняття про почуття. Визначальні риси емоцій та почуттів.
- •15.Вираження почуттів. Зовнішні вияви почуттів. Зняття внутрішньої напруги.
- •17. Відчуття людини. Їх основні закономірності.
- •18. Сприймання людини: основні особливості
- •19. Пам’ять людини: її основні процеси
- •20. Мислення людини: основні розумові операції.
- •21. Уява людини, основні процеси створення образів уяви.
- •22. Мовлення людини, його основні види та функції.
- •23.Увага людини, її основні особливості.
- •24. Основні етапи розвитку предмету психології
- •26. Психоаналіз – історія розвитку, розгалуження, основні проблеми.
- •27. Біхевіоризм.
- •28. Гештальт психологія та екзистенцій на психологія.
- •29. Історія і тенденції розвитку Української психології.
- •30. Гуманістична психологія.
- •32. Поведінка та установки. Теорія когнітивного дисонансу Фестінгера.
- •33. Соціальне мислення. Стереотипність, евристичність, ілюзорність. Фундаментальна помилка атрибуції.
- •34. Види груп в соціальній психології. Загальна характеристика та способи класифікації.
- •35. Соціальні і гендерні ролі.
- •36. Теорії агресії в соціальні психології. Послаблення агресії за допомогою соціального научіння.
- •37. Етапи організації і проведення експериментального психологічного дослідження.
- •38. Ідеальний та реальний експерименти.
- •39. Експериментальні змінні та способи їхнього контролювання
- •40. Спостереження як один з основних емпіричних методів психології.
- •41. Методи опитування в психологічних дослідженнях.
- •42. Вплив особистості досліджуваного в експерименті.
- •43. Вплив експериментатора в експерименті.
- •44.Класифікація типів за Лазурським.
- •45. Порівняння психологічних моделей особистості Ганнушкіна, Лічко, Леонгарда.
- •45. Розуміння екстра-інтроверсії Юнгом, Айзенком, Леонгардом
- •46. Типологічна модель Кречмера. Психологія конституційних відмінностей Шелдона.
- •48. Функціональні стани в структурі поведінки людини. Фізіологічні індикатори функціональних станів. Способи їх корекції та принципи саморегуляції.
- •49. Фізіологічні основи мотивації та емоцій
- •50. Гомеостаз як основна умова життєдіяльності організму. Психофізіологічні принципи саморегуляції.
- •51. Основні психологічні концепції онтогенезу психіки людини
- •52, Основні закономірності онтогенезу психіки людини
- •53. Кризи 2 та 3 років життя. Засоби подолання.
- •54. Кризи 7 і 13 років життя. Засоби подолання.
- •55. Формування особистої ідентичності в юнацькому віці.
- •56. Криза середини життя і засоби її подолання.
- •57. Основні психологічні концепції навчання
- •58. Показники та критерії вихованості особистості.
- •59. Комунікативна культура вчителя.
- •60. Психологічна характеристика методів і форм навчання.
- •61. Психологічний аспект контролю та оцінки знань
- •62. Вибір методологічної основи інтерпретації психологічних даних.
- •63. Психологічна спеціалізація в системі вищої школи України. Провідні учбові та науково-дослідні психологічні центри України.
- •64. Психологічна структура трудової діяльності
- •65. Прогностична трудова експертиза.
- •67. Поняття психологічної професіографії. Структура психограми.
- •68. Характеристика операторської діяльності : її структура, надійність, помилки.
- •69. Вимірювання в психології. Основні типи шкал.
- •70. Вимоги до побудови і перевірки методик.
- •71. Надійність та валідність тестів
- •72. Основні поняття психометрії
- •73. Психологічний діагноз та висновок
- •74. Соціальні та етичні аспекти психологічної діагностики. Етичний кодекс психолога діагноста.
- •75. Загальні та спеціальні вимоги до психолога консультанта
- •76. Модель ефективного консультанта
- •77. Уміння та навички консультанта
- •78. Різновиди психологічного консультування
- •79. Соціально-політичні чинники оптимізації політичної діяльності
- •80. Політична соціалізація: сутність, етапи, основні механізми
- •81. Психологія організованої злочинності
- •82. Психологічна характеристика потерпілого
- •83. Функції управління, вимоги до особистості менеджера в світлі проблем психології управління
- •84. Психологія конфлікту. Запобігання та вирішення конфліктів у процесі управління
- •85. Норма-патологія, хвороба- здоров’я
- •86. Внутрішня картина здоров’я
- •87. Психічне здоров’я як регулятор поведінки в життєвих ситуаціях
- •88. Невротичні розлади
- •90. Соціально-психологічна характеристика та актуальні проблеми сучасної сім’ї
- •91. Стабільність шлюбних стосунків та їх детермінанти
- •92. Психологічні засади формування спортивної досконалості
- •93. Психологія спортивних змагань
- •94. Аналіз програм шкільного курсу психології.
- •96.Особливості проведення уроку
- •97. Оцінювання знань на заняттях з психології
- •98. Основні завдання практичного психолога в організації
- •99. Основні завдання практичного психолога в медичному закладі
- •100. Основні завдання практичного психолога у навчальному закладі
26. Психоаналіз – історія розвитку, розгалуження, основні проблеми.
Фрейдизм.
Кінець 19 і початок 20 століття.
Засновник Зігмунд Фрейд. Фрейд вважав що психоаналіз –наука про несвідомі психічні явища, рушійні сили – це потяги, мортідо та лібідо. Складові вчення: аналіз сновидінь, психосексуальні стадії розвитку дитини, комплекси, витіснення, захисні механізми, опір.
Людина завершує розвиток коли заверш формув статевої системи. Вперше починає аналізувати секс розлади. Релігію описує як невроз. Всім править сексуальний потяг
Недоліком фрейдизму є перебільшення ролі сексуальної сфери в житті і психіці людини. Тому навіть його послідовники, неофрейдісти, відштовхуючись від основних постулатів Фрейда про несвідомість, пішли по лінії обмеження ролі сексуальних потягів в поясненні психіки людини.
Аналітична психологія Юнга.
Учень Фрейда. Ввів поняття колективного несвідомого, екстраверсії та інтроверсії.
Архетіпи Юнга це що існують у народів уявні уявлення про добро і зло тобто наші уявленні про що те. (наприклад що має виставу добро, або як повинна виглядати мати).
Індивідуальна психологія Адлера.
Важливість соціального фактору, Сиблінг позиція, компенсація, воля до влади, життєвий стиль, кретине я, фіктивний фіналізм.
А.Адлер на противагу Фрейду відкидав ідею розчленовування особи на три інстанції («Воно», «Я», «Понад-я») і орієнтувався на принцип єдності особи і примат соціальних чинників в людській поведінці.
Адлер розглядав соціальні спонуки, соціальні відчуття як основу людського існування, а індивіда - як спочатку соціальна істота. Він підкреслював, що індивід не може розглядатися незалежно від суспільства, оскільки ті або інші його якості виявляються в процесі взаємодії з соціальним середовищем.
Его-Психологія Е.Еріксона. Еріксон розділив життя людини на вісім стадій. Кожна психосоциальная стадія супроводиться кризою, поворотним пунктом життя індивіда Ключовим в теорії Е.Еріксона є поняття «ідентичність», Ідентичність — це тотожність людини самому собі
Неофрейдизм.
20-30 р.р. 20 ст. Важлива роль приділяється соціокультурному середовищу.
Хорні (Хорні доводила, що вирішальним чинником в розвитку дитяти є соціальні стосунки між дитям і батьками. Головною в розвитку дитяти є потреба в безпеці — бажання бути коханим, бажаним і захищеним від небезпеки або ворожого світу.),
Гаррі Стек Саллівен (автор концепції міжособової психіатрії. Її основу складає теза про роль міжособових стосунків у формуванні особи і процесу її розвитку. При цьому завдання виховання зводиться до соціальної адаптації людини.) Фромм.
Гуманістичний психоаналіз.
Фромм. Визнавав лише соціальну спрямованість психіки людини, поняття свободи, пригнічення свободи – патології.
Груповий психоаналіз
Зігмунд Фукс. 20ст. Групова психотерапія, групові процеси: явні, приховані, перенесення, проекції.
27. Біхевіоризм.
Біхевіоризм виник після рефлексології. Вважав предметом вивчення психології – поведінку людини. Те, що можна спостерігати. Біхевіоризм широко спирався на біологічну ознаку, зокрема на фізіологію. Засновник Джон Уотсон. На поч. 20ст. В основу лягли праці досліди Торндайка і Павлова. Поведінка людини трактувалася відповідно до схеми : Стимул-Реакція. Таким чином, біхевіоризм вилучив свідомість із предмету вивчення психології.
Уотсон вважав, що мотив і цілі виникають у людей на основі поєднання позитивного і негативного.
Вродженні реакції: Посмішка, Плач, рухи тулуба, кінцівок.
Теорія діяльності.
20-30 р.р. 20ст.
Розроблялася радянськими вченими. Основа формування психіки діяльність людини. Згодом це напрям переростає у культурно історичну концепцію – діяльність людини розглядається у культурно-історичному аспекті. Вчені: Виготський, Рубінштейн, Гальперін, Лурія, Леонтьєв, Запорожець.
Необіхевіоризм.
Необхевіористи: Бандура, Мітчелл, Роттер, Берковіц.
Включили в схему стимул-реакція, змінну – психіку людини. (Когнітивний біхевіоризм. Толмен.)
Бандура Альберт. Проблема підліткової агресивності, вплив оточення на агресивність, типи підкріплення поведінки, само підкріплення. Саморегуляція.
Джуліан Роттер. Поняття локусу контролю, потреби людини, потенціал потреби та потенціал поведінки.
Вокер Мітчелл. Поведінки визначається не ситуацією, атим як людина сприймає себе у цій ситуації, мета людини, поняття особистого підпису, когнітивніо-афективні одиниці.
Леонард Берковіц. Питання агресії, виділяв типи агресії: фізичну, вербальну, інструментальна, емоційна, пряма, непряма, свідома, імпульсивна, аутоагресія.
Радикальний біхевіоризм. Скіннер. Продовжував біологізувати поведінку людини, поняття підкріплення. Заперечував наявність змінною (психіки). Ввів понять оперантної поведінки. Ідеї: -псих – наука про управління поведінкою; -програмовне навчання(кожна людина працює в своєму темпі).