Журнал вимірювання вертикальних кутів

Станція	Точка спостережень	Відліки за ВК				МО=(КЛ+КП)/2	v=(КЛ-КП)/2
		КП		КЛ
1	1

Сторінка 22 Перенесення в натуру позначок точок Порядок виконання роботи:

1. Нехай Но — проектна позначка точка О, Нr — позначка геодезичної основи. Наближено посередині між репером та точкою О встановлюють нівелір в робоче положення і беруть відлік а по рейці, яка встановлена на репері. З малюнку видно, що відлік по рейці, яка встановлена на тимчасовій позначці, рівний b=Hr+a-Ho. Отже b=Hi-Ho та Hr+a=Hi

2. Тимчасову позначка чи знак в точці О пересуваємо по вертикалі (у верх, або вниз) до отримання потрібного значення b по рейці, встановленій на його торці.

Для контролю перетин в натуру позначок точок виконують по обидва боки рейок або при двох горизонта інструмента.

Перенесення в натуру позначок точок

Нi	Ho	Hr	a	b=Hi-Ho
Hr+a=Hi

Сторінка 23 Передавання позначки на дно котловану

Порядок виконання роботи:

Позначку на дно котловану передають по схемі, представленій на рис.

Звідки видно, що позначки точок С та D дорівнюють:

Н_С=Н_A+а-(b+d),

H_D=H_A+a-(l+f),

Де a, d, f — відліки по рейкам, встановленим в точках А, С і D відповідно; l і b — відліки по рулетці.

Для контроля позначки на дно котловану передаються від двох робочих реперів із зміною положення підвіски рулетки.

Практично позначку на дно котловану передають з точністю порядку 1 см. При більш точних вимогах у підрахунки по рулетці вводять поправку за компарування та застосовують відповідну методику спостережень на станції або більш високоточні інструменти.

a=	Ha=
f=	Hc=
d=	HD=
l=
q=
b=

Сторінка 24 Визначення координат кривої

Порядок виконання роботи:

Для будівництва споруд лінійного типу необхідно крім головних точок кривої отримати на місцевості ряд додатковий точок, які лежать на цій кривій, тобто виконати детальну розбивку кривої.

Спосіб прямокутних координат є найбільш точним і застосовується на відкритій рівній місцевості, на якій легко будувати перпендикуляри.

За вісь абсцис застосовують лінію тангенса (дотичну), за початок координат для однієї половини кривої її початкову точку, а для іншої половини — кінцеву.

Задавшись відстанню К між суміжними проміжними точками кривої, визначимо центральний кут

Отже з креслення маємо , Очевидно, координати точки 2 будуть , і т.д.	X	Y
	x1=	y1=
	x2=	y2=
	x3=	y3=

По цим формулам складені таблиці, з яких по аргументам К і К можна отримати І і І. При великих радіусах замісць абсциси х дається різниця К – х, називається кривою без абсциси.

При лінії тангенсів відкладають стрічкою або рулеткою спочатку довжину кривої К, а потім, відступивши назад на К-х, будують в отриманій точці перпендикуляр, на якому відкладають величину y. Розбивку виконують від початку кривої до її середини, а потім від кінця кривої також до середини. На місцевості точки кривої закріплюють кілками.