
- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2. Європейські системи приватного права.
- •3.Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України.
- •7. Дія цивільних законів у часі, просторі і за колом осіб.
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення.
- •10.Елементи цивільних правовідносин.
- •11.Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права та цивільного обов’язку.
- •12. Види цивільних правовідносин.
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин.
- •14. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів.
- •20. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.
- •21. Опіка та піклування.
- •Глава 6.
- •22. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •23. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •25. Види юридичних осіб.
- •26.Правосубєктність юридичної особи.
- •27. Органи юридичної особи.
- •28. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •29.Філії та представництва юридичних осіб.
- •32. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •33. Юридичні особи приватного та публічного права.
- •34. Правове положення господарських товариств.
- •35. Поняття та види кооперативів.
- •36. Обєднання громадян як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •37. Правовий статус релігійних організацій.
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права.
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет (внутрішній та зовнішній).
- •41. Форми участі держави у цивільних правовідносинах.
- •42. Види цивільних правовідносин в яких держава виступає суб’єктом.
- •43. Арк як суб’єкт цивільних правовідносин.
- •44. Правове становище територіальної громади в цивільних правовідносинах.
- •45. Відповідальність по зобов’язаннях держави Україна, арк, територіальних громад.
- •46. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав.
- •47. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •Глава 13.
- •48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав.
- •Глава 14.
- •49. Дії та результати дій як об’єкти цивільних прав.
- •50. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об'єкти цивільних прав
- •51. Поняття та зміст особистих немайнових прав як об’єкти цивільних прав.
- •52. Характеристика інших об’єктів цивільних прав.
- •53. Поняття та ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •54. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •55. Види правочинів.
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах.
- •57. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •58. Поняття та види недійсних правочинів.
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •61. Субєкти представництва. Повноваження представника.
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •64. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •66. Поняття і значення строків та термінів у цивільному праві.
- •67. Класифікація строків і термінів у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •68. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •69.Поняття позовної давності та її значення. Застосування позовної давності.
- •70. Види строків позовної давності.
- •71. Початок і кінець течії строків позовної давності.
- •72. Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності.
- •73. Наслідки спливу позовної давності.
- •74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •76. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •77. Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізиної особи.
- •79. Захист особистих немайнових прав.
- •80. Загальна характеристика та види речових прав.
- •81. Поняття власності та права власності.
- •82. Субєкти та об’єкти права власності.
- •83. Зміст права власності.
- •84. Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності. Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки історії та культури
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •86. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» та «охорона права власності».
- •91. Загальні положення про державну власність. Види державної власності.
- •1. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. 2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
- •92. Поняття права державної та комунальної власності.
- •95. Право власності на землю.
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітути. Поняття та види.
- •98. Емфітевзис.
- •99. Суперфіцій. Володіння та право володіння.
76. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного_життя. 1. Змістом будь-якого цивільного права традиційно вважається сукупність трьох основних можливостей: можливості вибору власної поведінки; можливості вимагати належної поведінки від інших суб'єктів права і можливості застосовувати заходи державного примусу у разі порушення права. Реалізація всіх цих можливостей фактично відображається в тій чи іншій поведінці управомоченої особи. При цьому слід зазначити, що вибір варіантів поведінки належить також управомоченій особі. Більшість особистих немайнових прав мають абсолютний характер, тобто немайновому праву конкретної особи відповідає обов'язок необмеженого кола осіб (всіх інших) це право не порушувати. У разі ж порушення такого права постраждала особа має можливість вибору того способу захисту, за допомогою якого вона бажає захистити своє право. Класифікація і законодавча система особистих немайнових прав дозволяють говорити про те, що до змісту особистого немайнового права може входити можливість особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку, але не тільки у сфері приватного життя, як зазначається в коментованій статті. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, містять у собі можливість визначати свою поведінку і в окремих сферах суспільного життя. Так, право на недоторканність ділової репутації, право на інформацію, право на вибір роду занять тощо безпосередньо пов'язані з загальносуспільними відносинами і визначають можливість вибору особою відповідної поведінки в означених сферах. У зв'язку з зазначеними обставинами зміст особистого немайнового права слід визначати як можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку стосовно нематеріальних благ у всіх сферах свого життя. Якщо ця поведінка відповідає загальним засадам чинного законодавства, межам здійснення суб'єктивних цивільних прав (стаття 13 ЦК), то вона може складати зміст особистого немайнового права. Однак можливі ситуації, коли вільна, на власний розсуд поведінка людини не відповідає загальним рамкам здійснення цивільних прав. У такому випадку має місце правопорушення, і повинні застосовуватися відповідні заходи захисту порушеного права.
Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.
Під здійсненням особистих немайнових прав слід розуміти реалізацію можливостей, які становлять зміст цього права. Так, особі може належати право, але вона не буде його здійснювати. За загальним правилом факт нездійснення права не є підставою для його припинення, крім випадків, прямо передбачених законом. Так, наприклад, факт того, що особа відмовляється отримати інформацію про стан свого здоров'я сьогодні, не припиняє можливість такої особи отримати цю інформацію в інший день. За загальним правилом кожна фізична особа здійснює свої особисті немайнові права самостійно. В той же час, якщо розглядати особисті немайнові права як суб'єктивні цивільні права, то можливість їх здійснення власними діями повинна безумовно залежати від обсягу дієздатності фізичної особи. Так, коментована стаття містить положення, згідно з якими в інтересах окремих категорій фізичних осіб їх немайнові права здійснюють батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники, тобто особи, що вважаються законними представниками. Можливість застосування у цій сфері відносин представництва визначається характером і змістом конкретного немайнового права. В більшості випадків представництво може використовуватися у відносинах з приводу реалізації прав, об'єкт яких можна відокремити від людини. Так, неможливо передати повноваження з реалізації права на життя або на свободу іншій особі. В той час як право на використання імені можна реалізувати через представника. Окремі зауваження викликає формулювання частини 2 статті, що коментується. Вважаючи, що особисте немайнове право є різновидом у цілому суб'єктивних цивільних прав, і здійснення його повинно відбуватися на загальних засадах. У зв'язку з цим закріплена в зазначеній частині можливість фізичної особи вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення особистого немайнового права, вимагає наявності відповідного обов'язку зазначеного кола осіб.