76. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного_життя. 1. Змістом будь-якого цивільного права традиційно вважається сукупність трьох основ­них можливостей: можливості вибору власної поведінки; можливості вимагати належної поведінки від інших суб'єктів права і можливості застосовувати заходи державного при­мусу у разі порушення права. Реалізація всіх цих можливостей фактично відображається в тій чи іншій поведінці управомоченої особи. При цьому слід зазначити, що вибір варіантів поведінки належить також управомоченій особі. Більшість особистих немайнових прав мають абсолютний характер, тобто немайновому праву конкретної особи відповідає обов'язок необмеженого кола осіб (всіх інших) це право не порушувати. У разі ж порушення такого права постраждала особа має можливість вибору того способу захисту, за допомогою якого вона бажає захистити своє право. Класифікація і законодавча система особистих немайнових прав дозволяють говорити про те, що до змісту особистого немайнового права може входити можливість особи віль­но, на власний розсуд визначати свою поведінку, але не тільки у сфері приватного життя, як зазначається в коментованій статті. Особисті немайнові права, що забезпечують соці­альне буття фізичної особи, містять у собі можливість визначати свою поведінку і в окре­мих сферах суспільного життя. Так, право на недоторканність ділової репутації, право на інформацію, право на вибір роду занять тощо безпосередньо пов'язані з загальносуспіль­ними відносинами і визначають можливість вибору особою відповідної поведінки в озна­чених сферах. У зв'язку з зазначеними обставинами зміст особистого немайнового права слід визна­чати як можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку стосовно нематеріальних благ у всіх сферах свого життя. Якщо ця поведінка відповідає загальним засадам чинного законодавства, межам здійснення суб'єктивних цивільних прав (стаття 13 ЦК), то вона може складати зміст особистого немайнового права. Однак можливі ситуації, коли вільна, на власний розсуд поведінка людини не відповідає загальним рамкам здійснення цивільних прав. У такому випадку має місце правопорушен­ня, і повинні застосовуватися відповідні заходи захисту порушеного права.

Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах мало­літніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення від­повідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

Під здійсненням особистих немайнових прав слід розуміти реалізацію можливостей, які становлять зміст цього права. Так, особі може належати право, але вона не буде його здійснювати. За загальним правилом факт нездійснення права не є підставою для його при­пинення, крім випадків, прямо передбачених законом. Так, наприклад, факт того, що особа відмовляється отримати інформацію про стан свого здоров'я сьогодні, не припиняє можли­вість такої особи отримати цю інформацію в інший день. За загальним правилом кожна фізична особа здійснює свої особисті немайнові права самостійно. В той же час, якщо розглядати особисті немайнові права як суб'єктивні цивіль­ні права, то можливість їх здійснення власними діями повинна безумовно залежати від обсягу дієздатності фізичної особи. Так, коментована стаття містить положення, згідно з якими в інтересах окремих категорій фізичних осіб їх немайнові права здійснюють батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники, тобто особи, що вважаються законними представниками. Можливість застосування у цій сфері відносин представництва визначається ха­рактером і змістом конкретного немайнового права. В більшості випадків представництво може використовуватися у відносинах з приводу реалізації прав, об'єкт яких можна від­окремити від людини. Так, неможливо передати повноваження з реалізації права на життя або на свободу іншій особі. В той час як право на використання імені можна реалізувати через представника. Окремі зауваження викликає формулювання частини 2 статті, що коментується. Вважа­ючи, що особисте немайнове право є різновидом у цілому суб'єктивних цивільних прав, і здійснення його повинно відбуватися на загальних засадах. У зв'язку з цим закріплена в зазначеній частині можливість фізичної особи вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення особистого немайно­вого права, вимагає наявності відповідного обов'язку зазначеного кола осіб.