- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2. Європейські системи приватного права.
- •3.Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України.
- •7. Дія цивільних законів у часі, просторі і за колом осіб.
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення.
- •10.Елементи цивільних правовідносин.
- •11.Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права та цивільного обов’язку.
- •12. Види цивільних правовідносин.
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин.
- •14. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів.
- •20. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.
- •21. Опіка та піклування.
- •Глава 6.
- •22. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •23. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •25. Види юридичних осіб.
- •26.Правосубєктність юридичної особи.
- •27. Органи юридичної особи.
- •28. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •29.Філії та представництва юридичних осіб.
- •32. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •33. Юридичні особи приватного та публічного права.
- •34. Правове положення господарських товариств.
- •35. Поняття та види кооперативів.
- •36. Обєднання громадян як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •37. Правовий статус релігійних організацій.
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права.
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет (внутрішній та зовнішній).
- •41. Форми участі держави у цивільних правовідносинах.
- •42. Види цивільних правовідносин в яких держава виступає суб’єктом.
- •43. Арк як суб’єкт цивільних правовідносин.
- •44. Правове становище територіальної громади в цивільних правовідносинах.
- •45. Відповідальність по зобов’язаннях держави Україна, арк, територіальних громад.
- •46. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав.
- •47. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •Глава 13.
- •48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав.
- •Глава 14.
- •49. Дії та результати дій як об’єкти цивільних прав.
- •50. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об'єкти цивільних прав
- •51. Поняття та зміст особистих немайнових прав як об’єкти цивільних прав.
- •52. Характеристика інших об’єктів цивільних прав.
- •53. Поняття та ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •54. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •55. Види правочинів.
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах.
- •57. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •58. Поняття та види недійсних правочинів.
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •61. Субєкти представництва. Повноваження представника.
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •64. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •66. Поняття і значення строків та термінів у цивільному праві.
- •67. Класифікація строків і термінів у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •68. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •69.Поняття позовної давності та її значення. Застосування позовної давності.
- •70. Види строків позовної давності.
- •71. Початок і кінець течії строків позовної давності.
- •72. Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності.
- •73. Наслідки спливу позовної давності.
- •74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •76. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •77. Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізиної особи.
- •79. Захист особистих немайнових прав.
- •80. Загальна характеристика та види речових прав.
- •81. Поняття власності та права власності.
- •82. Субєкти та об’єкти права власності.
- •83. Зміст права власності.
- •84. Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності. Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки історії та культури
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •86. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» та «охорона права власності».
- •91. Загальні положення про державну власність. Види державної власності.
- •1. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. 2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
- •92. Поняття права державної та комунальної власності.
- •95. Право власності на землю.
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітути. Поняття та види.
- •98. Емфітевзис.
- •99. Суперфіцій. Володіння та право володіння.
33. Юридичні особи приватного та публічного права.
Юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридичні особи приватного права, своєю чергою, поділяються на товариства, установи та юридичні особи, створені в інших формах відповідно до закону.
Товариством є організація, створена способом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.
Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Підприємницькими є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками і можуть бути створені тільки як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.
Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (наприклад, споживчі кооперативи, об’єднання громадян, біржі, торгово-промислові палати тощо).
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, способом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. В установчому акті установи окреслюється її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою.
Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Крім того, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади мають право створювати, у тому числі одноособово, підприємницькі (господарські) товариства, що є юридичними особами приватного права (ч. 3 ст. 167, ч. 3 ст. 168, ч. 3 ст. 169 ЦК).
Юридичні особи, створені відповідно до ГК
З огляду на загальний поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного права і юридичних осіб публічного права варто наголосити, що переважна більшість юридичних осіб приватного права створюється відповідно до ЦК, а юридичні особи публічного права — відповідно до положень Конституції України, ГК та законів.
До юридичних осіб публічного права належать усі установи (організації), що створюються державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами і не здійснюють господарської діяльності (наприклад навчальні заклади).
Юридичними особами, створеними згідно з ГК, є державні, комунальні та інші підприємства. Відповідно, юридичними особами публічного права є державні унітарні підприємства і державні комунальні підприємства.
Інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку
Загальний порядок створення, організаційно-правові форми та правовий статус юридичних осіб приватного права встановлюється ЦК, а правовий статус унітарних і корпоративних підприємств регламентується ГК. Водночас, ураховуючи положення ч. 2 ст. 9 ЦК («законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання»), юридичними особами приватного права можуть визнаватись певні підприємства, створені відповідно до положень ГК. Наприклад, ст. 114—117 ГК передбачають можливість створення селянських (фермерських) господарств, орендних підприємств, підприємств з іноземними інвестиціями, іноземних підприємств. Зазначені суб’єкти господарювання не є особливими організаційно-правовими формами підприємств, а тому мають створюватись в організаційно-правових формах, передбачених для юридичних осіб приватного права. Крім того, за певних обставин до юридичних осіб приватного права, не предбачених ЦК, можна віднести як унітарні, так і корпоративні підприємства, передбачені ГК. Наприклад, створене фізичною особою унітарне (приватне) підприємство, унітарні підприємства, створені споживчими товариствами, об’єднаннями громадян, релігійними організаціями, або корпоративне підприємство (господарське товариство), створене на основі приватної власності юридичної особи, потрібно, на нашу думку, визнавати юридичними особами приватного права.
Юридичними особами приватного права і суб’єктами господарювання можуть визнаватись також кредитні спілки, благодійні та неприбуткові організації (ст. 130, 131 ГК).