73. Наслідки спливу позовної давності.

Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до роз­гляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробле­ною до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Коментована стаття встановлює наслідки спливу позовної давності. В частині 1 статті закріплено положення, згідно з яким особа, яка виконала зобов'язання після спли­ву позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Дане положення ще раз під­тверджує той факт, що сплив позовної давності не тягне за собою припинення суб'єктив­ного права. Після спливу позовної давності особа не втрачає право на позов у процесуальному розумінні. Отже, незалежно від спливу позовної давності заява про захист цивільного пра­ва або інтересу має бути прийнята судом. Якщо сторона у спорі не зробила заяву про застосування позовної давності до вине­сення судом рішення, позовна давність судом не застосовується. Суд не має права застосу­вати позовну давність за власною ініціативою. У випадку, коли особа зробила заяву про застосування позовної давності, яка вже минула, суд має підстави для відмови у позові. Відповідно до коментованої статті, якщо суд визнає поважними причини пропущен­ня позовної давності, порушене право підлягає захисту, хоча законодавство чітко не визна­чає, які саме причини є поважними. Суд на власний розсуд визначає, чи були причини пропущення позовної давності поважними.

74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1.Позовна_давність_не_поширюється: на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випад­ків,_встановлених_законом; на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням_здоров'я_або_смертю; на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності_або_інше_речове_право; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління дер­жавним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону Украї­ни «Про державний матеріальний резерв». (Частину першу статті 268 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1713-ІУ_від_12.05.2004) 2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється_позовна_давність. 1. Коментована стаття перелічує вимоги, на які позовна давність не поширюється. За правилами, встановленими статтею, позовна давність не поширюється: на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Перелік особистих немайнових прав містить Книга друга ЦК. За­конодавством встановлені деякі виключення, так, позови про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації, підлягають задоволенню лише в ме­жах спеціальної позовної давності, а саме в межах одного року; на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупнос­ті такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розмі­щення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Зазначений Закон також визна­чає, що вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договір­них засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здо­ров'я або смертю. Зазначене положення є гарантією захисту порушених прав потерпілої особи; на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого само­врядування, яким порушено його право власності або інше речове право; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення стра­хової виплати (страхового відшкодування); на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління держав­ним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв». 2. Встановлений у коментованій статті перелік вимог, на які не поширюється позовна давність, не є вичерпним, оскільки в ч. 2 статті вказано, що законом можуть бути встанов­ лені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.