65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.

Представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недіє­здатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноважен­ня за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків; смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її не­дієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передору­чення. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність. 1. Припинення дії довіреності як документа, що підтверджує повноваження пред­ставника, за своєю сутністю є припиненням повноважень представника, які були вста­новлені цією довіреністю, а тому є підставою припинення відносин представництва за довіреністю. Підстави припинення представництва за довіреністю перелічені у статті, що коменту­ється, та збігаються з усталеними в доктрині підставами припинення довіреності. Так, осо­бистий характер правовідносин представництва веде до того, що усунення одного з учас­ників правовідношення(смерть, оголошення померлим, визнання недієздатним або безвісно відсутнім, недієздатним, обмежено дієздатним) тягне припинення представництва. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіре­ністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків, однак тільки тих повноважень, що передбачалися довіреністю. Повноваження представника припиняється також у випадках: закінчення строку дові­реності (див. коментар до ст. 247); скасування довіреності особою, яка її видала (див. комен­тар до ст. 249); відмови представника від вчинення дій, що визначені довіреністю (див. ко­ментар до ст. 250); припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юри­дичної особи, якій видана довіреність. Крім того, довіреність припиняється фактом здій­снення представником дій, на які він уповноважений, якщо була видана разова довіреність. Оскільки передоручення засновується на первинній довіреності, має похідний від неї характер, то з припиненням її дії втрачає силу довіреність, що видана в порядку передору­чення. Тобто довіреність, що видана в порядку передоручення, припиняється при настанні будь-якого факту з указаних у ч. 1 статті, що коментується. Крім того, заступник представ­ника може в будь-який час відмовитися від довіреності. Після припинення довіреності представник (чи його правонаступник) зобов'язаний повернути довіреність особі, яку представляють, як тільки з'явиться така можливість.  Особа, яка видала довiренiсть, зобов'язана сповiстити про її скасування (пункт другий статтi 69 цього Кодексу) особу, якiй довiренiсть видана, а також вiдомих їй третiх осiб, для представництва перед якими видана довiренiсть. Такий же обов'язок покладається на правонаступникiв особи, що видала довiренiсть, а у вiдповiдних випадках - на опiкуна або пiклувальника. Права i обов'язки, що виникли внаслiдок дiй особи, якiй видана довiренiсть до того, як ця особа дiзналася або повинна була дiзнатися про її припинення, зберiгають силу для того, хто видав довiренiсть, i його правонаступникiв щодо третiх осiб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дiя довiреностi припинилась. При припиненнi довiреностi особа, якiй вона видана, або її правонаступники повиннi негайно повернути довiренiсть.

Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення право-чину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування дові­реності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступни­ків. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. (Стаття 249 із змінами, внесеними згідно із Законом № 980-ІУвід 19.06.2003) 1. Право на одностороннє припинення довіреності пов'язане з довірчим (фідуціарним) характером відносин представництва. У статті, що коментується, передбачається право осо­би, яку представляють, в будь-який момент відмовитися від представника чи його заступни­ка. Однак очевидно, що відмова неможлива у разі виконання доручення представником чи його заступником. Якщо дії, що повинні бути виконані за дорученням* мають довготрива­лий характер за своєю суттю, то здійснення представником певної частини дій, передбаче­них довіреністю, не може стати на заваді скасування довіреності. Причому особа, яку пред­ставляють, не тільки має право скасувати довіреність, а й не може бути позбавлена такого права, оскільки відмова від нього є нікчемною. Разом з тим, законодавець передбачає мож­ливість видачі безвідкличної довіреності, тобто довіреності, в якій все ж таки особа, яка її видає, обмежує себе у праві на скасування довіреності, хоч і на певний час. Однак останнє можливе тільки у визначених у законі випадках (ч. 4 статті, що коментується). 2-3. Обов'язок особи, яка скасувала довіреність (чи правонаступників), негайно повідо­мити про це представника, а також зацікавлених третіх осіб має важливе значення, оскіль­ки до такого сповіщення всі дії представника будуть вважатися такими, що виконуються за дорученням, і тому всі права та обов'язки, які виникнуть у результаті виконання доручен­ня, виникнуть у особи, яку представляють, тому вона повинна прийняти виконання, в яко­му, можливо, вже немає об'єктивної зацікавленості. До повідомлення про скасування довіреності законодавець не висуває особливих вимог, тому воно може бути здійснене в будь-якій формі. У цивільному процесуальному праві, з огляду на його формалізованість, про припинення представництва або обмеження повно­важень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні (ст. 4 ст. 44 ЦПК України). Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину пред­ставником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберіга­ють чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Таке правило є додатковим стимулом для особи, яку представляють, виконати указаний вище обов'язок про повідомлення з приводу скасування довіреності. Однак законодавець встановлює, що це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася, тобто у випадках, коли йдеться про несумлінного представника. Так, якщо особа, яку представляють, особисто не сповістила про скасування довіреності, однак пред­ставник дізнався про це від інших осіб, він не може посилатися на неповідомлення про скасування довіреності особою, яку представляв.