
- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2. Європейські системи приватного права.
- •3.Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України.
- •7. Дія цивільних законів у часі, просторі і за колом осіб.
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення.
- •10.Елементи цивільних правовідносин.
- •11.Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права та цивільного обов’язку.
- •12. Види цивільних правовідносин.
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин.
- •14. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів.
- •20. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.
- •21. Опіка та піклування.
- •Глава 6.
- •22. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •23. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •25. Види юридичних осіб.
- •26.Правосубєктність юридичної особи.
- •27. Органи юридичної особи.
- •28. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •29.Філії та представництва юридичних осіб.
- •32. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •33. Юридичні особи приватного та публічного права.
- •34. Правове положення господарських товариств.
- •35. Поняття та види кооперативів.
- •36. Обєднання громадян як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •37. Правовий статус релігійних організацій.
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права.
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет (внутрішній та зовнішній).
- •41. Форми участі держави у цивільних правовідносинах.
- •42. Види цивільних правовідносин в яких держава виступає суб’єктом.
- •43. Арк як суб’єкт цивільних правовідносин.
- •44. Правове становище територіальної громади в цивільних правовідносинах.
- •45. Відповідальність по зобов’язаннях держави Україна, арк, територіальних громад.
- •46. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав.
- •47. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •Глава 13.
- •48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав.
- •Глава 14.
- •49. Дії та результати дій як об’єкти цивільних прав.
- •50. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об'єкти цивільних прав
- •51. Поняття та зміст особистих немайнових прав як об’єкти цивільних прав.
- •52. Характеристика інших об’єктів цивільних прав.
- •53. Поняття та ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •54. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •55. Види правочинів.
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах.
- •57. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •58. Поняття та види недійсних правочинів.
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •61. Субєкти представництва. Повноваження представника.
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •64. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •66. Поняття і значення строків та термінів у цивільному праві.
- •67. Класифікація строків і термінів у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •68. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •69.Поняття позовної давності та її значення. Застосування позовної давності.
- •70. Види строків позовної давності.
- •71. Початок і кінець течії строків позовної давності.
- •72. Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності.
- •73. Наслідки спливу позовної давності.
- •74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •76. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •77. Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізиної особи.
- •79. Захист особистих немайнових прав.
- •80. Загальна характеристика та види речових прав.
- •81. Поняття власності та права власності.
- •82. Субєкти та об’єкти права власності.
- •83. Зміст права власності.
- •84. Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності. Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки історії та культури
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •86. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» та «охорона права власності».
- •91. Загальні положення про державну власність. Види державної власності.
- •1. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. 2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
- •92. Поняття права державної та комунальної власності.
- •95. Право власності на землю.
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітути. Поняття та види.
- •98. Емфітевзис.
- •99. Суперфіцій. Володіння та право володіння.
47. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
Глава 13.
48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. 1. Гроші виступають як особливий об'єкт цивільного права. Вони можуть бути предметом деяких цивільно-правових угод: договорів позики, дарування, кредитних договорів. Найчастіше вони є законним засобом платежу у відплатних договорах. Гроші являють собою особливе рухоме майно і відносяться до категорії подільних речей. Вони найчастіше виступають як законний платіжний засіб у сплатних договорах, але можуть бути також предметом деяких цивільно-правових правочинів (заповіту, договорів позики, дарування, кредитних договорів тощо). Відповідно до частини 1 коментованої статті законним платіжним засобом на всій території України є грошова одиниця України — гривня. Визнання гривні законним платіжним засобом означає, що вона може бути засобом платежу у зобов'язаннях незалежно від згоди кредитора. Застосовуються два способи платежу: готівкою і шляхом безготівкових розрахунків. При платежах готівкою засобом платежу є грошові знаки, що передаються одним суб'єктом іншому за товари, роботи, послуги тощо. При безготівкових розрахунках використовуються цифрові записи про грошову масу, що обертається. При цьому певна грошова сума списується з рахунку однієї особи і зараховується на рахунок іншої. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися шляхом використання платіжних доручень, чеків, акредитивів, платіжних вимог, векселів, депозитних сертифікатів, пластикових карток банків тощо. 2. Випадки і порядок використання іноземної валюти як платіжного засобу визначаються Законом про Національний банк України і Декретом про валютне регулювання та валютний контроль, а також виданими відповідно до них нормативними актами. Відповідно до зазначених актів, є розрахунки в іноземній валюті на території України. "- Законодавство визначає, коли між юридичними особами-резидентами допускається використання іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті: а) при розрахунках між експортерами і транспортними, страховими й експедиторськими організаціями у випадках, коли послуги цих організацій по доставці, страхуванню й експедируванню вантажів входять у ціну товару й оплачуються іноземними покупцями; б) при розрахунках імпортерів із транспортними, страховими й експедиторськими організаціями за послуги по доставці вантажів у російські морські і річкові порти, на прикордонні залізничні станції, вантажні склади і термінали покупців; в) при розрахунках за транзитні перевезення вантажів через територію України; г) за послуги підприємств зв'язку по оренді міжнародних каналів зв'язку для російських підприємств і організацій у випадку, якщо розрахунки з іноземними власниками коштів комунікацій здійснюються підприємствами зв'язку; д) при оплаті комісійної винагороди організаціям, що здійснюють посередницькі операції з іноземними партнерами по замовленнях постачальників експортної і покупців імпортної продукції; є) при розрахунках між постачальниками і субпостачальниками продукції (робіт, послуг) на експорт із валютного виторгу, що залишається в розпорядженні експортерів; ж) при оплаті витрат банківських установ і посередницьких зовнішньоекономічних організацій, якщо зазначені витрати провадилися цими установами чи організаціями і були пред'явлені їм нерезидентами в іноземній валюті, а також при оплаті комісій, що стягуються банківськими установами і посередницькими зовнішньоекономічними організаціями для покриття витрат у валюті; з) при проведенні розрахунків, зв'язаних з одержанням комерційного чи банківськогокредиту в іноземній валюті і його погашенні, а також при проведенні операцій по покупці і продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку.
Стаття 193. Валютні цінності
Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення пра-вочинів з ними встановлюються законом. 1. Різновидом речей є також валютні цінності, поняття та порядок використання яких визначаються спеціальним законодавством. Зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей, окрім валюти України і платіжних документів, виражених у валюті України, віднесені: 1) іноземна валюта (іноземні грошові знаки, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України); 2) цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі, акредитиви й інші), фондові цінності (акції, облігації) та інші боргові зобов'язання, виражені в іноземній валюті; 3) дорогоцінні метали — золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній і осмій) у будь-якому вигляді й стані, за винятком ювелірних й інших побутових виробів, а також брухту таких виробів. Зазначеним Декретом Кабінету Міністрів України, а також іншими актами цивільного законодавства визначається порядок вчинення правочинів із зазначеними валютними цінностями. Зокрема, на території України купівля і продаж іноземної валюти провадяться через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України. Правочини купівлі-продажу іноземної валюти можуть здійснюватися на внутрішньому валютному ринку України безпосередньо між уповноваженими банками, а також через валютні біржі.