
- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •2. Європейські системи приватного права.
- •3.Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України.
- •7. Дія цивільних законів у часі, просторі і за колом осіб.
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення.
- •10.Елементи цивільних правовідносин.
- •11.Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права та цивільного обов’язку.
- •12. Види цивільних правовідносин.
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин.
- •14. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів.
- •20. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.
- •21. Опіка та піклування.
- •Глава 6.
- •22. Поняття громадського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •23. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •25. Види юридичних осіб.
- •26.Правосубєктність юридичної особи.
- •27. Органи юридичної особи.
- •28. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •29.Філії та представництва юридичних осіб.
- •32. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •33. Юридичні особи приватного та публічного права.
- •34. Правове положення господарських товариств.
- •35. Поняття та види кооперативів.
- •36. Обєднання громадян як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •37. Правовий статус релігійних організацій.
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права.
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет (внутрішній та зовнішній).
- •41. Форми участі держави у цивільних правовідносинах.
- •42. Види цивільних правовідносин в яких держава виступає суб’єктом.
- •43. Арк як суб’єкт цивільних правовідносин.
- •44. Правове становище територіальної громади в цивільних правовідносинах.
- •45. Відповідальність по зобов’язаннях держави Україна, арк, територіальних громад.
- •46. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав.
- •47. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •Глава 13.
- •48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав.
- •Глава 14.
- •49. Дії та результати дій як об’єкти цивільних прав.
- •50. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об'єкти цивільних прав
- •51. Поняття та зміст особистих немайнових прав як об’єкти цивільних прав.
- •52. Характеристика інших об’єктів цивільних прав.
- •53. Поняття та ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •54. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.
- •55. Види правочинів.
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах.
- •57. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •58. Поняття та види недійсних правочинів.
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними.
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •61. Субєкти представництва. Повноваження представника.
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •64. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •66. Поняття і значення строків та термінів у цивільному праві.
- •67. Класифікація строків і термінів у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •68. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •69.Поняття позовної давності та її значення. Застосування позовної давності.
- •70. Види строків позовної давності.
- •71. Початок і кінець течії строків позовної давності.
- •72. Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності.
- •73. Наслідки спливу позовної давності.
- •74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •76. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •77. Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізиної особи.
- •79. Захист особистих немайнових прав.
- •80. Загальна характеристика та види речових прав.
- •81. Поняття власності та права власності.
- •82. Субєкти та об’єкти права власності.
- •83. Зміст права власності.
- •84. Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності. Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •Стаття 347. Відмова від права власності
- •Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •Стаття 349. Припинення права власності внаслідок знищення майна
- •Стаття 350. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю
- •Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •Стаття 352. Викуп пам'ятки історії та культури
- •Стаття 353. Реквізиція
- •Стаття 354. Конфіскація
- •86. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» та «охорона права власності».
- •91. Загальні положення про державну власність. Види державної власності.
- •1. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. 2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
- •92. Поняття права державної та комунальної власності.
- •95. Право власності на землю.
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітути. Поняття та види.
- •98. Емфітевзис.
- •99. Суперфіцій. Володіння та право володіння.
34. Правове положення господарських товариств.
35. Поняття та види кооперативів.
Кооперати́в — юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Виробничий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.
Житлово-будівельний кооператив - добровільне об'єднання громадян для спільного будівництва та експлуатації жилого будинку.
Обслуговуючий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Споживчий кооператив (споживче товариство) — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.
Гаражно-будівельний кооператив — організація, створена громадянами на добровільних засадах з метою забезпечення необхідних умов для зберігання автомобілів, а також для експлуатації і управління гаражами.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України "Про кооперацію".
Член кооперативу - фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу, визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі.
В умовах відродження кооперативного руху в Україні набувають актуальності підстави поділу кооперативів на види за такими ознаками: рід діяльності; предмет діяльності; спосіб утворення; рівень усуспільнення майна; правовий режим земель; функціональна спрямованість; територія діяльності; ступінь включення в господарський обіг; участь у різних фазах суспільного виробництва; підстави об'єднання; підгалузева ознака; конкретно-родова ознака; соціальний склад; сфера діяльності; мета діяльності й об'єкти власності; вид продукції, що виробляється; місце в організаційно-господарській структурі; рівень спеціалізації; джерела забезпечення матеріальними ресурсами тощо. Поділ кооперативів, які здійснюють діяльність у сфері сільського господарства, на види закріплений і в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію». Відповідно до цілей, завдань та характеру діяльності вони поділяються на два види - виробничі й обслуговуючі. У згадуваному Законі закріплено, що сільськогосподарський виробничий кооператив - це «юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва». Таким чином, серед ознак сільськогосподарського виробничого кооперативу можна назвати специфічний вид діяльності — виробництво сільськогосподарської продукції, обов'язкову трудову участь членів у його діяльності, а звідси — й участь у ньому лише фізичних осіб. У нормах Закону міститься положення про те, що виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу. Як відомо, поняття та принципи підприємництва закріплені в Законі України «Про підприємництво». Саме отримання прибутку, а не доходу є однією з конститутивних ознак підприємницької діяльності. Та й сама по собі господарська діяльність є ширшою за підприємницьку, бо включає ще й низку організаційно-управлінських моментів. Що стосується сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, то це «кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності». Саме так і говориться у ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Оскільки діяльність таких кооперативів спрямована на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації, на надання комплексу послуг, пов'язаних із виробництвом, переробкою та збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва й рибальства, то й їх членами передусім повинні бути виробники сільськогосподарської продукції. Серед ознак такого кооперативу можна назвати: особливий вид діяльності (обслуговування сільськогосподарського виробництва, переважно його членів); безпосередня участь товаровиробників сільськогосподарської продукції (як юридичних, так і фізичних осіб); обов'язкова участь у господарській діяльності. Залежно від виду діяльності обслуговуючі кооперативи поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші, тобто цей приблизний перелік не є вичерпним: можливе існування й інших видів таких кооперативів. Основні напрямки діяльності цих підвидів обслуговуючих кооперативів закріплено в Законі «Про сільськогосподарську кооперацію». Що стосується принципів кооперативної діяльності, то вони закріплені в ст. З Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» , відповідно до якої до них належать: добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі і безперешкодний вихід з нього; обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу; обов"язкова участь членів у обслуговуючій діяльності кооперативів; відкритість і доступність членів для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та в разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом «один член кооперативу — один голос»; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу; контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом кооперативу. Слід зазначити, що наведені принципи діяльності кооперативів відповідають загальновизнаним кооперативним принципам, встановленим Міжнародним кооперативним альянсом. Відповідно до положень чинного законодавства України кооперативи можуть створювати кооперативні об'єднання та підприємства. Об'єднання кооперативів створюються на добровільних засадах для здійснення будь-якої не забороненої законодавством діяльності за галузевою або територіальною ознакою. Об'єднання мають статус юридичної особи, створюються на тих самих умовах, що й кооперативи. Об'єднання не мають права втручатися в господарську діяльність засновників, не відповідають за зобов'язання членів об'єднання, а члени об'єднання не відповідають за зобов'язання об'єднання, якщо інше не передбачено статутом. Реєстрація об'єднань здійснюється в тому ж порядку, що і реєстрація кооперативів. Можуть створюватися такі види об'єднань: об'єднання, що створюються кооперативами на підставі договорів; об'єднання, що створюються на засадах членства з делегуванням їм кооперативами Централізованих функцій з питань господарської діяльності, управління і контролю; об'єднання, що створюються на засадах членства, з делегованими функціями господарської діяльності і управління; змішані об'єднання, що здійснюють господарські й управлінські функції частково на засадах членства і делегованих повноважень, а частково на договірних засадах; кооперативи кооперативів. Кооперативи, що увійшли до об'єднання, зберігають статус юридичної особи та повну господарську самостійність і можуть добровільно вийти з них за рішенням загальних зборів членів кооперативу. Формування органів управління об'єднань, утворення і поповнення майнових фондів здійснюється в порядку, передбаченому установчими документами. Для виконання статутних завдань кооперативи і їх об'єднання можуть створювати підприємства різних видів та організаційно-правових форм. Такі підприємства функціонують відповідно до їх статутів, затверджених кооперативами (об'єднаннями)-засновниками. Принципи діяльності таких підприємств встановлено ст. 27 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та Законом України «Про підприємства в Україні».