- •7. Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •9. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа. Порівняльний аналіз “західної” та “східної” філософських традицій.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу (Платон. Государство // Платон. Соч.: в 3-х т.- т.3. – ч.І. – м., 1971).
- •12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •14. Особливості ф-ї Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання.
- •1616. Ф-я і.Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •20. Діалектика: її сутність та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як історична форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі. (Іларіон Київський. Слово про закон і благодать // Історія філософії України. Хрестоматія. - к., 1993).
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •27. Релігійна філософія XX ст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель)
- •28. Антропологічний ренесанс в філософії хх ст. ( м. Шелер Положение человека в космосе. Проблема человека в Западной философии – м., 1989).
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму. (ж.П. Сартр. “Экзистенциализм - это гуманизм.” )
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, (Один з текстів к.Ясперса, м.Бубера, о.-ф.Больнова, ю.Хабермаса, к.-о.Апеля в роботі Ситниченко л. Першоджерела комунікативної філософії
- •32. Проблема буттяв історії філософії. Уявлення про структуру буття. Монізм, дуалізм, плюралізм.
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (ж.Ліотар, ж.Дельоз)
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, к.Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів к.Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Аристотеля, Канта, Гегеля).
- •40. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •42. Категорія “сутність” і “явище” та їх роль в науковому пізнанні.
- •43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і постструктуралізм.
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні (г.Гегель „Кто мыслит абстрактно?”).
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •52. Наука і гуманізм. Етика вченого: проблеми, дискусії, їх розв’язок.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •54. Класична, некласична та посткласична наука.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки. (Кун т. Структура научных революций. - м., 1977).
- •56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха. (м.Данилевський, к. Маркс, а. Тойнбі, о. Шпенглер, к. Ясперс).
- •58. . Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея (Костомаров м.І. “Закон Божий”).
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (Хантингтон с. Столкновение цивилизаций).
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку. (Фукуяма ф. Конец истории?).
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (Фромм э. Душа человека. – м., 1992).
- •74. Феномен сучасної глобалізації: економічний, технологічний, екологічний, інформаційний та ін. Аспекти. Концепція “стійкого розвитку” як глобальна стратегія людства
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації: цілісність і багатоманітність, діалог культур, інформаційний простір.
- •76. Техніка і технологія в системі культури. (Збірники: Философия техники в фрг.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації. (Тоффлер о. Третя хвиля // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. - к., 1996).
35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
Культура – це феномен людського буття, який нерозривно пов’язаний з діяльністю та свідомістю, це умова, базис людської самодіяльності. Людина і творець і продукт культури, тобто людина – це світ культури.
Російський філософ Стьопін впровадив аналогію між суспільством і живим організмом (К - це певний соціокод поряд з біологічним генетичним кодом людини). Зростаючий масив соціального досвіду передається від покоління до покоління, який фіксується у певній знаковій формі. Альберт Швейцер підкреслив гуманістичний вимір культури: “К - це певний підсумок досягнення людства в усіх галузях, оскільки ці досягнення сприяють духовному збагаченню особистості і соціальному прогресу”.
К розглядається як сукупність соціальних елементів: К життєвих потреб, К процесу виробництва, К суспільних відносин, К суспільної свідомості, сферу свободи та творчості. Соціальні функції культури: змістоутворююча, пізнавальна, породжуюча, комунікативна, регулятивна, прогностична, цінісно-орієнтаційна, соціалізуюча, транслююча, які органічно пов’язані між собою
В лат. языке слово К означало живую связь человека с природой («возделывание, уход, разведение». В интерпретации века Просвещения "культурное" стало означать нечто противоположное "природному". "К" как термин - определенная совокупность социально приобретенных и транслируемых из поколения в поколение значимых идей, ценностей, обычаев, верований, традиций, норм и правил поведения, посредством которых люди организуют свою жизнедеятельность. К - это семиаспектное понятие, потому как К это и - результат, процесс, деятельность, способ, отношения, норма, система. К является основным отличительным признаком, разделяющим человека и животный мир, она является специфически человеческой деятельностью. Но не всякая деятельность человека создает культуру. Гуманизм - мировоззрение, в центре которого находится идея человека как высшей ценности. К выступает мерой развития самого человека. Каков человек, такова и культура общества. Человек выступает фактически в роли Общественного человека, олицетворяющего собой все Человеческое Общество. Орудия труда и научные трактаты, парламент и моральные нормы, шедевры живописи и космические станции, - все это создано человеком, все это мир чел. культуры. Человек – центр К и пространство, в котором К функц-ет. Вне человека К попросту не существует.
К —специфич. способ организации и развития человеч. жизнедеятельности В соотношении освоения и творчества К заложена масса проблем и противоречий. Далеко выходят за рамки отдельных социальных систем и приобретают глобальный общецивилизационный характер демографические и энергетические проблемы, задача обеспечением продовольствием населения Земли.
Термин «Ц» (от лат. civilis-гражданск, государств, политич, достойный гражданина). Понятие Ц появилось в античную эпоху как определенное качественное отличие античного общества от варварского окружения.
В эпоху Просвещения и в 19в. Ц - характеристика высшей степени социокультурного развития. В Европе Ц связывалась с совершенствованием нравов, законов, искусства, науки, философии. Дикость-варварство-цивилизация. В 20 в. термин «Ц» чаще всего используется для обозначения определенной ступени развития К. Конкретная К, развиваясь, может стать Ц. Как правило, Ц связывается с возникновением государственности, городов, письменности, единой системы мер и весов, развитием общей религии, системы права и т. п. В то же время «Ц», так же как и «К», тоже может обозначать как реальное исторически конкретное общество, так и отдельную его сторону, характеристику («древнеримская цивилизация», «минойская цивилизация» и в то же время — «христианская цивилизация» и т. п.). Единого общепринятого значения термина «Ц» нет. Ц как целостная система включает в себя различные элементы (религию, экономическую, политическую, социальную организацию, систему образования и воспитания и т. д.), которые согласованы друг с другом и тесно взаимосвязаны. Каждый элемент этой системы несет в себе печать своеобразия той или иной цивилизации.
Существуют различные подходы в понимании Ц. (1) Ц отождествляют с культурой. (2) Ц – этап в развитии культуры. Бердяев противопоставлял К и Ц, утверждая тезис о духовности К и бездуховности Ц как чисто западного явления («Ц-смерть духа К»). В рамках его концепции К — символична, но не реалистична, между тем динамическое движение внутри К с ее кристаллизованными формами неотвратимо влечет к выходу за пределы К, «к жизни, к практике, к силе». На этих путях «совершается переход К к Ц», «Ц пытается осуществить жизнь», реализуя «культ жизни вне ее смысла, подменяя цель жизни средствами жизни, орудиями жизни». Шпенглер (“Закат Европы”): развитие истории имеет циклич. характер. Каждый цикл – это К – выражение духа нации. Сначала нарастают дух. ценности, а затем они начинают костенеть, осуществляется переход к науке и технике – это есть Ц, затем происходит распад культуры и начинается новый цикл. Эта книга была написана после 1-ой мировой войны. У Ш. были основания говорить, что наука и техника враждебны К, К- это инструмент, но нужна цель для использования этого инструмента, которая определяется культурой. Т.к. наука выдвигается на первое место, цели культуры отодвигаются на задний план, а наука и техника получает саморазвитие. (3) Ц как ступень в развитии человечества. К появилась раньше Ц, вместе с человеком. К мир расширяется, оказывает давление на инстинкты человека. Пон. Ц при такой трактовке указывает на функциональность, технологичность, институциональность. Понятие К — не только на технологии, но и на ценности и смыслы, она связана с постановкой и реализацией человеческих целей.
Перед всем человечеством стоит общая цель - сохранить Ц, обеспечить собственное выживание, общими усилиями всех народов уберечь от ядерного уничтожения.
ХХ в. характеризується масовими культурними феноменами, поширення масових партій, в т.ч. соціал-демократичних, що призвели до фашизму. Наслідки масової свідомості - табори смерті. Після 2-ї світової війни, крім Пн.Кореї і Куби немає феномену масових парті (тепер і Росії). Культ. ценности перестали быть элитарным достоянием и получили эгалитарный уравнительный характер, что обусловило появление массовой культуры (МК). Механизмы МК: развитие средств массовой коммуникации - радио, кино, телевидение, газеты, дешевые брошюры, журналы, кассеты; относительная демократизация К, повышение уровня образованности масс; увеличение времени досуга и затрат на досуг в бюджете средней семьи. Через единый механизм МК ориентирует, подчиняет все стороны человеч. существования: от стиля жизни и одежды до хобби, от выбора идеологич. ориентации до форм и ритуалов интимных отношений; претендует на охват и подчинение К всего мира, его культурную "колонизацию".
Однако на любом уровне культура в ее широком смысле являет собой гуманистически ориентированную ценность.
Массовость К - это не обязательно ее низкий уровень будто бы для примитивно мыслящих, а формальная характеристика - своего рода рынок искусства. Ведь и широким народным массам можно и нужно давать нечто настоящее, стремясь поднимать их к духовно высокому, даже к величайшим шедеврам К.
Табличка с конспекта
Цивилизация |
Культура |
Степень овладения материалами природы |
Смысл возможностей, культивир-е ценностей, устремления человека |
Фиксирует реальное положение дел |
Способ овладения собственной природы |
Ориентируется на воспр-во необх. средств функцион-я общества |
Связана с развитием человеч. сущностных систем |
Уровень комфортности, защищенности |
Воспр-во чел. как личности в его потенциальном развитии и свободе |
Предполагает поддержание достигнутого уровня жизни (мат.и дух.), права |
Фиксирует способ бытия чел. и об-ва, способы и рез-ты чел. деят-ти, в кот. реализ-ся ключевые смыслы об-ва, его отд.групп, ценности |
