33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.

Проблема буття — одна з перших проблем, які нама­галась розв'язати філософія. Буття - це все те, що є, що існує. Філософське осмислення буття дається онтологією. Онтологія (грец. on, ontos - суще і logos- поняття, розум)-це вчення про суще, про першооснови буття. Розглядаючи проблему буття, філософія виходить з того, що світ існує. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв’язок всезагального характеру: предмети та явища світу. У категорії “буття” здійснюється інтеграція основних ідей про світ як ціле: світ є, існує як безмежна цілісність; природне і духовне, індивіди і суспільство.

В епоху відродження у розумінні буття виділяється поняття субстанції, яке плідно й досить інтенсивно розробляли Р.Декарт, Б. Спіноза, Г.Лейбніц та представники німецької класичної філософії. Саме це поняття — поняття субстанції, на думку Дж. Локка, було всеохоплюючим і поставало синонімом буття у його більшій конкретизації. Субстанція розглядається як дещо незмінне, не підлягаюче знищенню в протилежність «тлінному» світові; те, що існує завдяки самому собі та у самому собі, а не завдяки іншому та в іншому. Концепції: ідеалістичний монізм вважає субстанцію за ідеальну, духовну (Платон, Берклі) і матеріалістичний - навпаки, матеріальну (Демокріт, Бекон). У дуалізмі визнається рівноправне співіснувння субстанції 2-х типів: декартовій матеріальній субстанції притаманна протяжність, а духовній - спроможність мислити. Плюралізм Лейбніца полягає в тому, що “монади” є безліччю простих та різноманітних субстанцій таких, що однаково володіють самостійністю, активністю та мінливістю. Загалом субстанція - це істине, суттєве, самодостатнє, самопричинне буття, яке породжує всю багатоманітність світу. Буття не зводиться до існування, залишається ймовірність, можливість. Тому була запропонована категорія «універсум». Н. Кузанский: універсум – можливість буття. Дж.Бруно запропонував виразити її через множинність світів, за що був засуджений.

У праці Ортега-і-Гассет “Что такое философия?” об’єктом, для вивчення проблем якого власне і була створена філософія вважається Універсум. Філософствувати - це означає шукати цілісність світу, перетворювати його в Універсум.

Буття - ф. категорія, обозн. незалежне від свідомості існування об'єктивного світу,. матерії, природи, а в суспільстві - процес матеріального життя людей. Проблема співвідношення Б и свідомості - осн. питання філософії.

Субстанція - (лат. сутність, то, що лежить в основі), об'єктивна реальність; матерія в єдності усіх форм її руху; щось відносно стійке; те що існує саме по собі, не залежить ні від чого іншого.

Універсум (категорія) - ієрархічно організована система різного рівня і порядку, що вкл. духовні і матеріальні процеси. (Свідомість і дух є атибутом матерії, виходить, і універсума).

Матерія як філософська категорія визначає найбільш суттєві властивості реального буття світу - пізнаного і ще не пізнаного. М. - єдність, різноманітність незалежно існуючих об’єктів.

Атрибуты (свойство явления, без которого оно не имеет своей определенности, без которой не может существовать, перестает быть самим собой). М. Конечное – наличие границ, протяженности. Это характеристика для обозначения индивидуальных проявлений М, которые имеют границу, носят приходящий характер. Граница – то, что отделяет одно явление от другого. Бесконечное – категория для обозначения безгранности и неисчерпаемости.

Связь – отношение, в котором наличие или отсутствие свойств, признаков одной вещи соответствует наличию или отсутствию свойств другой вещи. Обособленность – пассивное отношение между явлениями, при которых изменение свойств одной вещи не означает изменение свойств другой. Если изменение одной вещи не сказывается на другой, то можно говорить об их обособленности.

Прерывное и непрерывное – атрибуты реальной действительности, категории для обозначения неразделенности, сплошности с одной стороны и расчлененности, множественности, дифференцированости – с другой.

Единичное и общее – это философские категории, выражающие объективные связи мира, а также степени их познания.

2 направления: континуализм – все делимо на всегда делимые части. Атомизм – мир делим и состоит из неделимых частиц: всегда при делении мы наталкиваемся на неделимые части (атомы). Компромиссы между К. и А. – сознание непрерывно, действительность прерывна и наоборот. Непрерывность выражается через дискретное и наоборот, т.е. мир одновременно и прерывен и непрерывен. Делимость лишь условна, неделимость относительна.

Несотворимость и неуничтожимость материи (закон сохранения и превращения материи: какие бы процессы превращения не происходили в мире, общий субстанциональный баланс материи остается неизменным)

Рух - це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. У загальному випадку рух - це будь-яка зміна, будь яка взаємодія матеріальних об’єктів, зміна їх станів. У світі немає матерії без руху, як нема і руху без матерії; тому рух вважається абсолютним, а спокій - відносним. Джерело руху- сама матерія. Простір і час - це філософські категорії, форми існування матерії. Простір позначає координацію речей одної відносно іншої, час - тривалість і послідовність процесів. Без простору і часу неможливий рух матерії. Пространство - форма бытия материи, характеризуемая протяженностью, структурностью, существованием и взаимодействием. Время - форма бытия материи, характеризуемая свойствами изменения и развития систем, таких как длительность, последовательность смены состояний.

Еволюція уявлень про матерію.

1. Первое представление о материи возникло в древней философии в связи с попыткой найти некую первооснову мира, первоматерию. Считалось, что материя – это нечто вещественное. Фалес считал, что первооснова мира – вода, Анаксимен — воздух, Гераклит — огонь. Но уже Демокрит заметил, что с помощью одного качества определения вещества невозможно объяснить происхождение другого, так как он не содержит принципа своего превращения. Дальнейшее развитие мысли привело к атомистике. Атомы тоже истолковывались как вещество, как кирпичи всего существующего. Так зародилась дискретная картина мира. Она была очень плодотворной для философии и науки в целом. С атомистической теорией связаны многие открытия в физике. Механика Ньютона позволяла объяснять большую часть явлений и событий мира на основе взаимодействия атомов. Казалось еще чуть-чуть и физическая картина мира получит полную завершенность. В эпоху Возрождения, когда зарождается промышленность, М рассматривается как нечто, связанное с процессом производства. В Новое Время М понимается как некий механический субстрат, обладающий свойствами: тяжесть, протяженность, непроницаемость. Новое время XVII вв. – Бекон, Спиноза, Локк считали, что материя – это совокупность физических тел, в ней выделялись различные виды вещества. Многие считали, что материя – это вся природа. 3. Однако был открыт электрон, ядерный распад и превращение атомов. Атом оказался вовсе не мельчайшей частицей вещества. Открытие электромагнитных полей и ядерных сил тоже внесли свою лепту. Поле – принципиально отличное от вещества состояние материи. Первоначально поле понималось как окружающее какой-нибудь предмет пространство, для каждой точки которого можно определить величину и направленность силы взаимодействия между данным объектом и другим (поле – атрибут вещества). Но затем было доказано, что поле не только атрибут объекта, но и самостоятельная реальность, т.е. новый вид материи, основным свойством которого является непрерывность.

Все это привело к философскому кризису – “Материя исчезла”. Этот кризис связан с утратой представлений о материи как о веществе. Невозможность чувственно воспринимать объекты микромира заставила обратиться к математическим моделям. На основании этих открытий, некоторые философы пришли к выводу, что материя исчезла, началась идеалистическая реакция в науке. Однако в 1906 году В.И. Ленин в доказал, что не материя исчезла, а исчез тот предел, до которого мы знали материю. В этой работе, дано определение матери. М. – это объективная реальность, существующая вне и независимо от нашего сознания и данного нам в ощущении. Это определение материи является абстрактно истинным т.к. в нём указаны два свойства, которые постоянны: 1. Материя – это объективная реальность, т.е. она существует независимо не от человека, не от человечества. 2. Материя дана нам в ощущениях, она действует на наши органы чувств, а значит, мы можем её изучать, познавать.

Современной науке известно два вида материи: вещество и поле, переходящее друг в друга. Вещество дискретно (внутренне расчленено). Формы вещества разнообразны: жидкое, твёрдое, газообразное. Поле – сложное электромагнитное образование, состоящее из квантов, не имеющее покоя (электромагнитное, ядерное). Вещество и поле взаимодействуют, взаимопроникают и дополняют друг друга. Их синтезом является плазма, как особое состояние материи – её больше всего во вселенной. Материя неисчерпаема вглубь и вширь. Материя неисчерпаема вглубь – это означает, что не существует никакой далее неделимой первоосновы. Материя неисчерпаема вширь – это значит, что существует бесконечное многообразие видов и форма материи (одни появляются, другие исчезают).

Отже, поняття матерії проходить складний шлях розвитку, постійно уточнюється, поглиблюється, збагачується новими властивостями, відображає рівень розвитку пізнання людиною світу.