
- •1 Цільова підсистема
- •1.1 Підвищення якості товарів, що виробляються
- •1.2 Ресурсозабезпечення
- •1.3 Розширення ринку збуту
- •1.4 Соціальний розвиток колективу
- •7) Мотивація:
- •2 Функціональна підсистема
- •2.1 Маркетинг
- •2.2 Планування
- •2.3 Організація процесів
- •2.4 Облік і контроль
- •2.5 Мотивація
- •2.6 Регулювання
- •3 Підсистема управління
- •3.1 Управління персоналом
- •3.2 Соціологія та психологія менеджменту
- •3.3 Розробка та реалізація управлінських рішень
- •3.4 Аналіз щодо прийняття управлінських рішень
- •3.5 Прогнозування щодо прийняття управлінських рішень
- •4 Забезпечуюча підсистема
- •4.1 Методичне забезпечення
- •4.2 Ресурсне забезпечення
- •4.3 Інформаційне забезпечення
- •4.4 Правове забезпечення
2.5 Мотивація
Сутність мотивації на «Вілла Анна» зводиться до створення умов, що дозволяють працівникам відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою, яка забезпечує досягнення цілей організації.
Інструментом спонукання людей до ефективної діяльності є винагородження.
При цьому розрізняють два типи винагородження:
- внутрішнє – його дає сама робота, її результативність, змістовність, значущість тощо;
- зовнішнє – його працівник отримує від організації (зарплата, просування службою, пільги, привілеї тощо).
На «Вілла Анна» фінансова мотиваці включає:
-заробітню платню;
-регулярні грошові премії з нагоди певних подій (ювілей фірми, різноманітні державні та релігійні свята);
-нерегулярні грошові премії з нагоди певних подій в житті працівника (ювілей, народження дитини, певні досягнення у роботі);
-інші грошові виплати (відсотки від підписаних контрактів).
До видів непрямої мотивації, які здійснюються на «Вілла Анна» належать:
-мотиваційні подарунки (людині подобається відчувати повагу до себе і свою значимість. Саме тому мотиваційні подарунки (годинники, ручки, оргтехніка тощо), які продемонструють працівникові оцінку його досягнень з боку керівництва, мають велике значення);
-спільні корпоративні святкування (на таких святкуваннях обов’язкова присутність керівництва. Адже у неформальній ситуації простіше спілкуватися. Працівники тоді відчувають, що керівник і вони належать до єдиної команди.);
-відкритість і постійний діалог керівництва з персоналом (тобто кабінет керівника компанії повинен бути завжди відкритим для ідей працівників. Ефективність праці персоналу зростає, коли працівники поважають керівника, як вмілого управлінця, а не відчувають перед ним страх);
Важливою складовою діалогу між керівником і підлеглим є так звана негативна мотивація, тобто критика за неякісно виконану роботу. Адже таких ситуацій не уникнути. Проте, критикуючи працівника треба
-перш за все працівника потрібно похвалити за його успіхи;
-критикувати тільки дії, а не самого працівника. Критика повинна виглядати швидше, як бажання допомогти вирішити проблему, ніж просто покарати працівника;
-критика завжди повинна бути конструктивною і коректною;
-ніколи не критикувати працівника у присутності інших. Кожна людина має самоповагу і повинна бачити, що керівник теж поважає її.
2.6 Регулювання
Згідно зі ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання та їх об'єднань є:
• державне замовлення, державне завдання;
• ліцензування, патентування і квотування;
• сертифікація та стандартизація;
• застосування нормативів та лімітів;
• регулювання цін і тарифів;
• надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
• надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Насьгодні «Вілла Анна» не має потреби в державному регулювання.
Державне регулювання економіки здійснюється шляхом соціально-економічного прогнозування через антимонопольну політику і розвиток конкуренції, державну стандартизацію, метрологію і сертифікацію, систему оподаткування, інших форм регулюючого впливу держави.
Регулювання зазвичай впливає на ціну, тарифи, поставку, комунальні послуги, інформацію (наприклад, вимоги до цінних паперів, позначення товарних знаків), засоби виробництва (стандарти безпеки робочих місць), характеристики товарів або послуг (наприклад, якість продукції, безпека товарів), умови обслуговування (наприклад, недопущення дискримінації у забезпеченні товарами або послугами). Регулювання економіки (вплив на ціну, продуктивність, доступ на ринок і вихід з нього) певною мірою торкається і сфери соціального регулювання (наприклад, навколишнє середовище, споживчі товари тощо).