3. Система органічного світу як відображення його історичного розвитку

До сьогодні описано понад 2 млн видів тварин, 0,5 млн видів рослин, близько 100 тис. видів грибів. Для збереження інформації про таку величезну різноманітність живі організми класифікують (систематизують) — об'єднують у групи, керуючись певними критеріями. Цим займається систематика — наука, яка вивчає й описує живі організми, а також установлює споріднені зв'язки між ними. Розрізняють штучну і природну системи. Основне завдання сучасної систематики — збудувати природну систему, тобто об'єднати філогенетично споріднені групи організмів на підставі даних палеозоології, генетики, біохімії та інших наук. Таким чином, основний критерій природної системи — еволюційна спорідненість особин, а не подібність їх зовнішніх ознак (як у штучній).

Структурними одиницями системи є таксони — вид, рід, родина, ряд, порядок, клас, тип, царство. Усі таксони утворюють ієрархічну систему — кожний таксон включає таксони нижчого порядку: тип — класи, клас — ряди і т. д. Найвищим систематичним таксоном у системі живого світу вважається царство. Іноді вживається категорія надцарство. У цьому випадку всіх живих організмів групують у надцарство Прокаріоти й надцарство Еукаріоти. Прокаріоти представлені царствами Дроб'янки, до яких належать бактерії і синьо-зелені водорості, що не мають клітинного ядра, та Архебактерії. До надцарства Еукаріоти належать царства: Рослини, Тварини, Гриби. Проте, сучасна систематика виділяє набагато більше царств. Це стало наслідком появи нових методів дослідження живих організмів, які дозволили більш докладно встановити ступінь родинних зв'язків між різними групами живих організмів і від стежити їх історичний розвиток.

Нові методи молекулярної біології та цитології дозволили підтвердити значну роль симбіогенезу в походженні багатьох великих таксонів. Так, походження еукаріотів супроводжувалося і горизонтальним переносом генів, і декількома симбіогенезами з представниками різних груп прокаріотів.

Також виявилося, що нові систематичні групи можуть виникати шляхом утрати їх предковою формою якихось важливих компонентів. Так, утрата пластид водоростями призвела до утворення групи оомікотових грибів.

Докладний аналіз дозволив виявити групи поліфілетичного походження, які зараз утворюють одну систематичну категорію, але походять від різних предкових форм. Яскравий приклад такої групи — клас Ссавці. Протягом мезозойської ери існувало багато форм теріоморфних рептилій, які еволюціонували в напрямку набуття характерних ознак ссавців. Нащадки однієї з цих груп стали яйцекладними ссавцями, а нащадки другої — сумчастими і плацентарними. Зараз ми об'єднуємо їх в один клас.

Дуже цікавою групою з цієї точки зору є рептилії. Протягом усієї історії цієї групи в її межах існувало дві лінії, які розвивалися паралельно і, можливо, взагалі були нащадками двох різних предкових форм. Перша лінія — теріоморфні плазуни — була панівною в кінці палеозою і стала предковою групою для ссавців. Друга лінія — завроморфні плазуни — панувала в мезозої і стала предковою для ящірок, змій, крокодилів, динозаврів, літаючих рептилій і птахів.

1. Айала Ф.Кайгер Дж. Сучасна генетика. У 3-х т. Пер з анг.: -М.:Мир, 1987.

2. Албертс Б. та інших. Молекулярна біологія клітини. У 5-ти томах. М.: Світ, 1986 - 1987.

3. Александров, З.Космонавтика: зупинка неприпустима / З. Александров // Техніка – Молоді. – 2003 - №4. – З. 34 – 36.

4. Андрейцев А.К. Основи екології: Підручник. — К.: Вища шк., 2001. — 358 с.

5. Анісімова C., Риболова О.В., Поддашкін О.В. Екологія. — К.: Грамота, 2001.— 136с.

6. Беляев Д.К., Рувинский А.О. “Общая биология”, М.:”Просвещение”. 1992, 270 ст.

7. Білявський Г.О. Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник. – К.: Либідь, 1997.

8. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй P.C. Основи екології. — К.: Либідь, 1993.

9. Білявський Г.О., Падун ММ., Фурдуй P.C. Основи загальної екології. — К.: Либідь, 1995. — 368 с.

10. Білявський Г.О., Фурдуй P.C., Костіков Î.O. Основи екологічних знань. — К.: Либідь, 2000. — 334 с.

11. Бойчук Л Д., Соломенно Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2003. — 284 с.

12. Бужієвська Т.І. Основи медичної генетики. – К.: Здоров’я, 2001.

13. Велика радянська енциклопедія, т.27.

14. Вервес Ю.Г., Кучеренко М.Є., Балан П.Г. “Загальна біологія” – К.: Генеза, 1998, 464 ст.

15. Воробець З.Д., Чупашко О.Я., Сергієнко Л.М., Матвієнко Я.В., Рибальченко В.К. Біологія з основами паразитології та генетики. Навчальний посібник для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів і фармацевтичних факультетів медичних навчальних закладів III –IV рівнів акредитації. – Львів: ПП Кварт, 2003.

16. Высшая школа, 1977. - 222 с.

17. Гайнріх Д., Герат M. Екологія: dtv — Atlas. Пер. з 4-го нім. вид. — К.: Знання — Прес, 2001. — 287 с.

18. Голубець M А., Кучерявий В.П.,Генсіру к CA. таін. Конспект лекцій з курсу "Екологія та охорона природи (теоретичні основи загальної екології, охорони природи, комплекс природоохоронних заходів). — К.: УМКВО, 1990. — 216 с.

19. Голубець M. Від біосфери до соціосфери. — Львів: Поллі, 1997. — 256 с.

20. Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология: У 3 т. Т.1.: Пер. с англ. /Под. ред. Р. Сопера. — М.: Мир, 1990. — 368с.

21. Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология: У 3 т. Т.2.: Пер. с англ. / Под. ред. Р. Сопера. — М.: Мир, 1990. — 325 с.

22. Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология: У 3 т. Т.З.: Пер. с англ. /Под ред. Р. Сопера. — М.: Мир, 1990. — 376 с.

23. Гуркевич П.С. Історія біології з древніх часів до наших днів.-М.: Знання, 2008. 

24. Дажо Р. Основы экологии. Пер. с франц. / Под ред. В.В. Алпатова. — М.: Прогресс, 1975. — 415 с.

25. Дедю ИЛ. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Гл. ред. МСЭ, 1989. — 408 с.

26. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природнього середовища. – К.: 2000. 

27. Дорогунцов СЛ., Коценко К.Ф., Аблова O.K. Екологія. — К.: КНЕУ, 2001. —162 с.

28. Дре Ф. Екологія. Пер с франц. — М.: Атомиздат, 1976 — 168 с.

29. Дубинин Н.П. Общая генетика. – М.: Наука, 1986.

30. Екологія: Навчальний посібник / Під ред. проф. В.В. Денисова. Серія «Навчальний курс». – Ростов зв /Д: Видавничий центр «>МарТ», 2002. – 640 з.

31. Загальна біологія, підручник для 10 - 11 класів під ред. Бєляєва, М., Просвітництво, 2002р. 

32. Запольсъкий А.К. Основи екології: Підручник. — К.: Вища шк., 2001. —358 с.

33. Земляков А.Е., В.О. Курьянов. Биомолекулы: строение, синтез и свойства. – Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2007. - 216 с., а также издание Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2004. – 229 с.

34. Земляков А.Е.. Химия углеводов: моносахариды гликозидный синтез. - Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского, 2006. – 80 с.

35. Зенгбуш П. Молекулярна і клітинна біологія. У 3-х т. М.: Світ, 1982.

36. Зігель,Ф.Ю. Міста на орбітах /Ф.Ю. Зігель. – М. : Науково – популярна література, 1980. – 223 з.

37. Злобін ЮА. Основи екології — К.: Вид-во "Лібра", TOB, 1998. — 248 с.

38. Иоганзен Б.Г. Основы экологии. — Томск: Изд-во Томского университета, 1959. — 389 с.

39. Калашніков, М. Крапка переходу / М. Калашніков, З.Кугушев. – М. : АСТ, 2006. – 733 з.

40. Коробкин В.І.,Передельский Л. В. Екологія. – Ростов зв /Д: вид-во «Фенікс», 2001 – 576 з.

41. Корсак К.В. Плахотник О.В. Основи екології. К.: МАУП, 2000. 

42. Кочетков Н.В. и др. Химия углеводов.-М., 1967. – 636с

43. Кучерявий ВЛ. Екологія. — Львів: Світ, 2000. — 500 с.

44. Кучерявський В.П. Екологія. Львів: Світ, 2000.

45. Ленинджер А. Основи біохімії. У 3-х т. М.: Світ, 1985.

46. Ленц В. Медицинская генетика. – М.: Медицина, 1984.

47. Льюин Б. Гени. М.: Світ, 1987.

48. Микробиология. Курс лекций. – М., 2000.

49. Мікробіологія з основами вірусології / За ред. Вікерчук. – К., 2002.

50. Мірзоян Е.Н. Етюди з історії теоретичної біології.-М., Фенікс, 2008.

51. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. — К.: Знання. 2002. — 550 с.

52. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. — Львів: Афіша, 1999. — 255 с.

53. Наука і суспільство, “Нові біопрепарати”, №11, 1990.

54. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1998— 2000 рр. — К., 1999 — 2001.

55. Новиков Г. Основы общей экологии и охраны природы: Учеб. пособие. — Л.: Изд- во Ленингр. ун-та, 1979. — 352 с.

56. Новини захисту рослин “Біотехнологія в Україні: проблема трансгенної картоплі”, Владимиров В., №8, 1999.

57. Овчинников Ю.А. Биоорганическая химия. - М.: Просвещение, 1987, 876 с.

58. Одум Ю. Основы экологии. Пер. с англ. /Под ред. Н.П. Наумова. — М.: Мир, 1975. — 740 с, ил.

59. Одум Ю. Экология: В 2 т. — М.: Мир, 1986.

60. Промышленное освоение биотехнологии” – Казаку кейдзай, 1989, №8, 164 ст.

61. Радкевич В.А.. Екологія. Короткий курс.Мн., «>Вишейш. школа», 1997. – 304 з.

62. Реймерс Н. Ф. Основные биологические понятия и термины: кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1988. — 319с.

63. Реймерс Н. Ф. Экология: теории, законы, правила, принципы и гипотезы. — М.: Россия молодая, 1994. — 367 с.

64. Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словарь-справочник. — М.: Мысль,1990. — 639 с.

65. Серебряков В.В. Основи екології: Підручник. — К.: Знання-Прес, 2002. — 300 с.

66. Слюсарев А.О. “Біологія” – К.: Вища школа, 1995, 607 ст.

67. Степаненко Б.Н. Химия и биохимия углеводов (моносахариды). - М.:

68. Степановских О.С. Екологія: Підручник для вузів. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 703 з.

69. Стоддарт Дж. Стереохимия углеводов. - М.: Мир, 1975. - 295 с.

70. Страйер Л.Биохимия. У 3-х т. М.: Світ, 1985.

71. Сухарев С М., Чудак С O., Сухарева O.Ю. Технологія та охорона навколишнього середовища: Навч. посіб. — Львів: Новий Світ — 2000, 2004. — 256 с.

72. Третяк А. П. Молекулярна біологія. Чернігів. 1999.

73. Уистлер Р.Л, Дж.Н. Бемиллер (перев.с англ. В.А. Несмеянова, под ред. А.Я. Хорлина). Методы исследования углеводов. - М.: Мир, 1975. – 445 с.

74. Уистлер Р.Л, Вольфром М.Л. (перев.с англ. под ред. Н.К. Кочеткова). Методы химии углеводов. - М.: Мир, 1967. – 512 с.

75. Урок на тему «Видатні вчені-біологи України» Коханова Л.Л., вчителя біології, м. Харків, сш№3

76. Урок на тему «Історія розвитку науки біології» Бабій Т.П., вчителя біології, м. Чернівці, сш№5.

77. Урок на тему «Методика біологічних дослідженнь» Костюк Г.Г., вчителя біології, м. Дніпропетровськ, сш№2.

78. Ферментні препарати в харчової промисловості. М., 1975.

79. Хаф Л., Ричардсон А. моносахариды / Общая органическая химия. – М.: Химия, 1986. – Т.11.- С. 127-201.

80. Химизация сельского хозяйства, “Успехи биотехнологии в Японии”, Мельников А.Г., №3, 1990.

81. Хотунцев Ю.Л.. «Екологія і екологічна безпеку»:Учеб. посібник длястуд.висш.пед.учеб. закладів. – М.: Видавничий центр «Академія», 2002, - 480 з.

82. Шилов І.А. Екологія:Учеб. длябиол. і мед. спец. вузів. – М.:Висш. шк., 1997. – 512 з.

146