- •Система біологічних наук. Зв'язок біологічних наук з іншими науками
- •1. Система біологічних наук
- •Система біологічних наук
- •Методи біологічних досліджень
- •Рівні організації життя
- •Роль неорганічних речовини у життєдіяльності організмів: вода.
- •Роль неорганічних речовини у життєдіяльності організмів: кисень, мінеральні солі.
- •Тема: Органічні речовини живих істот, їх різноманітність та біологічне значення. Будова, властивості, роль у життєдіяльності організмів малих органічних молекул (ліпіди, моносахариди)
- •Органічні речовини живих істот, їх різноманітність та біологічне значення.
- •Будова, властивості, роль у життєдіяльності організмів малих органічних молекул (ліпіди, моносахариди)
- •Будова, властивості, роль у життєдіяльності організмів макромолекул: білки.
- •Принципи дії ферментів, їх роль у життєдіяльності організмів.
- •Макромолекули: нуклеїнові кислоти, їх будова, властивості, функції.
- •Макромолекули: нуклеїнові кислоти.
- •Будова властивості, функції рнк
- •Будова властивості, функції днк
- •Історія вивчення клітини.
- •2. Методи цитологічних досліджень
- •Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран
- •Транспорт речовин через мембрани
- •Поверхневий апарат клітини, його функції та особливості будови в організмів різних царств живої природи
- •1. Складники цитоплазми: цитозоль, мембранні і немембранні органели,включення
- •2. Будова і функції цитоскелету, роль його складників у просторовій організації клітини, в організації рухів у клітині та руху клітин.
- •3. Будова клітинного центру, його роль в організації цитоскелету.
- •Будова і функції двомембранних органел: мітохондрії. Клітинне дихання
- •3. Будова і функції двомембранних органел: пластиди. Фотосинтез. Значення фотосинтезу
- •2. Клітинний цикл еукаріотів. Механізми відтворення і загибелі клітин
- •Мітоз. Мейоз
- •Ядро. Будова ядра. Функції ядра. Нуклеоїд прокаріотичних клітин
- •Мітоз. Мейоз
- •Обмін речовин і енергії в клітині – енергетичний і пластичний обмін
- •1. Енергетичний обмін
- •2. Пластичний обмін
- •3. Роль в природі неклітинних форм життя
- •4. Профілактика віл-інфекції/сніДу та інших вірусних хвороб людини
- •Бактерії. Роль бактерій у природі та в житті людини. Профілактика бактеріальних хвороб людини.
- •Найбільш поширені морфологічні типи прокаріотичних клітин
- •3. Профілактика бактеріальних захворювань
- •4.Особливості організації і життєдіяльності одноклітинних еукаріотів. Колоніальні організми.
- •Багатоклітинні організми зі справжніми тканинами.
- •Стовбурові клітини. Диференціація клітин.
- •Принципи взаємодії клітин. Утворення тканин у тварин. Будова і функції тканин. Їх здатність до регенерації
- •Фізіологічна регенерація
- •Репаративна регенерація
- •Патологічна регенерація
- •Органи багатоклітинних організмів
- •Системи органів хребетних тварин
- •Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.
- •Колонії багатоклітинних організмів.
- •Гістотехнології. Застосування штучних тканин для лікування захворювань людини
- •Принципи організації , функціонування і властивості молекулярного, клітинного, організменого рівнів організації життя. Основні властивості живого
- •2. Методи генетичних досліджень
- •Методи генетичних досліджень
- •Закони г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи
- •Хромосомна теорія спадковості. Зчеплене успадкування.
- •Хромосомна теорія спадковості
- •Зчеплене успадкування
- •Мутаційна мінливість
- •Нормальні й мутантні форми живих організмів
- •Види мутацій. Мутагени
- •Основні закономірності функціонування генів у про- і еукаріотів
- •Генетика людини. Роль генотипу і середовища у формуванні фенотипу
- •Генетика людини
- •Роль генотипу і середовища у формуванні фенотипу
- •Химерні та трансгенні організми. Генетичні основи селекції організмів
- •Химерні та трансгенні організми
- •Генетичні основи селекції організмів
- •Основні напрямки сучасної біотехнології
- •Запліднення. Перiоди онтогенезу у багатоклітинних організмів: ембріогенез. Перiоди онтогенезу у багатоклітинних організмів: постембріональний розвиток
- •Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму
- •Життєвий цикл у рослин і тварин
- •Ембріотехнології. Клонування
- •Популяція. Характеристика популяцій. Статева і вікова структура популяції. Фактори, які впливають на чисельність популяції. Екологічні чинники
- •Популяція. Характеристика популяцій. Статева і вікова структура популяції. Фактори, які впливають на чисельність популяції
- •Екологічні чинники
- •Адаптивні біологічні ритми
- •Різноманітність екосистем. Розвиток і зміни екосистем. Колообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем
- •Різноманітність екосистем. Розвиток і зміни екосистем
- •Колообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем
- •Загальна характеристика біосфери. Вчення в.І.Вернадського про Біосферу
- •Роль живих організмів у біосфері. Біомаса
- •Вплив діяльності людини на стан біосфери. Збереження біорізноманіття. Охорона біосфери
- •Вплив діяльності людини на стан біосфери
- •Збереження біорізноманіття. Охорона біосфери
- •Природоохоронні території України
- •Вид, видоутворення. Мікроеволюція. Адаптації як результат еволюційного процесу. Макроеволюційний процес. Сучасні уявлення про фактори еволюції
- •Вид, видоутворення. Мікроеволюція
- •Критерії виду
- •Способи видоутворення
- •Адаптації як результат еволюційного процесу
- •Макроеволюційний процес
- •Сучасні уявлення про фактори еволюції
- •Основні етапи розвитку еукаріотичних організмів
- •Поява основних груп організмів на Землі та формування екосистем Основні події в історії органічного світу
- •Система органічного світу як відображення його історичного розвитку
Колонії багатоклітинних організмів.
Колоніальними багатоклітинними організмами є ті, які в результаті нестатевого розмноження лишаються з’єднаними з особинами наступних поколінь, утворюючи більш-менш складні угруповання — колонії. Особливості їх будови й життєдіяльності краще за все розглянути на прикладі колоніальних кишковопорожнинних (гідроїдів і коралових поліпів) і моховаток.
Типовими колоніальними представниками гідроїдів є сифонофори. Кожна колонія сифонофор складається з видозмінених поліпів й медуз, котрі глибоко морфологічно й функціонально спеціалізовані. Взаємна інтеграція та спеціалізація при цьому досягає такої глибини, що колонія набуває рис єдиного організму. Медузи тільки випадково можуть відокремлюватися від колонії, зазвичай вони весь час свого життя перебувають прикріпленими до неї; окремі медузоїди (морфологічно спеціалізовані медузи) не мають радіальної симетрії: вони часто є двобічносиметричними або взагалі асиметричними, з викривленими радіальними каналами. Скелет у сифонофор відсутній у будь-яких формах. Розміри інтегрованих медузоїдно-поліпоїдних колоній можуть коливатися від 2 мм до 10 м (зазвичай 5–20 мм). Кнідом може включати десмонеми та стенотелі. Усі сифонофори можуть бути представлені (і, вірогідно, це відповідає їхній еволюційній історії) як великий одиночний поліп, розташований «догори ногами», тобто ротовим (оральним) полюсом донизу, а протилежним (аборальним) догори; на аборальному полюсі в багатьох видів розвивається наповнений повітрям міхур (пневматофор), що виконує роль поплавця. Цей великий поліп формує вісь, або стовбур, колонії. Під пневматофором знаходиться регіон, де розвиваються куполи медузоїдів, або нектофори. Завдяки пульсації нектофорів уся колонія здатна до самостійного руху. Зазвичай кожна колонія має кілька нектофорів, сукупність яких називається нектосомою. Анатомічна будова нектосоми є важливою ознакою, що використовується для визначення систематичного положення видів ряду Сифонофори. Під нектосомою розташований регіон бруньок, з яких розвиваються всі елементи, що лежать нижче. Частина колонії, розташована під нектосомою, називається сифосома і складається з повторюваних структурних елементів, що називаються кормідіумами. Зверху кожного кормідіума знаходиться одна чи кілька криючих лопатей — модифікованих медуз, що виконують роль захисного щитка. Іншим елементом кормідіума є пальпони (дактілозооїди). Ці поліпоподібні (або манубріумоподібні) зооїди з ниткоподібними жалкими щупальцями також виконують захисну роль. Розташовані тут же гастрозооїди спеціалізовані на харчуванні; їм зазвичай притаманне одне довге щупальце з відгалуженнями особливої форми, що називаються тентілами. Ці харчові щупальці можуть бути надзвичайно довгими, і, позаяк у колонії існує велика кількість гастрозооїдів, їх численні довгі щупальця з потужними нематоцистами охоплюють значний об’єм води, ефективно виловлюючи здобич. Репродуктивна функція в колонії виконується медузоїдними гонофорами, що відходять від розгалуженої структури, яка називається гонодендрум. Гонади (статеві залози) розвиваються на їхніх манубріумах. Ці медузоїди сифонофор, на відміну від інших рядів гідроїдних, ніколи не вивільняються і не переходять до самостійного існування. Тим не менш цілий кінцевий кормідіум може відриватися від колонії, за рахунок чого досягається більш широке розповсюдження репродуктивних елементів.
Коралові поліпи (Anthozoa) утворюють найбільшу за кількістю підкласів і найбільш організовану групу кишковопорожнинних. Це винятково морські організми, що ведуть прикріплений спосіб життя. Трапляються як колоніальні, так і одиночні види коралів. На відміну від гідроїдних, у коралових поліпів внутрішня порожнина розділена перегородками на камери. За розмірами вони значно більші від гідроїдних. У них відсутня зміна поколінь і медузна стадія. Є ще ряд менш помітних відмінностей. Колоніальні корали часто утворюють коралові рифи. Вони живуть переважно на глибині до 20–40 м, у теплій воді (не менше 20 C середньорічної температури), за солоності близько 3,5 ‰. Вода має бути чистою, але з планктоном і достатньою кількістю кисню. Велике значення для багатьох видів кораловіх поліпів мають їх симбіонти — водорості зооксантели, які живуть у тканинах поліпів і забезпечують їх продуктами свого фотосинтезу. Навколо ротового отвору в коралових поліпів розташований віночок яскраво забарвлених щупальців, завдяки яким деякі з них зовнішнім виглядом нагадують квіти. Від цього й пішла латинська назва класу — Anthozoa (Anthoz — квітка, zoon — тварина). Більшість коралів виділяє тверду вапнисту трубочку або чашечку — скелет. Усередині трубочки можуть бути радіальні перегородки — септи, а також горизонтальні перегородки — денця. Вапнисті скелети окремої особи коралів називаються коралітами.
Моховатки — прикріплені колоніальні тварини, що живуть переважно в морях. Колонії мають вигляд моху або лишайнику, з чим і пов’язана їх назва (Brio — мох, Zoon — тварина). Вони трапляються у вигляді маленьких кущиків або округлих тіл, а також у вигляді плівок або кірок, що покривають підводні предмети. Деякі колонії мають вигляд сітки. Живуть вони переважно на глибинах до 500 м, але опускаються й до 5700 м. Колонії моховаток налічують у собі багато осіб (зооїд), що розміщуються в окремих хітинових або вапнистих комірках. Величина окремої особи, що рідко перевищує 3 мм, має мішечкоподібне тіло, зверху з ротовим отвором, навколо якого є віночок із щупальців. Внутрішня організація моховаток значно складніша, ніж киш ковопорожнинних, але їх колонії утворюються також шляхом поділу й багато з них нагадують гідроїдних поліпів.
