Система біологічних наук. Зв'язок біологічних наук з іншими науками

1. Система біологічних наук

Багатовікову історію біологічної науки умовно можна розділити на декілька етапів. Найчастіше це додарвінівський період (метафізичний) та дарвінівський.

Метафізика (після фізики) розглядає явища і тіла природи як раз і назавжди дані, незмінні, ізольовані і не зв’язані між собою. Метафізичне мислення тісно пов’язане із креаціонізмом та теологією. В період метафізики зароджувалось нова течія – трансформізм. Це система поглядів про перетворення видів під впливом природних факторів. Трансформізм підривав метафізичні погляди і був попередником еволюційного вчення. Історія природознавства бере свій початок з глибокої давнини. Перші систематизовані знання про оточуючий світ формувались у Стародавній Греції та Римі. Античні мислителі (VI-Vст. до н.е.) різноманітність природи зводили до чотирьох коренів: вогню, повітря, води і землі, які з’єднуючись дають початок тілам природи. Фалес на перше місце ставив воду, Анаксімен – повітря, Геракліт – вогонь, а Емпедокл – їх поєднання. Арістотель вперше спробував всі тіла природи розмістити в порядку від простого до складного. Весь тваринний світ він розділив на тварин з кров’ю (хребетних) та тварин без крові (безхребетних). Його вважають засновником зоології. Теофраст (ІV-ІІІ ст. до н.е.) спробував класифікувати рослин, тому його вважають «батьком ботаніки». Гіпократ (ІІІ-ІІ ст. до н.е.) вніс вклад у розвиток стародавньої медицини. Він розвинув уявлення про природні причини хвороб. Гален (ІІ ст. до н.е.) досліджував також в галузі медицини. Йому належать положення про рух крові, функції мозку, нервів та м’язів. Тіт Лукрецій (І ст. до н.е.) стверджував, що з руху атомів в просторі виникають явища і сам стан природи.

Загальними важливими узагальненнями античних мислителів є те, що вони:

а) відстоювали думки про:

- матеріальність світу і його розвиток;

- єдність природи і природного виникнення живих істот шляхом самозародження;

б) поширювали ідею про зміни і перетворення одних форм живих істот в інші;

в) зробили спробу дати природне роз’яснення доцільності гармонійності як результату вибраковки дисгармонійних особин;

г) розробляли уявлення про градацію форм у вигляді висхідного ряду природних тіл від простого до складного;

д) розвивали ідею про єдність будови організмів, зв’язку їхніх частин, що мало важливе значення для обґрунтування погляду на природу як на єдине ціле.

В Середні віки (від V до ХV ст.) було панування релігійної ідеології. Цей період характеризувався повільним розвитком виробничих сил, культури і науки. Прогресивними мислителями були: Авіценна, Ібн Рушд, Альберт Великий, Роджер Бекон. В епоху Відродження (ХV-ХVІІІ ст..) розпочався швидкий розвиток природознавства. У. Гарвей описав рух крові по замкненій системі по двох колах. А.Левенгук вивчав найпростіших. Д.Рей вперше сформулював наукове визначення виду. К.Лінней створив першу класифікацію (систему) органічного світу.

2. Система біологічних наук

Біологія тісно пов’язана з іншими природничими та гуманітарними науками. Унаслідок взаємодії з хімією виникла біохімія, а з фізикою – біофізика. Біогеографія – комплексна наука про поширення живих організмів на Землі – розроблена зусиллями кількох поколінь учених, що вивчали флору, фауну, угруповання видів у різних географічних частинах нашої планети. В усіх галузях біології застосовують математичні методи обробки зібраного матеріалу. Унаслідок взаємодії екології з гуманітарними науками виникла соціоекологія (вивчає закономірності взаємодії людського суспільства та навколишнього природного середовища), а взаємодія біології людини з гуманітарними науками сформувала антропологію – науку про походження та еволюцію людини як особливого біосоціального виду, людські раси тощо. Філософія біології – наука, що виникла внаслідок взаємодії класичної філософії з біологією. Вона вивчає проблеми світосприйняття у світлі досягнень біології. Дані біологічних наук про людину (анатомії, фізіології, генетики людини тощо) слугують теоретичною базою медицини (науки про здоров’я людини та його збереження, захворювання, методи їхньої діагностики та лікування).

У другій половині ХХ ст. завдяки успіхам різних природничих наук (фізики, математики, кібернетики, хімії та інших) сформувалися нові напрями біологічних досліджень: космічна біологія – вивчає особливості функціонування живих систем в умовах космічних апаратів і Всесвіту; біоніка – досліджує особливості будови та життєдіяльності організмів з метою створення різних технічних систем і приладів; радіобіологія – наука про вплив різних видів іонізуючого випромінювання на живі системи; кріобіологія – наука про вплив на живу матерію низьких температур.

Сучасне суспільство часто стикається з проблемами, що виникають на стику з іншими науками. Наприклад, для оцінки наслідків антропогенних впливів на живі системи (як от, радіаційних, хімічних тощо) потрібні спільні зусилля біологів, медиків, фізиків, хіміків та ін. Створення біоінформаційних технологій (наприклад, для вивчення структури і функцій наборів спадкової інформації організмів) неможливо без спеціальних комп’ютерних програм. Вивчення спадкових хвороб людини – також завдання для багатьох наук (генетики, біохімії, медицини тощо).