5.Розкрити взаємозвязок учбової діяльності та процесу засвоєння знань, умінь, навичок.

Учбова діяльність учнів, на думку Д.Б. Ельконіна, є специфічним видом людської діяльності, у якій засвоюється соціальний досвід і сама ця діяльність теж є об'єктом засвоєння.

Це діяльність, яка повинна побуджуватися адекватними мотивами. Ними можуть бути мотиви придбання узагальнених способів діяльності, або мотиви власного особистісного зростання, власного удосконалення. Це діяльність, яка спрямована на засвоєння системи знань, умінь та навичок, формування відповідних дій, операцій.

Знання — це теоретично узагальнений суспільно-історичний досвід, результат оволодіння людиною дійсності, її пізнання.

Уміння — це заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність. Уміння являють собою свідомо контрольовані частини діяльності, щонайменше в головних проміжних пунктах і кінцевій меті.

Навичка — це дія, сформована шляхом повторення і характеризується високою мірою осягнення і відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. 6.Основні підходи та проблеми співвідношення навчання і розвитку.

У центрі першого підходу було положення про незалежність процесів дитячого розвитку від процесів навчання. Така теорія розглядає навчан­ня як зовнішній процес, який повинен так чи інакше узгоджуватись із дитячим розвитком, але який сам по собі не бере активної участі в дитячо­му розвитку, нічого в ньому не змінює, а швидше використовує досягнення розвитку, аніж просуває його хід і змінює його напрямок.

Другий підхід у розв'язанні цього питання — це теза про те, що навчання і є розвиток.

Навчання і розвиток співпадають один з одним як дві рівні геометричні фігури при накладанні.

Навчання не є розвиток, але правильно орга- нізоване навчання дитини веде за собою розви­ток, а не пристосовується до наявного рівня роз­витку. Навчання повинне орієнтуватися на нові можливості дитини, повинне забігати наперед роз­витку.

Навчання не є тотожним розвитку.

Воно створює «зону найближчого розвитку», тобто пробуджує внутрішні процеси розвитку, які посту­пово, через співробітництво та взаємодію з оточу­ючими, стають надбанням самої дитини.

7.Поняття про учіння та його характеристика.

Учіння — це особлива діяльність учня, яка свідомо спрямована на здійснення цілей навчання й виховання, які учень приймає як власні, особистісні цілі.

• спрямоване на володіння навчальним матеріалом та розв'язання навчальних завдань;

• сприяє засвоєнню загальних способів дій і наукових понять, що передує розв'язанню завдань — у цьому полягає принципова відмінність навчальної діяльності від учіння методом спроб і помилок, коли програма дій попередньо не засвоєна;

• зумовлює зміни в суб'єкті (зміни психічних властивостей і поведінки людини залежать від результатів її дій).

Учіння та навчальна діяльність.Научування може відбуватися під час діяльності, яка не має на меті пряме учіння (зокрема, під час гри чи трудового процесу). Результатами такого спонтанного научування є розрізнені, безсистемні знання, уміння та навички. Окрім того, научування потребує багато часу та зусиль, і навіть за цих умов людина засвоює лише те, що безпосередньо пов'язане з її актуальними потребами, інтересами та прагнєннями.

Може бути й так, що людина включається у специфічну діяльність, основна мета якої — научування. Така діяльність називається учінням. Іншими словами, учіння відбувається тоді, коли дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти певні знання, навички, вміння, форми поведінки і діяльності.

вмінь, безпосереднім продуктом навчальноїдіяльності є насамперед розвиток учня.