- •1.Предмет педагогічної психології. Її завдання.
- •Обгрунтувати поняття навчання та його психологічні механізми.
- •Характеристика методів педагогічної діяльності.
- •4. Обгрунтувати роль навчання в психічному розвитку дитини.
- •5.Розкрити взаємозвязок учбової діяльності та процесу засвоєння знань, умінь, навичок.
- •7.Поняття про учіння та його характеристика.
- •9.Види учіння та структура учбової діяльності учнів.
- •10.Особливості оволодіння учнями учбовою діяльністю.
- •11. Неуспішність, її причини і запобігання.
- •12.Загальне поняття про психологію виховання, її предмет і завдання.
- •13.Розкрити психологічні механізми виховання, переконання, навіювання, наслідування, рефлексія.
- •14.Формування цілісної особистості в процесі виховання.
- •15. Методи та прийоми формування досвіду громадянської поведінки.
- •16. Методи стимулювання і корекції поведінки.
- •17. Критерії та показники вихованості.
- •18. Вікові аспекти виховання.
- •19.Особливості виховання дітей з асоціальною поведінкою.
- •20.Загальна характеристика педагогячної діяльності.
- •21. Педагогічні здібності, їх класифікація.
- •22.Стилі педагогічної діяльності, підходи до їх класифікації.
- •23. Поняття педагогічного спілкування, його функції та етапи.
- •24. Психолого – педагогічні умови ефективності спілкування.
- •25Бар 'єри педагогічної взаємодії.
21. Педагогічні здібності, їх класифікація.
Здібності - це такі індивідуально-психологічні особливості особи, які є умовою успішного виконання тієї або іншої діяльності.
Педагогічні здібності: 1. дидактичні- здібності, які стоновлять основу уміння подавати матеріал доступно, чітко, цікаво, здійснювати керівництво пізнавальної діяльності учнів.
2.академічні- зд. до оволодіння ін-цією, певним навч. Предметом, який викладає вчитель.
3.організаторські- вміння організовувати діяльність учнів, учнівський клас, навчальний процес, свою власну д-сть.
4. комунікативні- дають можливість встановити правильні взаємовідносини з учнями, батьками, колегами.
5. перцептивні-полягають в тому, щоб вчитель міг проникнути у внутрішній світ дитини.
6. сугестивні-здатність вчителя до безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів.
7. мовні- зд. чітко висловлювати свої думки і почуття, за допомогою різних засобів спілкування.
8. спеціальні- здібності до певних видів д-сті( артистичні, музичні...)
22.Стилі педагогічної діяльності, підходи до їх класифікації.
Авторитарний стиль. Учень розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель особисто вирішує, приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, використовує свої права без врахування ситуації та думок учнів, не пояснює свої дії учням.
Демократичний стиль. Учень розглядається як рівноправний партнер по спілкуванню, колега у спільному пошуку знань. Вчитель приймає рішення разом з учнями, враховує їх думку, підтримує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але і особистісні якості учнів. Методами впливу є спонукання до дій, порада, прохання.
Ліберальний стиль. Вчитель відходить від прийняття рішення, передає ініціативу учням, колегам. Організацію та контроль діяльності учнів здійснює без системи, проявляє нерішучість, коливання, В класі нестійкий мікроклімат, замасковані конфлікти.
Стиль потурання з формального боку — тон конвенціональний, відсутність похвали та осудження, ніякого співробітництва, позиція лідера — непомітна з боку групи. Змістовний бік характеризується тим, що справи в групі ідуть самі по собі, лідер не дає вказівок, розділи роботи складаються з окремих інтересів чи походять від нового лідера.
Так, за характером включеності в діяльність педагога спілкування, В.А. Кан-Калік диференціював стилі:
— стиль захопленості педагога спільно з учнями творчою діяльністю і є вираженням відношення вчителя до своєї справи, до своєї професії;
— стиль дружнього відношення, яке служить загальним фоном та передумовою успішності взаємодії вчителя з класом (ні в якому разі не переходячи до фамільярного). Товариськість повинна бути педагогічно доцільною, не протирічити загальній системі взаємодії педагога з дітьми.
— стиль спілкування — дистанція, яка є вираженням авторитарного стилю, який позитивно впливає на зовнішні показники дисципліни, організованість учнів, але може призвести до особистісних змін — конформізму, фрустрації, неадекватності самооцінки, зниження рівня домагань.
— стиль спілкування "— залякування та загравання, що є свідченням професійної недосконалості педагога.
