40. Проаналізувати гру як активну форму пізнання навколишньої дійсності

Гра як активна форма пізнання навколишньої дійсності. Різноманітність її форм уводить дитину у сферу реальних життєвих явищ, завдяки чому вона пізнає якості та властивості предметів, їх призначення, способи використання; засвоює особливості стосунків між людьми, правила і норми поведінки; пізнає саму себе, свої можливості і здібності. Гра іншим чином відкриває шляхи пізнання світу, ніж праця і навчання. У ній практичне, дієве освоєння дійсності відбувається раніше, ніж здобуття знань. Інтерес дитини до гри поступово вичерпується внаслідок засвоєння знань і умінь. Це спричиняє розвиток сюжету гри, появу нових ролей у ній.

41. Охарактеризувати педагогічне спілкування гувернера з дитиною

Щоб д-ть соц. гувернера була ефективною йому необхідно не лише добре знати пед агогіку і психологію, володіти спец методиками, але й вміти керувати емоційним контактом з вихованцем, творчо використовують систему педагогічних взаємин, вміти конструктивно розв’язувати протиріччя і конфлікти, які виникають в процесі складного сходження до знань і становлення особистості.

Його майстерність забезпечується тим, що комунікативні задачі він вирішує не на інтуїтивному, а на свідомому рівні спираючись на знання закономірностей ефективного спілкування.

Одним із принципів індивідуальної навчально-виховної роботи з дитиною є принципи гуманістичної спрямованості, який треба розуміти не лише як дотримання норм і правил поведінки у стосунках «гувернер-дитина», а як створення умов в яких дитина взаємодіючи з дорослими, ровесниками, світом, набуває досвіду навчальної, трудової д-ті, гідної культурної дитини. Умови, які створює педагог повинні викликати в дитини добровільне прагнення взаємодіями з гувернером, вихованця і бути вихованим.

42. Розкрити основні ознаки професіоналізму спілкування соціального гувернера

Професійне педагогічне спілкування:

1. Сприяє розвитку дитини, оптимізує його.

2. Формує у дитини і педагога впевненості у власному «я», утверджують власну гідність

3. Виховання, навчання дитини відбувається як формування цілісних орієнтацій

4. Забезпечення входження дитини у культуру

Не професійне педагогічне спілкування:

1. Викликає стан емоційного дискомфорту , гальмує розвиток дитини

2. Викликає невпевненість, страх

3. Розвивають стереотипи у поведінці і висловлюваннях через жорстоку регламентацію, копіювання досвіду

4. Формування негативного ставлення до педагога і навчання.

Педагогічне спілкування-це комунікативна взаємодія соц. гувернера з дитиною, батьками, її рідними, яка спрямовує на створення сприятливого, психологічного клімату. Психологічну оптимізацію д-ті і стосунків.

Педагогічне спілкування має:

1. Перцептивну сторону

2. Комунікативну сторону

3. Інтерактивну сторону

формування почуття “ми”, демонстрація спільності поглядів, що усуває соціальні бар’єри, протиставлення і об’єднує для досягнення спільної мети;

- встановлення особистісного контакту, щоб кожен учень відчував зверненість саме до нього;

- демонстрація, власного ставлення, що виявляється в тому, як ми усміхаємося (відкрито, невимушено чи скептично), з якою інтонацією говоримо (дружньо, сухо, тиснучи на учня), як експресивно забарвлені наші рухи (спокійні, стримані чи зневажливі, нервові), яку обрали дистанцію (довіри чи конфронтації);

- показ яскравих цілей спільної діяльності – накреслення спільного “ми” у майбутньому, що демонструє зацікавленість у співрозмовникові, міцність єдності;

- передача педагогом розуміння внутрішнього стану учнів – зчитування настрою співрозмовника, що сигналізує про зацікавленість у взаємодії, взаєморозумінні;

- постійний вияв інтересу до учнів. Це означає – слухати учнів, ставити питання і дорожити їхньою думкою, співпереживати, підкреслювати позитивне, говорити компліменти, тобто робити все, що підтримує учня у його позитивних намірах;

- створювати ситуації успіху, потрібні для сприятливого психологічного тла взаємодії.