70. У чому полягає сутність системи управління витратами «бенчмаркінг»?

Бенчмаркінг (Benchmarking) трактують як систему оцінки діяльності підприємства на основі порівняння з будь-яким відповідним аналогом. В залежності від обраного еталону для порівняльного оцінювання виокремлюють наступні його різновиди: внутрішній, зовнішній (галузевий, конкурентний, міжгалузевий) та комбінований.

Оскільки витрати підприємства визначають його цінову конкурентоспроможність, запас фінансової міцності за наявною кон’юнктурою ринку визначальним є застосування бенчмаркінгу витрат, що може бути впроваджений за двома змістовно різними напрямками – бенчмаркінгом процесів та бенчмаркінгом результатів.

Перший із них реалізовують у застосуванні управлінських орієнтирів та методів управління підприємства-еталона на основі дослідження процесу формування витрат. Варто зазначити, що при використанні результатів бенчмаркінгу процесів в управлінні витратами слід чітко розмежовувати, які результати діяльності підприємства, взятого за зразок, визначаються притаманними йому особливостями, а які отримано внаслідок застосування тих або інших методів управління, що можуть бути досягнуті на підприємстві, яке проводить бенчмаркінг.

Своєю чергою, бенчмаркінг результатів ґрунтований на постійному зіставленні та комплексній оцінці повних, виробничих витрат, собівартості продукції за статтями калькулювання підприємства та інших показників із аналогічними даними еталонних підприємств.

Практичне його застосування полягає у виконанні наступних етапів: встановлення показників оцінки результатів діяльності підприємства, що впливають на досягнення конкурентних переваг; ідентифікація відхилень критичних показників при порівнянні з кращими аналогами; встановлення причин відхилень та можливостей для поліпшення стану справ; розроблення заходів, спрямованих на досягнення мети та їх реалізація.

Основною перевагою бенчмаркінгу – є відсутність потреби у винаході власних способів удосконалення бізнес-процесів і зменшення витрат, тому що це вже зробило еталонне підприємство, а також можливість комбінування різних методів, що забезпечили успіх іншим підприємствам у зменшенні витрат та зростанні прибутковості діяльності. Однак, досягнення бажаного ефекту можливе лише за умови обґрунтованого вибору підприємства-еталона та врахування його особливостей. Крім того, обмеженням у його використанні є наявність інформації про еталонні результати та методи їх досягнення, що як правило є комерційною таємницею.

71 Виробничі запаси та їх роль у забезпеченні операційної діяльності підприємства.

Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

“Виробничі запаси”.

Сировина.

Матеріали (Основні матеріали і Допоміжні матеріали).

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби.

Паливо.

Тара і тарні матеріали

 Будівельні матеріали

Матеріали, передані в переробку

Запасні частини

Матеріали сільськогосподарського призначення

Інші матеріали

Класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

-раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

-організація складського господарства;

-достовірне визначення первісної вартості запасів;

-визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

-розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те, що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову, а також не обходиться і без непрофесійності рабочих, які не вправі дати правильну класифікацію через свою не кваліфікованість. Отже, роблячи узагальнення даного розділу ми можемо сказати, що від правильної класифікації залежить і правильність подальшого обліку виробничих запасів.