1.3. Розвиток виробництва молока в Україні та передовий світовий досвід

Нині виробництво молока та молокопродуктів є одним з найперспективніших напрямів розвитку аграрного сектору. В середньому одна людина протягом року повинна вжити близько 390 кг молочних виробів. Ц е : знежиреного молока – 12 кг 300 г ; сиру – 8 кг 800 г ; морозива – 8 кг ; сметани – 6 кг 500 г ; вершкового масла – 6 кг 100 г ; сиру – 6 кг 100 г; молочних консервів – 3 кг .

Перехідний період з часу проголошення Незалежності країною став для вітчизняних виробників молока переламним. Грошей тоді катастрофічно не вистачало, інфляція зробила свою справу. А відтак, доводилося шукати інші шляхи фінансування. Власне, з того часу почалося вирізання поголів’я ВРХ. Цей процес з кожним роком лише поглиблювався. Статистика свідчить, що з 1991 по 2013 роки поголів’я корів у сільгосппідприємствах скоротилося майже в 11 разів, із 6 млн. до 570 тис. голів. В одноосібних господарствах ця тенденція була не такою суттєвою - із 2,2 млн до 2 млн. І досі приватники виробляють більше молока. Однак усі нарікають на його якість, мовляв, не відповідає стандартам.

Також на глобальне скорочення виробництва молока позначилося падіння надоїв. Із 90-х років по 2000-й надої у сільгосппідприємствах знизилися майже вдвічі. А все через брак коштів. На щастя, цю негативну тенденцію українцями вже подолано, і зараз попри невисоку чисельність поголів’я надої молока зростають.

До основних причин занепаду молочного скотарства можна віднести: скорочення поголів’я великої рогатої худоби, скорочення обсягів виробництва та споживання, зменшення обсягів реалізації продукції.

Розглянемо динаміку виробництва молока в нашій державі за даними Державної статистики України:

Динаміка виробництва молока в Україні

Джерело: Держстат України (за 2005–2012 р. р.), 2013 рік

Найбільше молока виробляється у Центрі та на Заході, передусім у Вінницькій, Полтавській, Львівській, Житомирській, Хмельницькій, Чернігівській, Черкаській, Київській, Волинській, а також Харківській областях.

В 2013 році в Україні, за даними Держстату, було вироблено 11,5 млн т молока, з них 2,5 млн т - сільгосппідприємствами, решта - 9 млн т - одноосібними господарствами. На переробку надійшло всього 4,5 млн т.

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), у 2013 році світове виробництво молока та молокопродукції в перерахунку на молоко досягнуло майже 784 млн т, що на 2 % перевищило попередній рік. При цьому країни, що розвиваються, нарощують виробництво вищими темпами порівняно з розвиненими.

Якщо подивитися на ситуацію у світі, за останні три роки виробництво молока там продовжує зростати у зв’язку зі збільшенням попиту, особливо в Індії та Пакистані. У 2013-му, скажімо, надоїли 780 млн т молока. Найбільшими виробниками є країни ЄС (156 млн т), Індія, США, Китай, Росія (30 млн т). В Україні споживання протягом двох попередніх років також активізувалося.

Ціни на молочні продукти та сировину також ростуть, і експерти галузі прогнозують збереження такої тенденції у найближчі п’ять років.

Закупівельні ціни в Україні на високоякісну молочну сировину від сільгосппідприємств становлять 4,5–5 грн/кг. Це на 20 % вище, ніж у Європі.

Динаміка виробництва молока в світі

Джерело: FAO, 2013 рік

Передбачається, що лідерами за зростанням виробництва стануть Азія, Південна Америка. У поточному році виробництво молочної продукції у Індії очікується близько 139 млн т, що на 4 % перевищить торішні показники; у Китаї виробництво досягне 46,7 млн т (+6 % до минулого року). Спільно країни Азії збільшать світові молочні надої на 12 млн т, що становить дві третини загального зростання. Окрім цього, підвищення виробництва у Бразилії, Пакистані досягло 3 %, у США, Російській Федерації - в межах 1%.

У світі відпрацьовані різні механізми державної підтримки сільськогосподарського виробництва молока. Так, у США встановлені мінімальні ціни закупівлі державою молочної продукції (молока – $ 0,099 за літр, масла – $ 1,05 за фунт, сухого знежиреного молока – $ 0,80 за фунт). В ЄС діє аналогічна система встановлення мінімальної ціни закупівлі молока з масовою часткою жиру 3,7 %, масла, сухого знежиреного молока та двох типів сирів, а також, за необхідністю, і інших продуктів. В кожній із країн є агентства, які викуповують вказану продукцію за встановленими цінами у товаровиробників і в подальшому реалізують поза межами ринку на умовах, які не впливають на ринкову ціну.

В країнах колишнього СРСР є досвід підтримки організованого способу виробництва молока шляхом державного сприяння будівництву нових молочних комплексів. В Росії це часткова компенсація 30 % вартості будівництва молочних ферм (за останні роки в Росії введено 200 тваринницьких комплексів на 126 тис. корів, модернізовано 800 молочних ферм), в Білорусі   безвідсоткові кредити. У Литві та Латвії, в період переходу до фермерського виробництва, держава фінансувала 55 % вартості будівництва ферми, решта коштів виділялася як пільговий кредит під 3-5 % річних. 

В Україні процес державної підтримки виробництва молока включає наступні механізми: повернення ПДВ за продане молоко, доплати за збільшення поголів’я корів, доплати за екологічно чисту сировину для виробництва дитячого харчування, доплати сільгоспвиробникам за реалізоване молоко класу «Екстра» і вищого сорту, пільгове кредитування проектів будівництва і реконструкції тваринницьких комплексів і ферм, відібраних на конкурсній основі терміном на 7 років. 

На жаль, існуючий механізм виділення дотацій для сільськогосподарського виробника не став активним стимулятором розвитку аграрного виробництва: зменшується кількість сільськогосподарських виробників, поголів’я молочного стада невпинно скорочується, якість молока не зростає. 

Не активізувала діяльність в аграрній сфері і Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року [2] (в силу відсутності державного фінансування). Всі названі індикатори вказують на незавершеність та відсутність комплексності та системності підходів в підтримці аграрного виробництва. При існуючій системі державної підтримки, ймовірність зростання обсягів виробництва молока сільськогосподарськими підприємствами є незначною.

Зниження попиту та зменшення темпів росту ринку молочних продуктів загострює конкуренцію, структурні зміни в асортименті змушують підприємства працювати на межі рентабельності, що в сукупності створює сприятливі умови для інтенсифікації процесів консолідації на молочного ринку.

Структура світового виробництва молока та молочної продукції у 2013 році

Джерело: FAO, 2013 рік

Враховуючи виробництво в останні роки понад 11 млн т молока, Україна займає 11 місце в світовому рейтингу виробників молока (1,5 %). Однією з причин цього є невідповідність стандартів якості сировини для виробництва молочної продукції. При характеристиці молочної сировини класу екстра в країнах ЄС за кількістю соматичних клітин ≤ 300 тис./см³, бактеріальному осіменінню ≤ 30 тис./см³, в Україні відповідні показники становлять ≤ 400 тис./см³ та ≤ 100 тис./ см³. Тож виникає потреба у приведенні відповідності вітчизняних стандартів якості молока до світових.

Низький рівень споживання українцями молока і молокопродуктів пояснюється, насамперед, їх низькою купівельною спроможністю. Крім того, як зазначають експерти, за 20 років продукти харчування загалом подорожчали майже вдесятеро. Незважаючи на те, що вартість молока і молочних продуктів в Україні досить висока і постійно зростає, рентабельність виробництва є в край низька.

Серед основних проблем молочної галузі можна назвати такі: низький рівень технологічного оснащення молокозаводів, застаріле обладнання; нерозвиненість ринкової інфраструктури; невисокий рівень забезпеченості сировиною та завантаженості потужностей; невисоку якість кінцевої продукції підприємств молочної промисловості; зниження попиту на продукти переробки в зв’язку із низькою купівельною спроможністю населення області, зокрема сільських районів; високий рівень конкуренції з боку потужних підприємств, оснащених сучасним обладнанням та технологіями [2]. І це може бути серйозною загрозою для виробництва якісної молочної продукції.

Основні чинники зниження якості сировини в Україні: порушення санітарно-гігієнічних умов виробництва молока, неналежний контроль якості молока, порушення умов транспортування. У результаті чого молоко надане для переробки не відповідає діючим нормам.

Властиві Україні система перевірки безпеки і якості продуктів харчування, в основному, орієнтована, на кінцевий результат. Тобто аналізу підлягають лише окремі зразки продукту, що вибрані контролером. У разі отримання добрих результатів, реалізації підлягає вся партія. Проте такий підхід не гарантує повної безпеки та абсолютної якості цієї продукції.