Розрахунок середньої вартості кормів, які витрачаються в плановому році

Показники	Конце-нтровані	Сіно	Сінаж	Солома	Корене-плоди	Силос	Зелені	Молоко цільне та збиране
Наявність кормів на початок року, ц	5200,00	2029,4	2040,00	1430,00	1100,00	8200,00	-	-
вартість 1 ц корму, грн	97,86	52,33	3450,00	15,17	31,83	23,14	-	-
Вартість кормів на початок року, тис. Грн	508,87	106,20	7038,00	21,69	35,01	189,75	-	-
Корми врожаю планового року, ц	6721,82	299,96	1018,33	326,13	142,55	2575,37	12829,71	2265,93
вартість 1 ц корму планового року, грн	104,74	53,61	35,18	16,80	33,68	24,32	12,85	306,73
Вартість кормів планового року, тис. Грн	704,04	16,08	35,82	5,48	4,80	62,63	164,86	695,03
Корми, що будуть витрачені, ц	11921,82	2329,36	3058,33	1756,13	1242,55	10775,37	12829,71	2265,93
Вартість витрасених кормів, тис. Грн	1208,87	122,99	106,43	28,12	40,71	253,22	164,22	694,96
Середня вартість 1 ц корму, грн	101,40	52,80	34,80	16,01	32,76	23,50	12,80	306,70

Розрахуємо загальну суму витрат, які понесе ПСП «Колос» на корми для виробництва продукції тваринництва:

Таблиця 3.11.

Розрахунок витрат на корми для виробництва продукції тваринництва в плановому році, тис. Грн.

Продукція	Концентровані	Сіно	Сінаж	Солома	Коренеплоди	Силос	Зелені	Молоко цільне та збиране	Вартість кормів, тис. грн
Молоко	1039,54	104,1	96,05	25,25	38,75	222,4	141,3	-	1667,4
Вирощування ВРХ	88,37	88,17	12,45	4,77	5,86	1,40	16,79	694,96	912,79
Всього	1127,91	192,2	108,5	30,03	44,61	223,7	158,1	694,96	2580,2

Отже, підприємству необхідно в плановому році для годівлі худоби 1127,91 ц концентрованих кормів, 192,2 ц сіна, 108,5 ц сінажу, 30,03 ц соломи, 44,61 ц коренеплодів, 223,7 ц силосу, 158,1 ц зелених культур та 694,96 ц молока. Для цього загального обсягу ПСП «Колос» необхідно 2580,2 тис грн.

Пріоритетним напрямком розвитку кормо виробництва стає курс на біологізацію інтенсифікаційних процесів за рахунок удосконалення структури кормових культур на угіддях, раціонального використання пасовищ, зменшення витрат під час заготівлі і зберіганні кормів. Більш уваги потребують також посіви багаторічних бобових трав і бобово-злакових травосумішей як найбільш доступного агротехнічного засобу підвищення продуктивності польових і кормових сівозмін за рахунок зменшення витрат гумусу і залучення в землеробство країни зростаючих обсягів біологічного азоту. Ключовим питанням підвищення ефективності травосіяння є відтворення системи насінництва багаторічних трав.

Для усунення дефіциту протеїну, передусім у концентрованих кормах, пріоритетним напрямком повинно стати збільшення обсягів виробництва зернових культур, макухи і шроту за рахунок розширення посівів гороху, вики, люпину, сої. Крім того, потрібно розширити посіви рапсу з метою використання рапсової макухи і шроту в обсязі 30-35% у структурі цих кормів.

Важливим джерелом збільшення виробництва об’ємистих кормів є природні кормові угіддя. Стратегічним напрямком розвитку лучного кормовиробництва є утримання продуктивних пасовищ, у тому числі і на окремих землях.

Однією з основних проблем у кормовиробництві залишається зниження втрат під час заготівлі і збереження кормів, які досягають 30% вирощеного врожаю. Однак її вирішення пов’язане із зміцненням і оновленням матеріально-технічної бази заготівлі кормів, особливо збиральних машин.

Дійсно, великий вміст енергії у раціоні є необхідним для досягнення високої молочної продуктивності. Однак не можна забувати про особливості травної системи жуйних, яка передбачає важливу роль передшлунків, зокрема рубця, у забезпеченні здоров’я тварин. При цьому основою рубцевого травлення є достатня кількість у раціоні об’ємистих кормів, багатих клітковиною. Оптимальний рівень клітковини у раціонах молочних корів залежить від їхньої продуктивності, фізіологічного стану та ряду інших факторів. У середньому вміст клітковини у сухій речовині раціону для високопродуктивних корів повинен становити близько 18–22 %. При цьому небажаним є як її нестача, так і надлишок. Зайва клітковина у раціоні зменшує перетравність і використання інших поживних елементів, а зниження перетравності органічної речовини кормів на 1 %, за підрахунками вчених, викликає втрати енергії, що дорівнюють поживності 1 кг зерна. Через це у раціонах високопродуктивних корів не бажано мати багато кормових засобів із високим вмістом клітковини і низьким рівнем усіх інших поживних речовин, таких як солома та сіно пізніх строків заготівлі. Оптимальний вміст клітковини розраховується з урахуванням потреб у ній для відповідної роботи передшлунків та утворення летючих жирних кислот - своєрідних джерел енергії.

Окрім енергії, для досягнення високої молочної продуктивності велике значення має забезпечення корів перетравним протеїном. Різні види білків в організмі виконують різноманітні функції. Серед них пластична, імунна, енергетична, регуляторна та інші. При тривалому дефіциті білку в раціоні знижується перетравність інших поживних речовин корму, падає молочність, уповільнюється ріст та процеси відновлення, затримується і порушується розвиток статевої системи. Надлишок білку у кормах також є небажаним. При перегодовуванні білковими компонентами, особливо на фоні дефіциту вуглеводів та мінеральних речовин, значно порушуються процеси перетворення клітковини під впливом мікроорганізмів рубця. Порушується баланс летких жирних кислот. При відповідному травленні розподіл летких жирних кислот виглядає наступним чином: близько 65 % припадає на оцтову, до 20 % - на пропіонову та до 15 % - на масляну.

При надмірному споживанні білкових компонентів корму в кілька разів зростає вміст масляної і значно знижується рівень пропіонової кислот. У таких умовах рубцеве травлення суттєво порушується та спостерігається загибель корисних мікроорганізмів. А окрім того, що зайвий протеїн у складі раціонів погано впливає на здоров’я корів, він також значно здорощує годівлю і є економічно недоцільним. Вміст сирого протеїну в об’ємистих кормах високої якості повинен сягати 14–17 % на 1 кг сухої речовини. Оптимальним також вважають вуглеводно-білкове співвідношення на рівні 1–1,5:1, а на одну кормову одиницю раціону повинно припадати майже 100–120 г перетравного протеїну. В свою чергу, легкоперетравні вуглеводи - цукри та крохмаль - є не тільки самими легко доступними джерелами енергії, а й необхідні для життєдіяльності мікрофлори передшлунків, так само як і клітковина. Робота рубця при цьому забезпечує перетравлення до 70–85 % сухої речовини корму з синтезом повноцінного бактеріального білка та утворенням летких жирних кислот.

Вуглеводи також необхідні для утворення глікогену, який відкладається у печінці та плаценті. У високопродуктивних корів співвідношення між крохмалем та цукром у складі кормових компонентів має зростати з 1,1 до 1,3. Багато цукру міститься у коренеплодах, високоякісному злаковому сіні, картоплі та концентрованих добавках. Нестача легко ферментуючих вуглеводів у раціоні веде до порушення роботи передшлунків, розвитку ацидозу та порушення травлення. Таким чином, баланс поживних речовин повинен бути суворо виваженим, бо як нестача, так і надлишок завжди ведуть до проблем із травленням.

При недостатній чи незбалансованій годівлі молочна продуктивність корів може падати на 25–50 %. Доволі часто рівень молочної продуктивності обмежується не тільки нестачею кормів, а й відсутністю підготовки їх до згодовування та неправильною організацією самої годівлі. Дуже небезпечними можуть бути помилки у годівлі наприкінці сухостійного періоду та на початку лактації.

Саме від достатності і повноцінності кормів у сухостійний період багато в чому залежить подальша молочна продуктивність корови. У цей час до складання раціону висуваються найжорсткіші вимоги, як, щодо якості кормових засобів та збалансованості. Це пояснюється тим, що за сухостійний період корова має прийти у відповідну кондицію, щоб не мати проблем під час отелення і для високої молочної продуктивності протягом наступної лактації.

Часто, особливо для високопродуктивних тварин, коровам важко споживати достатню кількість корму для високої молочної продуктивності на її початку. Об’єм кормів, які тварина може з’їсти за добу, є обмеженим, тож раціони в цей період повинні бути високоенергетичними і в той самий час забезпечувати достатню кількість клітковини та інших компонентів для роботи рубця. Якщо корови не отримують з кормами достатню кількість поживних речовин та енергії, то для компенсації починають використовувати запаси власного тіла. Цей процес запускає розвиток багатьох інших патологічних станів, до яких відносяться кетоз, утворення «жирної печінки» та інші.

Таблиця 3.12.