Висновки

Проаналізувавши конкурентоспроможність національної економіки, можна зробити висновок, що на сучасному етапі рівень конкурентоспроможності України є досить низьким. На даний момент в нашій державі існує чимало проблем, які перешкоджають інтенсивному розвитку економіки, який би знайшов свій вираз у показниках конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність країни на світовому рикну залежить від:

• високого рівня внутрішнього конкурентного середовища,

лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, рівень якої залежить від кількості укладених двосторонніх угод з країнами-торговельними партнерами та участі України в роботі міжнародних і європейських організацій;

• формування інноваційної економіки, що, в свою чергу,

підвищить конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світових товарних ринках.

Для стабільного становища країни на світовому ринку необхідною умовою є підтримання економіки, соціальної політики та інфраструктури країни на високому рівні. Не зважаючи на досить вагомий природній, інтелектуальний та інноваційний потенціал, Україна не використовує свої конкурентні переваги через відсутність незалежної структури виробництва, низьку якість державного управління та прояви корумпованості на вітчизняному ринку.

Можна визначити основні напрямки щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки України:

• підвищення ефективності державного управління та

спрощення ведення бізнесу;

• захист прав інвесторів;

• жорстка боротьба з корупцією;

• досягнення макроекономічної стабільності;

• розвиток інфраструктури країни;

• розвиток ринку праці;

• формування інноваційної і водночас соціально орієнтованої

моделі економічного розвитку.

Таким чином, при правильному використанні ключових показників за якими країна відверто пасе задніх у світовій економіці, можна значно поліпшити позиції у ключових світових рейтингах та відповідно підвищити конкурентоспроможність держави.

На сьогоднішній день країна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою.. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

Оптимальний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків ґрунтується, передусім, на принципових змінах у структурі національної економіки України. Тому важливим стає питання реформування зовнішньоекономічного сектора України, інтеграції її господарської системи у міжнародну економіку, створення розгалуженої інфраструктури, яка б забезпечувала швидку реалізацію ринкових перетворень, перш за все у зовнішньому секторі економіки. Від трансформації зовнішнього сектора економіки України залежать подальший економічний розвиток країни, ефективність і результативність підприємницької діяльності, місце України в системі світового господарства. Якщо Україна хоче стати повноцінним суб’єктом глобальної економічної діяльності, брати участь не лише на ринках виробів чорної металургії або простих хімічних виробів, вона має створювати власні транснаціональні структури.

Проведений аналіз досвіду зарубіжних країн надає можливість зробити наступні висновки щодо основних концепцій підвищення конкурентоспроможності регіону.

Досвід регіональної політики Ірландії свідчить, що епіцентром зародження конкурентоспроможності суб'єктів господарювання є регіональна середовище. Шлях підвищення регіональної конкурентоспроможності лежить в переорієнтації національної економіки на інноваційний шлях розвитку. При цьому економічний потенціал регіону закладається на базі підвищенні привабливості бізнес-клімату та утриманні конкурентних переваг у найбільш перспективних інноваційних галузях промисловості.

Аналіз досвіду Фінляндії дозволяє виокремити наступні механізми підвищення регіональної конкурентоспроможності: стимулювання інвестиційної привабливості окремих фірм і територій, розвиток інноваційної інфраструктури та активне інвестування в людський капітал.

Підвищення конкурентоспроможності регіону, як засвідчує досвід Канади, перш за все, вимагає реформування регіональної, інвестиційної, інноваційної політики, законодавчої бази, а також форм і методів контролю і оцінки такого реформування. 

Вивчення досвіду розвинутих зарубіжних країн в Україні та розробка концепцій його адаптації у вітчизняних умовах могли б значно підвищити рівень і якість довгострокового планування, допомогти розробити найбільш ефективні програми досягнення поставлених завдань в галузі підвищення конкурентоспроможності регіону. Вивчення кращого міжнародного досвіду та його розумне і вміле застосування в місцевих умовах здатне закласти основи довгострокової конкурентоспроможності регіонів, що забезпечить розвиток довгострокової конкурентоспроможності вже на національному рівні.