Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародних економічних відносин

Допущено до захисту.

Завідувач кафедри

____________________

проф. Грабинський І.М.

"___"______________2014р.

Гасюк Вікторія Василівна

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ УКРАЇНИ В ГЛОБАЛІЗОВАНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Магістерська робота

Спеціальність 8.03020301 – міжнародні

економічні відносини

Науковий керівник –

________________________

кандидат економічних наук,

доцент Горін Наталія Вікторівна

Львів – 2014

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародних економічних відносин

Пояснювальна записка

до дипломної (кваліфікаційної) роботи

_магістр, спеціальність 8.03020301 – міжнародні

економічні відносини_

(освітньо-кваліфікаційний рівень)

на тему: Конкурентоспроможність України в глобалізованій економіці

Виконав: студент V курсу, групи МВЕ-51м

напряму підготовки (спеціальності)

8.03020301 – міжнародні

економічні відносини

(шифр і назва напряму підготовки, спеціальності)

Гасюк В.В.

(прізвище та ініціали)

Керівник Горін Наталія Вікторівна

(прізвище та ініціали)

Рецензент___________________________

(прізвище та ініціали)

Львів - 2014 року

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1 Теоретичні засади національної конкурентоспроможності у глобалізованій економіці

1.1. Поняття і значення конкурентоспроможності країни на світовому ринку………………………………….…………..7

1.2. Вплив глобалізації на рівень конкурентоспроможності національної економіки……………………………………….10

1.3. Інноваційно-інвестиційна складова формування конкурентоспроможності національної економіки …………

Розділ 2 Аналіз конкурентоспроможності України у глобалізованій економіці

2.1. Оцінка конкурентоспроможності України на світовому

ринку……………………………………………………………

2.2. Вплив глобалізаційних процесів на рівень економічного розвитку України.…………………….........................................41

2.3. Світовий досвід підвищення конкурентоспроможності економіки.………………………………………………………47

Розділ 3 Проблеми ,перспективи та шляхи підвищення конкуренто-спроможності національної економіки на світовому ринку

3.1. Проблеми інтеграції вітчизняної економіки до

глобального економічного середовища.…................................56

3.2. Перспективи підвищення конкурентоспроможності національної економіки………………………………………..63

3.3. Шляхи підвищення конкурентоспроможності України у глобалізованій економіці…………………………………….....67

Розділ 4 Охорона праці

4.1. Аналіз стану умов праці…………………………...…….……..75

4.2. Організаційно – технічні заходи..……………………………...78

4.3. Безпека в надзвичайних ситуаціях……………………………..80

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Глобалізація світових господарських зв'язків - процес, що привертає величезну увагу, настільки ж стрімкий і всеосяжний, наскільки суперечливий і наповнений конфліктами.

Очевидний той факт, що глобалізація торкається всіх аспектів соціально-економічного життя практично всіх країн світу, і, що цей процес об'єктивний. Збереження конкурентоспроможності країн в умовах глобалізації вимагає не стільки формування зовнішнього іміджу країни , скільки збереження привабливості для власних громадян і підприємств, оскільки спроби відповідати зовнішнім стандартам неминуче ведуть до втрати унікальності країни і, пов'язаних з нею, конкурентних переваг.

Однією з фундаментальних тенденцій розвитку світової економіки останніми десятиліттями стало прискорення інноваційного процесу та інтенсифікація глобальної конкуренції на переважній більшості ринків товарів та послуг. Нові тенденції розвитку світової економіки висунули в центр уваги як на мікро-, так і на макроекономічному рівні проблему прискорення інновацій та їх вплив на зростання конкурентоспроможності національної економіки. Уряди країн-лідерів міжнародної конкуренції відреагували на сучасні глобальні процеси активним пошуком дієвих заходів підвищення національних конкурентних переваг.

Інтеграція країн в світовий економічний простір відповідає загально-цивілізаційним засадам економічного розвитку і є домінуючою тенденцією сучасного етапу функціонування світового господарства.

Інтегровані у світову економіку країни отримують додатковий імпульс економічного зростання в результаті залучення в господарський оборот зовнішніх ресурсів. Водночас, поглиблення інтернаціоналізації, прискорене відкриття національних економік здійснює неоднозначний вплив на розвиток країн світу, що функціонують в умовах жорсткої ринкової конкуренції. Ефект від зовнішніх зв’язків можливо отримувати лише за умови високого рівня конкурентоспроможності національної економіки.

Теоретичним та прикладним питанням конкурентоспроможності економіки, її регуляторним засадам приділялася і приділяється значна увага зарубіжних та вітчизняних науковців. Серед наукових праць, в яких досліджуються основи конкуренції, зміни конкурентного середовища, теорії конкурентних переваг, проблеми забезпечення конкурентоспроможності на рівні підприємства, галузі, національної економіки, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних вчених, як: І. Ансофф, Е. Вогель, (еклектична ОЛІ-парадигма, вдосконалення ромба конкурентних переваг), М. Енрайт (концепція регіональних кластерів, Дж. Майер (регулювання конкуренції в глобальній економіці), Р. Нельсон, М. Енрайт, Ф. Перу (теорія «полюсів» зростання), М. Портер (концепція ромба конкурентних переваг та промислових кластерів), Прахалад К., Хамел Г. (теорія глобального випередження на основі інтелектуального лідерства), Д. Репкін, П. Ромер (теорія «нового росту») та інших. Проблеми конкурентоспроможності національної економіки в центрі економічних інтересів українських та російських вчених економістів. Серед них: Алімов А., Антонюк Л., Базилюк Я., Белінська Я., Білорус О., Гальчинський А., Геєць В., Динкін А., Жаліло Я., Кваснюк Б., Крючкова І., Піддубна Л., Поручник А., Семиноженко В., Спірідонов І., Фатхутдінов Р., Філіпенко А., Шлюсарчик Б., Шнипко О., Шнирков О., Юданов А. та інші. Україна займає вагоме місце в світовій економіці з погляду на її ресурсний потенціал і кадрові можливості. На жаль, рівень життя населення, який зумовлюється нестабільною політичною ситуацією і економічним застоєм, не досягає того рівня, на якому він мав би бути, враховуючи ті ресурси, які має наша країна. Тому розгляд такої нагальної проблеми підвищення світового рейтингу України вважається дуже актуальним, особливо для розробки стратегії розвитку країни, яка б враховувала проблеми і протиріччя та шляхи їх подолання.

Актуальність дослідження національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації особливо очевидна для України. Останнім часом вичерпався потенціал зростання національної економіки на ресурсній основі. Потрібні кардинальні зміни у виборі пріоритетів національного економічного розвитку в глобальній конкуренції, а для цього важливе усвідомлення змісту і структури такої фундаментальної економічної категорії, як конкурентоспроможність країни. Основною ідеєю економічного прориву України і головною національною ідеєю має стати ідея конкурентоспроможності України в глобальній економіці знань . Конкурентоспроможність країни виступає основою довгострокової економічної стратегії і політичної практики.

Основна мета даної роботи полягає у визначенні конкурентоспроможності України в умовах глобалізованої економіки.

Об'єкт дослідження - конкурентоспроможність України. Предмет дослідження– вплив глобалізаційних процесів на економіку України.

Завданням даної роботи є дослідити вплив глобалізаційних таінтеграційних процесів на рівень економічного розвитку України, світовий досвід підвищення конкурентоспроможності економіки , а також визначити проблеми перспективи, та шляхи інтеграції вітчизняної економіки до глобального економічного середовища.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ У ГЛОБАЛІЗОВАВНІЙ ЕКОНОМІЦІ

1.1. Поняття і значення конкурентоспроможності країни на світовому ринку.

Входження національної економіки до системи світогосподарських зв'язків породжує об'єктивну необхідність підвищення її конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність національної економіки - це здатність економічної системи забезпечувати за будь-якого впливу внутрішніх та зовнішніх чинників соціально-економічну оптимальність, яка виявляється у високому суспільному ефекті. її характеризують з позицій таких підходів: 1) ресурсного (технологія, наявність капіталу для інвестування, чисельність і кваліфікація людських ресурсів, наявність природних ресурсів, економіко-географічне положення країни); 2) факторного (динаміка зростання національної економіки, що є базою для зміни позицій країни на світових ринках); 3) рейтингового (інтегральне відображення стану економіки за допомогою системи макропоказників, на кшталт експортного потенціалу, рівня цін, рівня життя, валових інвестицій, якості роботи державних інституцій тощо).Диспропорційність економічного та соціального розвитку зумовлює загострення конкурентної боротьби не лише окремих країн, а й виробників товарів, фірм, галузей, регіонів, кластерів, так званого “ланцюга конкурентоспроможності”. До недавнього часу конкурентоспроможність держави значною мірою залежала від наявності тільки трьох факторів виробництва: природних ресурсів, трудових ресурсів і капіталу. З розвитком виробництва і технічним прогресом конкурентоспроможність стали визначати фактори вищого рівня, насамперед інфраструктура країни, її науковий потенціал, рівень освіти населення, економічна політика держави.

Традиційно конкурентоспроможність трактується як обумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке місце країни або її продуцентів на внутрішньому і зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки конкурентоспроможність також може бути визначена як здатність країни протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках інших країн. Сьогодні не існує однозначного трактування цього терміна.

Конкурентоспроможність є визначальним критерієм ефективності будь-якого суб’єкта, яка забезпечується за рахунок конкурентних переваг у боротьбі за ринки збуту, ресурси, за місце на ринку, за клієнта, за прибуток, що визначає темпи зростання виробництва та рівень національної безпеки. Конкурентоспроможність - це володіння суб’єктом певними властивостями, які дають йому можливість розвиватись на інноваційній основі та перемагати у конкурентній боротьбі [1]. Диференціація різних країн та регіонів залежно від рівня їх соціально-економічного розвитку, ступеня участі у міжнародному поділі праці, забезпеченості головними факторами виробництва, територіально-географічних та інших особливостей відіграє, також, неабияку роль. Гостра конкурентна боротьба спонукає країни до найширшого використання як внутрішніх, так і зовнішніх джерел і факторів економічного зростання, до гармонізації національної та міжнародної економічної політики, пристосування господарських механізмів й інституціональних структур на міждержавному і міжнародному рівнях, уніфікації господарського законодавства.

Міжнародна конкурентоспроможність - явище складне і багатогранне, особливо, в сучасному ринковому середовищі, де конкурентоспроможність визначає місце, роль та майбутнє країни. Економічний успіх держави, її конкурентоспроможність, визначаються наявністю в ній конкурентоспроможних галузей і виробництв. Але міжнародна конкурентоспроможність країни є не простою сумою конкурентоспроможності товарів, галузей, регіонів, а їх якісним поєднанням у комплексі з іншими факторами.

Ключовим макроекономічним чинником підвищення конкурентоспроможності, причому незалежно від рівня соціально-економічного розвитку країни, є цілеспрямоване та активне використання інструментів системи підтримки міжнародної економічної діяльності, які в умовах формування глобальної торговельної системи поділяються на політико-правові, інформаційно-аналітичні та фінансово-економічні. Ефективною державною політикою є чітке визначення цілей і напрямів структурної перебудови економіки, підвищення ефективності роботи, формування такої нормативно-правової бази господарювання, яка забезпечувала б підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Також, успіх сучасних розвинених економік залежить від забезпечення інноваційними технологіями у сфері менеджменту, інституційними інноваціями, стратегіями розвитку, методами управління і організації, що створюють середовище для інновацій і ефективного застосування технологій [4]. Національні економіки, яким вдалося розвинути внутрішні інноваційні можливості щодо швидкої адаптації і відновлення, матимуть конкурентні переваги, стабільні в довгостроковому періоді. Це передбачає відмову від надмірної залежності від дешевої і відносно некваліфікованої праці, як джерела конкурентоспроможності на користь підготовки робочої сили, збільшення зусиль щодо впровадження і поширення технологічних інновацій для підвищення ефективності використання факторів виробництва. Адже виграш від інновацій отримують ті країни, які створюють відповідні можливості. Цільовий розвиток потенціалу національної економіки залежить від постійного поліпшення і модернізації всіх сегментів національної економіки та створення передумов для отримання послідовного ефекту з метою забезпечення постійного соціального, економічного і технічного прогресу. Таким чином, ключові характеристики та особливості розвитку економіки країни в умовах глобалізації, а також мікро- та макромоделей її організації і регулювання визначають її конкурентоспроможність [13, с.196 ].

Ефективна державна економічна політика особливо важлива у період формування в країні економіки ринкового типу для підвищення рівня конкурентоспроможності країни. Це зумовлено необхідністю чіткого визначення цілей і напрямів структурної перебудови промисловості, підвищення ефективності роботи як окремих галузей, так і кожного підприємства, формування такої нормативно-правової бази господарювання, яка забезпечувала б підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках.