4.4 Визначення діаметру осі, яка з’єднує захвати (лапки) з корпусом (траверсою)

Діаметр осі 9 (рис.2) можливо визначити з умови міцності на зріз з формули:

, Н/мм² (4.4.1)

а точніше з правої її частини, тобто визначивши А_зр – площу зрізу осі, можна визначити і її діаметр.

, мм² (4.4.2)

де: F_р – сила розпресовування, F_р= 4019 Н;

і – число елементів, працюючих на зріз, згідно конструкції пристрою

і = 2;

n – число площин зрізу одного елементу, згідно конструкції пристрою

n = 2;

[τ_зр] – допустима напруга на зріз, її визначаємо з формули:

, Н/мм² (4.4.3)

де: σ_т – межа текучості матеріалу осі, приймаємо для її сталь марки 20. По [3. c. 26] σ _т=245 Н/мм².

Тоді:

Н/мм²

Підставляючи значення у формулу 4.4.2 маємо:

мм²

Визначивши площу зрізу визначаємо діаметр осі з формули:

, мм² (4.4.4)

, мм (4.4.5)

мм

Округляючи до більшого цілого числа приймаємо d = 5 мм.

5 Ескізна компоновка пристрою

Визначивши розміри окремих деталей пристрою розробляємо ескізну компоновку, яка зображена на наступному листі (міліметровому папері).

Як видно, в порівнянні з принциповою схемою, на ескізній компоновці маються деякі зміни.

В конструкцію пристрою запропоновані наступні деталі (позначені позиціями на компоновці):

1. Корпус (траверса);

2. Втулка змінна різальна;

3. Гвинт силовий;

4. Захват верхній;

5. Захват нижній;

6. П’ята упорна;

7. Вороток;

8. Вісь лапки;

9. Стяжка;

10. Вісь стяжки.

Також в конструкції пристрою будуть використані стандартні вироби:

11. Гвинт стопорний стяжки;

12. Гвинт стопорний втулки;

13. Шайба – 2 шт.;

14. Гвинт для кріплення шайб до воротка – 2 шт.;

15. Штифт.

6. Опис пристрою

6.1 Призначення пристрою

Запропонована конструкція пристрою уявляє собою знімач гвинтового типу з захватом деталей, які знімаються (підшипників, втулок, кілець та інше) за допомогою двох захватів (лапок).

6.2 Будова пристрою у взаємозв’язку його деталей

Пристрій складається з корпусу (траверси) 1 прямокутного перетину (складальне креслення) у центральній частині якого є наскрізний отвір для встановлення змінної бронзової втулки 2, яка від осьового зміщення зафіксована гвинтом 12. Цей гвинт вкручується в боковий наскрізний отвір корпуса і своєю конусною поверхнею входить в конусне поглиблення втулки. У верхній та нижній частинах корпусу маються пази, які розташовані паралельно отвору корпуса, а також отвори, які розташовані перпендикулярно по відношенню до пазів. При збиранні пристрою в пази корпусу встановлюють захвати: верхній 4 та нижній 5, які мають наскрізні отвори з правої сторони, а потім, за допомогою осі 8 (в комплекті їх дві) захвати з’єднують з корпусом. Таким чином захвати з корпусом мають рухливий зв'язок (шарнірно з’єднані). Захвати з лівої сторони мають відігнуті кінці. Для забезпечення необхідного розташування захватів в процесі роботи вони зв’язані за допомогою стяжки 9, яка шарнірно пов’язана з верхнім захватом за допомогою осі 10, а у нижньому захваті мається конусне поглиблення. В це поглиблення входить конусна поверхня стопорного гвинту 11 (при його закручуванні). Цей гвинт вкручується з нижньої частини в різальний отвір стяжки.

Бронзова втулка в середині має різьбу М14-7Н по якій може переміщуватися силовий гвинт 3 з нарізкою на більшій своїй частині, а майже на ¼ своєї довжини (ліворуч) має рівну циліндричну поверхню. З лівої сторони силовий гвинт шарнірно з’єднаний з упорною п’ятою 6 . Це забезпечується встановленням штифта 15, який, після з’єднання п’яти з силовим гвинтом , запресовується в боковий наскрізний отвір п’яти та частково входить в канавку (кільцеву проточку) силового гвинта . П’ята з лівої сторони має конусну поверхню та коротку циліндричну поверхню, що забезпечує її установку в порожній вал. З правої сторони силовий гвинт має головку з наскрізним отвором. В цей отвір встановлюється циліндричний вороток 7, який з обох торців має глухі нарізні отвори. Від випадіння з отвору головки силового гвинта вороток зафіксовано за допомоги шайб 13 (2 шт.) та гвинтів 14 (2 шт.), які вкручуються з торців воротка.

6.3 Робота пристрою

Для застосування пристрою (знімача) в роботі його встановлюють на вузол, який підлягає розбиранню таким чином, щоб його відігнуті кінці захватів (лапок) були розташовані за буртиком втулки, яка підлягає зніманню. Для забезпечення стабільного положення захватів вони з’єднані за допомогою стяжки. Потім обертаючи вороток переміщуємо силовий гвинт разом з упорною п’ятою до торкання конусної поверхні п’яти в торець порожнього валу на якому розташована втулка, а також входу меншого діаметра п’яти в отвір вала. Додавши зусилля до воротка забезпечуємо переміщення по різі корпусу разом з захватами і, таким чином, виконуємо розпресовування вузла.