59. Методика вивчення прикметника

Вивчення прикметника в початкових класах передбачає такі цілі:

а) усвідомлення учнями значення прикметника в мові і мовленні як важливого виражального засобу і збагачення їхнього словникового запасу прикметниками;

б) засвоєння основних граматичних форм прикметника і вживання їх у власному мовленні;

в) вироблення навичок правопису закінчень прикметників.

Формування граматичного поняття «прикметник» у 1—4 класах відбувається поступово:

1. клас: ознайомлення зі словами — назвами ознак, постановка до слів питання який? яка? яке? які?, співвіднесення слова і зображення відповідної ознаки;

2. клас: слова, що відповідають на питання який? яка? яке? які? (прикметники); утворення словосполучень іменників з прикметниками; добір до відомих предметів відповідних ознак;

3. клас: уявлення про прикметник як частину мови, зв'язок прикметників з іменниками; змінювання прикметників за родами та числами у сполученні з імен­ником; спостереження за вживанням прикметників у текстах; використання прикметників в усному і писемному мовленні;

4. клас: розвиток умінь упізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх роллю в мовленні, вживання у процесі побудови висловлювань; відмінювання прикметників у сполученні з іменниками; вимова і написання закінчень у прикметниках; вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський, -цький, -зький.

Прикметник — назва ознаки предметів. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб учні усвідомили це і давали визначення прикметника як частини мови, не механічно завчивши правило, а розуміючи істинне значення слова ознака, яке в дошкільному спілкуванні ними не вживалося.

У період навчання грамоти (1 клас) активно поповнюється словниковий запас учнів прикметниками, які належать до різних семантичних груп. У 2 класі продовжується робота над лексичним значенням прикметників та питаннями, на які вони відповідають. У початкових класах вивчаються основні граматичні категорії прикметника — рід, число (3 клас), відмінок (4 клас).

Досить часто властивість прикметника змінюватися за родами, числами і відмінками учні помилково переносять на іменник. Тому вчитель має запобігати таким помилковим твердженням, наголошуючи на тому, що іменники, на відміну від прикметників, мають постійний рід, а прикметники змінюються за родами залежно від роду іменника, з яким вступають у зв'язок (зелений капелюх, зелена хустка, зелене пальто), що число і відмінок прикметника також залежать від іменника. Оскільки засобом вираження зв'язку є закінчення, то основну увагу молодших школярів під час аналізу мовного матеріалу потрібно зосередити саме на зміні закінчень прикметників у сполученні з іменниками різного роду і відмінка.

Вивчення теми «Змінювання прикметників за родами. Родові закінчення прикметників» передбачає засвоєння молодшими школярами такого матеріалу: прикметники змінюються за родами у сполученні з іменниками в однині; рід прикметників можна визначити за родом іменників, з якими вони зв'язані, за поставленим питанням (який? яка? яке?), за закінченням; прикметники у множині за родами не змінюються.

Важливо допомогти учням засвоїти послідовність визначення роду прикметників:

а) знайти іменник, з яким зв'язаний прикметник;

б) визначити рід іменника;

в) за родом іменника визначити рід прикметника.

Як правило, учні відмінюють прикметники разом з іменниками. Проте на уроках закріплення доцільно практикувати і відмінювання прикметників різного роду без іменників. Але відмінок прикметника в реченні завжди визначається за відмінком іменника.

Вправи на добір прикметників, близьких і протилежних за значенням, заміну одного прикметника іншим, що набагато точніше характеризує певний предмет, явище, пояснення прикметників, ужитих у тексті в переносному значенні, спри­яють увиразненню мовлення молодших школярів, забезпечують комунікативний, функціональний підхід до початкового вивчення рідної мови.