
- •4112. Оператор комп’ютерного набору.
- •4121. Конторський службовець (бухгалтерія). Письмова екзаменаційна робота
- •Характеристика програми Microsoft PowerPoint
- •4112. Оператор комп’ютерного набору.
- •4121. Конторський службовець (бухгалтерія). Завдання на письмову екзаменаційну роботу
- •Розділ 1. Характеристика підприємства « Міське комунальне господарство м. Тлумач»
- •Розділ 2. Облік та документування поточних зобов’язань перед бюджетом
- •2.1 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік поточних зобов’язань
- •2.2 Види та облік розрахунків з бюджетом
- •Розділ 3. Встановлення ос Wіndows
- •3.1.Підготовка
- •3.2.Встановлення
- •3.3. Встановлення драйверів і програмного забезпечення.
Розділ 2. Облік та документування поточних зобов’язань перед бюджетом
Мета операцій із поточними зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності первинних даних щодо наявності зобов’язань перед кредиторами у Сніжнянського машинобудівного заводу, реальності наявних зобов’язань, законності і доцільності проведених розрахунків, повноти і своєчасності відображення даних в первинних документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій на підприємстві облікової політиці, національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, достовірності відображення стану зобов’язань у звітності підприємства.
Зобов’язання - заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.
Зобов’язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Поточні зобов’язання призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
На рахунку цього класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов’язань, що стали поточною заборгованістю із строком погашення на дату балансу не більше двадцяти місяців, короткострокових векселі виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податками і платежами, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій.
На окремих синтетичних рахунків 63, 64, 65, 68 сальдо на кінець місяця може бути лише кредитовим, але й дебетовим. Такі показники не згортаються, а сальдо синтетичного рахунку визначається розгорнуто за дебетом і кредитом як сума відповідного сальдо на субрахунках. Усі поточні зобов’язання узагальнюються у IV розділі Пасиву Баланса «Поточні зобов’язання». [11]
Відповідно до П(С) БО 11 «Зобов’язання» до поточних зобов’язань включають:
короткострокові кредити банків;
поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;
короткострокові векселі видані;
кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
інші поточні зобов’язання.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено:
Кредит - це грошові й матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на певний термін й під відсоток.
Кредит поділяється на фінансовий, товарний, інвестиційний податковий кредит й кредит під цінні папери, що підтверджує відношення позики.
Фінансовий кредит - грошові кошти, які надаються банком у позику юридичній або фізичній особі на певний строк, для цільового використання й під відсоток.
Товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичній або фізичній особі на умовах згоди, що передбачає відстрочення остаточного розрахунку на певний строк і під відсоток.
Інвестиційний податковий кредит - це відстрочення плати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на певний термін з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, та з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальний ріст прибутку, який буде отриманий у результаті реалізації інноваційних програм.
В умовах ринкової економіки основним джерелом позик є комерційні банки. Як правило, банки вимагають документального підтвердження забезпеченості запрошуваних кредитів товарно-матеріальними цінностями позичальника. Альтернативний варіант полягає у продажу підприємством частини своєї дебіторської заборгованості фінансовій установі з наданням йому можливості діставати гроші за борговим зобов’язанням. Отже, одні підприємства можуть вирішувати свої проблеми короткострокового фінансування шляхом застави наявних в них поточних активів, інші - за рахунок часткового їх продажу.
Запозичений капітал характеризується наступними позитивними особливостями:
Досить широкими можливостями залучення, особливо за високого кредитного рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії (поручителя).
Забезпечення зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і зростання темпів росту об’єму його господарської діяльності.
Більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита».
Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності.
В той же час використання запозиченого капіталу має наступні недоліки:
Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики у господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності.
Активи, які сформовані за рахунок запозиченого капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позикового відсотка у всіх його формах.
Велика залежність вартості запозиченого капіталу від коливання кон’юнктури фінансового ринку.
Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), тому що надання позикових коштів залежить від інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), вимагає у ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави.
Таким чином, підприємство, яке використовує запозичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.
Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.
Погашення зобов’язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.
У кожному разі погашення зобов’язання пов’язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.
Іноді погашення одного зобов’язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов’язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов’язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.
Значна частина зобов’язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов’язання. Зобов’язання за рахунками зі сплати податків, обов’язкових платежів, заробітної плати - все це є типові приклади визнання зобов’язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов’язання щодо нарахованих відсотків.
Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов’язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов’язання не підлягає погашенню).
Для правильної організації обліку зобов’язань важливим є:
визначення моменту виникнення зобов’язання;
дотримання умов визнання своїх зобов’язань.
У визначенні моменту виникнення зобов’язання загальним правилом є те, що зобов’язання реєструються в обліку тільки тоді, коли здійснена господарська операція, у зв’язку з якою виникає заборгованість. Зобов’язання щодо операцій, які ще не здійснилися та підлягають виконанню у майбутньому, не є заборгованістю і не відображаються в обліку. Наприклад, підписання договору на поставку товарів і послуг у майбутньому є фактом господарського життя, але при цьому дій зі сплати чи поставки не відбувається, і в бухгалтерському обліку такий факт відображення не знаходить. При переході права власності на товар покупцеві за договором в обліку відображаються зобов’язання зі сплати за товар. Невиконання умов договору може призвести до штрафних санкцій, заборгованість за якими вже повинна буде відображатися у бухгалтерському обліку [Баланс 2002].
Умови визнання зобов’язань підприємства перед іншими суб’єктами господарювання є єдиними як для міжнародної, так і для вітчизняної практики. Основні з них полягають у такому:
зобов’язання повинен мати місце тепер і бути наслідком минулих фактів господарського життя;
зобов’язання пов’язане з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв’язків чи відповідно до нормальної підприємницької діяльності;
має бути виконаним неминуче;
має визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідомою;
суб’єкт, щодо якого виникло зобов’язання, повинен бути ідентифікований як окрема особа чи група осіб, якщо не в момент прийняття зобов’язання, то в момент його виконання.
В обліку і звітності зобов’язання відображається тільки тоді, коли його оцінка може бути достовірно визначена, а також у разі, якщо існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому при погашенні зобов’язання.
Для бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:
довгострокові зобов'язання;
поточні зобов'язання;
забезпечення;
непередбачені зобов'язання;
доходи майбутніх періодів.
Довгострокові зобов'язання - зобов'язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.
Довгострокові зобов'язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньою теперішньою вартістю.
Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення.
Особливим видом зобов'язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу. Оцінку забезпечень здійснюють на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень зазвичай обмежують дванадцятьма місяцями. Наприкінці року невикористані забезпечення корегують шляхом донарахування.
Забезпечення створюють на відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Треба мати на увазі, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.
Обтяжливий контракт - контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від нього.
Непередбачене зобов'язання - це:
зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;
або
теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.
Доходи майбутніх періодів - це доходи, отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов'язань.
До доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо.