Розділ 2. Особливості розвитку соціальної роботи в громаді західних країн світу

2.1 Історичний розвиток соціальної роботи в сша

Однією з пріоритетних тенденцій в освіті США поряд із вирішенням проблем індивідуалізації в навчанні та вихованні виступають проблеми соціалізації особистості. Це знайшло свій вираз у нових формах «кооперованого» навчання і морального виховання, у здійсненні «ми – орієнтації» поряд із «я – орієнтацією». В етичній площині це відобразилося на переході від політики «ціннісного нейтралітету» та «вульгарного індивідуалізму» до етичного буму, результатом якого стало створення таких професійних організацій, як: «Педагоги за соціальну відповідальність», «Акцент на взаєморозуміння» та ін.

Теорія і практика соціально-педагогічної діяльності в США мають столітню історію, хоча пов’язані переважно з такими поняттями, як «соціальна робота» та «соціальний працівник». Ця діяльність започаткована в 1889 році, коли Джейн Адамс допомагала переселенцям адаптуватися в нових для них умовах життя. Нові імпульси їй були дані у 1920 році у зв’язку із створенням Американської ліги допомоги дітям, а в 1921 році Американської асоціації соціальних робітників.

Важливим центром соціалізації підростаючого покоління залишається школа. У країні існує давня традиція її міцного зв’язку з общиною, оскільки в США школи завжди будувалися на кошти платників податку місцевих общин − сукупності населення певних територіально-адміністративних одиниць, які представлені житловими кварталами у великих містах, окремими поселеннями, містечками, селищами. На цих територіях, як правило, існувала ціла низка соціальних інститутів: школа, сім’я, батьківсько-общинні асоціації, общинні клуби, релігійні об’єднання, різноманітні інші установи, організації, а також промислові підприємства.

Соціальній роботі та в її складі соціально-педагогічній діяльності в школі надається велике значення. Починаючи з 70-х років ХХ-го століття в країні регулярно проводяться науково-практичні конференції, присвячені проблемам шкільної соціальної роботи. Видаються журнали «Соціальна робота в системі освіти» та «Журнал шкільної соціальної роботи».

Окремою ділянкою роботи соціального працівника школи є його соціально-педагогічна діяльність у колі батьків учнів. З одного боку, він вивчає особливості кожної окремої сім’ї, її ставлення до школи та дитини, а з іншого боку, допомагає батькам налагодити тісніші зв’язки зі школою та краще зрозуміти глибину проблем дитини в школі. Надає їм потрібні психолого-педагогічні консультації і у випадку необхідності допомагає зв’язатися з різноманітними агентствами, наприклад, агентством сімейної служби.

Як правило, соціальний працівник співпрацює з так званою мультидис-циплінарною бригадою, в завдання якої входить обстеження певних учнів з метою отримання ними соціальної освіти. До його обов’язків входить отримання від батьків письмового дозволу на обстеження їхньої дитини та залучення її до спеціальної освіти, на збір відповідної медичної та іншої діагностичної інформації, гарантує її конфіденційність. Вивчаючи історію розвитку дитини, соціальний працівник звертає увагу на те, чи спостерігаються порушення, характерні для учня в школі, у сімейному або ширшому соціальному оточенні. Адже згідно з законом про спеціальну освіту вияв аномальної поведінки тільки в умовах школи засвідчує, що проблема полягає в школі, а не в дитині. У цьому випадку необхідна консультація з вчителями стосовно відповідних змін у шкільних програмах з метою задоволення потреб дитини. Проводиться збір іншої важливої інформації, на основі якої можна було б визначити нормально чи аномально розвивається школяр. Важливими тут стають виявлення ставлення батьків до народження дитини, ставлення дитини до батьків, часу першого самостійного кроку і першого сказаного слова, найефективніших виховних впливів, ставлення дитини до братів і сестричок, якщо вони є тощо.

Окремою ділянкою роботи соціальних служб США є безпосередньо сім’я. У цьому випадку таку роботу класифікують за такими двома напрямами: «Робота в домашніх умовах» та «робота поза домом». Робота в домашніх умовах передбачає такі соціальні послуги: соціальний захист, сімейна терапія, фінансова допомога, денний догляд, послуги, пов’язані з веденням домашнього господарства.

Соціальний захист стосується, насамперед, дітей, яких дома ображають (побиття, насильство, непосильна праця), або позбавляють належного піклування (незадовільний догляд, погане харчування, відсутність медичної допомоги). З метою виявлення соціальної незахищеності по телебаченню час від часу показують номери телефонів соціальних служб захисту, за якими дитина може зателефонувати у випадках образ та насильства.

Соціальні працівники, працюючи з неблагополучними сім’ями, вивчають мікроклімат у них, інформують батьків про правові наслідки та правове поле їхньої діяльності, надають інформацію стосовно корисних для сім’ї служб.

Особливих соціально-педагогічних підходів вимагає робота з "важкими" підлітками і неповнолітніми з групи ризику. Стосовно них існує ціла низка програм, частина з яких ініційована урядами штатів чи общинами, а частина реалізується приватними організаціями за дозволом штатів. Програми штатів, як правило, сприяють створенню невеликих відкритих виправних закладів і служб, які допомагають дітям залишатися поблизу їх сімей. Соціальні працівники за таких умов отримують можливість інтегрувати власний виховний вплив із впливом сім’ї з метою перевиховання підлітка. Через те основні зусилля спрямовуються на те, щоб вирвати неповнолітнього з формальної системи суду і передати його під опіку місцевим організаціям, віддаленим від системи правосуддя, огородивши його від перевиховання у стінах закритих інтернатів, колоній та тюрем. Такий підхід певним чином запобігає формуванню негативних сугестивних комплексів злочинця у неповнолітнього правопорушника.

Для підлітків, які позбавлені свободи і відбувають покарання, існують дві категорії закладів:

• закриті місця позбавлення волі;

• закриті виховні заклади.

До перших відносять заклади, що обмежують фізичну свободу неповнолітніх злочинців, які знаходяться в попередньому ув’язненні на період перевірки фактичних обставин справи. До других-державні або приватні організації, які обмежують свободу пересування неповнолітніх, направлених сюди за рішенням суду. Функціонують такі типи цих закладів: школи для перевиховання, молодіжні табори і ранчо, закриті притулки і дитячі будинки, центри цілодобового нагляду.

Соціальні педагоги, які працюють в них, проводять бесіди, надають необхідні консультації, координують дію інших служб закладів із метою створення умов для виправлення неповнолітнього правопорушника.

Оригінальний підхід до вирішення проблем соціалізації дітей та підлітків у США демонструє широковідома в країні та за її межами психолого-педагогічна служба «Гайденс», яка була організована Френком Парсонсом у 1908 році. Слово «гайденс» походить від англійського дієслова «гайд», що означає «вести, керувати, скеровувати». Ця служба є обов’язковою у структурі освіти США. Американські вчені вважають, що у розвитку кожної дитини є періоди, коли виникають дві важливі проблеми: необхідність прийняття рішення і адаптація в новій ситуації. Саме тут дитині чи підлітку не обійтися без кваліфікованої допомоги.

Соціальна робота та соціально-педагогічна діяльність у США стосуються не тільки людей молодших вікових груп, а й старших. Наприклад, соціальні працівники церкви надають соціальну допомогу усім прихожанам, які потребують цього. Для дітей організовуються «живі куточки», для любителів музики-концерти. Бездомні отримують нічліг і ранковий сніданок у церковному дворі. В армії завдяки соціальним працівникам вдається позбутися нестатутних взаємин. Медичні соціальні працівники допомагають лікарям підняти у хворого надію на видужання, надають консультації його сім’ї стосовно догляду після виписки із госпіталю, рекомендують фахівців для зняття стресів, надають психологічну підтримку безнадійно хворим людям.

Головним завданням соціального працівника у всіх випадках є безпосередній контакт із клієнтом та його сім’єю з метою надання психологічної і педагогічної допомоги.

Соціальні працівники, які безпосередньо працюють в навчальних закладах, за своїми функціями нагадують наших організаторів позакласної та позашкільної роботи. Відповідають за профілактику правопорушень серед підлітків, психолого-педагогічне консультування батьків, координацію соціально-педагогічної діяльності закладу із відповідними зовнішніми службами.

Наразі в країні прослідковуються певні відмінності між соціальною роботою та соціально-педагогічною діяльністю, між поняттями «соціальний працівник» і «соціальний педагог». Постає питання, чи можуть ці дві спеціальності бути об’єднаними без взаємовиключення або ж домінування однієї з них. Життя підтверджує, що подібні відмінності не складають проблему доки не призводять до розділення і порушення цілісності та ефективності кожного із стандартів.

У Великобританії це належним чином розуміють і виходять із того, що будь-яке розділення функцій ослаблює професіоналів і служби, в яких вони працюють. Зважаючи на це, майбутнє соціальної роботи в цій країні визначають фразою: «Працюємо разом». Це означає не тільки об’єднання і роботу різних професіоналів, а й здатність працювати за межами професійних меж і дисциплін. У найближчий час у Великобританії замість відділів соціальної роботи і команд соціальних працівників планується організація багатодисциплінарного об’єднання лікарів, учителів, поліції, фізіологів та інших фахівців, діяльність яких спрямовуватиметься на надання допомоги як окремим людям, так і цілим співтовариствам у процесі пристосування до змін у розвитку суспільства...[17]