7. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників.

ЮНЕСКО, Всесвітня рада товариств порівняльної педагогіки і інші міжнародні організації своїми рішеннями пропагують обов'язкове викладання порівняльної педагогіки в університетах.Я навчальна дисципліна вона присутня в підготовці майбутніх фахівців, що передбачають обізнаність з особливостями освіти та співпрацю чи контакти з іноземцями, аналіз розвитку економіки чи культури інших країн. Зокрема: -педагогів, - лінгвістів, - дипломатів, -журналістів, - юристів.

У більшості високо розвинутих країн в університетах активно працюють кафедри порівняльної педагогіки, члени яких займаються такими способами викладання порівняльної педагогіки:

Як самостійний навчальний курс.

Як підрозділ споріднених наук(педагогіки, філософії, порівняльної соціології Як навчальний курс за вибором студентів Як навчальна дисципліна порівняльна педагогіка відіграє важливу роль у професійній підготовці майбутнього вчителя: розширенні наукового і за­гальнокультурного світогляду; зростанні професійної ерудиції та компетентності; зміцненні педагогічних поглядів і переконань; розвитку інтелектуальних умінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати факти, події, процеси; глибокому осмисленні актуальних вітчизняних і міжнародних педагогічних проблем.

8. Історико-культурні і освітні традиції країни.

Кожна національна система освіти пройшла певний історико-культурний, освітній шлях. Це поява писемності і поява загальноосвітніх шкіл. В 3 тис. до н.е. виникли школи в Стародавньому Сході. Китаї, Індії. Писемності навчали дітей заможних людей, писарів, службовців. їх навчали: читання, письмо, обрахунки. Навчання було важким тому, то тексти писали глиною, віском (це займаю багато часу), була складна процедура письма; дітей навчав вчитель, який добре знав письмо. З появою шкіл коло грамотних людей збільшувалось. З’явились вищі школи та школи професійної підготовки. Виша освіта започаткована арабськими країнами. Вищими закладами стали уні-ти. У 17 ст. виникли перші державні школи, які розповсюдились по всій Європі. У розвинутих країнах було прийнято закон про обов’язкове початкове навчання, обов’язкова загальна середня освіта. У 17 ст. були створені заклад« для професійної підготовки вчителів.

9. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.

Є такі соціально-економічні фактори, як ресурсний потенціал, тип суспільства, соціальна стратифікація.

До ресурсних характеристик кожної країни відносяться такі показники, як: природний приріст населення, народжуваність, кількість людей поважного віку (люди, яким більше 65р. збільш.), кожна країна належить до певного типу суспільства: до індустріальне (3 млрд. населення), індустріальне (2млрд.насел.), пост індустріальне (І млрд.н.).

Соціальна стратифікація - це розподіл людей на класи, а саме: багаті, бідні, середні. С два види бідності: абсолютна бідність (людина здатна задовольнити тільки мінімальні потреби: бідні батьки не можуть забезпечити нормальні умови для навчання дітей, забезпечити нормальне харчування дітям, купувати постійно їм одяг) і відносна бідність (притаманна для всіх типів суспільства).

До інформаційних факторів відносять інтернет. який почав активно розвиватися з 1991р. люди почали користуватися інтернетом тому, що там швидко можна знайти якусь потрібну інформацію.