9. Закони риторики

І. Концептуальний закон - базовий закон риторики, який становить перший крок мовленнєвого циклу - винайдення задуму, ідеї (створення концепції).За своєю суттю цей закон передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета..Не робіть властивої майже всім помилки - не робіть спроби торкатися у невеликій промові надто великого кола питань! Візьміть один чи два аспекти теми й спробуйте висвітлити їх грунтовно".

ІІ. Закон моделювання аудиторії. Передбачає системне вивчення аудиторії, тобто тих, на кого розраховується викладення концепції. Важлиний момент - оцінка лекційної ситуації з позиції оратора й аудиторії. При незбіганні оцінок з боку аудиторії та оратора слід зберегти здатність до вирівнювання психологічного клімату.

ІІІ. Стратегічний закон. Стратегія (програма дій) становить собою варіант реалізації концепції та характеризується такими ознаками: динамічність, гнучкість, варіативність. Свої міркування на заключному етапі роботи по формуванню стратегії суб'єкт повинен побудувати у вигляді тези. Тезу ми розглядаємо як головну думку.

IV. Тактичний закон передбачає систему дій по підготовці ефективної реалізації стратегій. До складових цього закону належать аргументація і активізація мислення та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії. Тактичний закон дозволяє суб'єкту знайти ефективні засоби впливу на аудиторію, завдяки чому здійснюється реалізація цільової установки.

V. Мовленнєвий закон. Передбачає вираження думки в дійовій словесній формі (ДСФ).

ДСФ - система комунікативних якостей мовлення: правильність, виразність, ясність, точність, ємність, багатство, образність, стислість, доцільність.

Vі. Закон ефективної комунікації.

Контакт - це спілкування без перешкод, тобто вищий рівень спілкування.

VІІ. Системно-аналітичний закон передбачає аналіз якості та ефективності продукту мисленнєво-мовленнєвої риторичної діяльності, системно-аналітичний закон розвиває в людини такі якості, як самокритичність і відкритість мислення, мовне чуття, шанобливість, тактовність у ставленні до інших людей.

10. Взаємодія оратора та аудиторії

Взаємодія з аудиторією — це спільність психо­логічного стану оратора і його слухачів, що викликані спільними роздумами та співпереживаннями в процесі їх сумісної інтелектуальної робо-ти. Ця спільність визначається обопільною зацікавленістю й де в і рою одне до одного. Наявність контакту у взаємодії зі слухачами усвідомлюється оратором як позитивний чинник, що полегшує його роботу, адже в умовах взаємодії найбільш повно розкриваються його особистісні риси. В свою чергу сам факт встановлення контакту дає оратору інтелектуальне й емоційне задоволення.

Досвід кращих ораторів доводить, що умовами встановлення взаємодії є., як ми підкреслювали, знання оратором предмета розмови; врахування ним потреб та настроїв аудиторії; проста, жвава мова оратора: постійний зоровий контакт зі слухачами, визначення їх реакції і внесення додаткових змін як у зміст, так і в методику викладення матеріалу; намагання бачити в кожному слухачеві співбесідника, товариша, не підніматися над аудиторією; залучення слухачів з перших хвилин до сумісного активного обговоришся питань. Метою оратора, смислом його діяльності є перетворення знання в переконання. Засвоєння будь-якої інформації неможливе без участі емоційно чуттєвого апарата. Насамперед це інтерес, соціальний і особистісним. Причому, мова має йти не про зовнішню цікавість, а про те, щоб зачепити щось суттєве саме для цих конкретних слухачів.

Майстерність організації взаємодії залежить від багатьох складників: перш за все від майстерності самого виступу — його змістовності (це і науково- теоретична глибина, і. практична спрямованість, і логічність), емоційності. Велике значення має: Технологія піднесення .матеріалу, тобто правильний вибір форм і методів виступу в залежності від особливостей аудиторії.