8. Будова промови та вимоги до неї

Певні вимоги є спільними як для писемного, так і для усного мовлення.

Зокрема, на першому місці за важливістю, безумовно, стоїть зміст письмового тексту чи промови з певної теми, який може забезпечити лише знаюча людина. Цицерон з цього приводу зауважує: «Промова повинна розцвітати й розгортатися на основі повного знання предмета;

коли ж за нею не стоїть зміст, засвоєний та пізнаний оратором, то словесне її вираження уявляється пустою н навіть дитячою балаканиною». Найважливіші показники змісту - його багатство, глибина, новизна. Тому кожній людині, щоб забезпечити широкий кругозір і водночас фахову кваліфікацію, необхідно, з одного боку, знати трохи про все, а з другого, про дещо - все. Для цього потрібно регулярно читати пресу, популярні наукові тижневики та спеціальні журнали й книжки, стежити за передачами по радіо й телебаченню, за політичним, громадським, культурним та спортивним життям, за технічним розвитком, володіти вмінням пошуку інформації з інтернеті. Потрібно дивитися гарні фільми, бувати в театрі, на концертах, відвідувати музеї, виставки і спостерігати за власними переживаннями, оцінками сприйнятого, висновками, контролюючи власний духовний розвиток.

Для усного виступу, для якого велике значення мають такі чинники, як врахування особливостей аудиторії за різними її характеристиками (вік, стать, професія, рівень обізнаності з темою виступу та ін.), особистість мовця (зовнішність, одяг, поведінка, характер, ставлення до життя), його жести, поза, міміка, з також дикція, тон. гучність мовлення, вміння зацікавити й утримувати увагу слухачів тощо. Досконалий за змістом, будовою і мовним оформленням текст можна виголосити невиразно, мляво, непереконливо і тим самим великою мірою ослабити його потенційні можливості впливу на слухачів, і навпаки: слабкіший за змістом текст може справити значно сильніший вплив на аудиторію, якщо промовець виголосить його майстерно.

Загалом існують чотири варіанти підготовки до виступу та його проведення:

1. написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам;

2. написати текст виступу, кілька разів прочитати його, а потім виголосити по пам'яті, коли-не-коли заглядаючи в рукопис;

3. підготувати лише коротенькі записи;

4. виступати без будь-яких нотаток.

Рекомендуємо насамперед другий і третій варіанти. До першого й четвертого вдавайтеся лише зрідка (Іржі Томан). Передусім необхідно точно визначити тему виступу і дізнатися про склад, кількість, вік, фах слухачів, рівень їх обізнаності з темою виступу.

Щоб виступ справив приємне враження, задумайтеся, що нового дізнаються з вашого виступу слухачі, чи зацікавляться хоча б ним. Щоб це сталося, аудиторія має повірити, що доповідач допоможе розв'язати виниклу проблему.

Починаючи підготовку до виступу, з'ясуйте мету, якої Ви хочете досягти: поінформувати, переконати, розважити чи спонукати до чогось слухачів.

Після цього найголовніше дібрати матеріал, що стосується обраної теми, осмислити його, вилучити зайве, впорядкувати, логічно його розташувати, виділивши композиційні частини, відшліфувати стиль, запам'ятати текст виступу і на завершення спочатку мовчки а потім і вголос проговорити, узгоджуючи з виділеним на виступ часом.

Якщо планувати короткий виступ, то підготовка спрощується, складаючись з таких основних етапів: збір матеріалу —> ключові слова, що відображають основну частину виступу —> вступ і висновки —> перегляд цілого і виступ.