Тенденції розвитку авторського права

Одна з проблем використання і захисту об’єктів авторського права полягає в неправомірному використанні творів, яке наносить правовласникам та суспільству в цілому величезну шкоду. Складність вирішення цього питання обумовлена насамперед природою авторського права.

Принцип автоматичної охорони, покладений в основу законодавства переважної більшості країн, визначає, що авторське право виникає внаслідок факту його створення і не вимагає виконання формальностей. В той же час необхідність захисту суб’єктів авторського права призвела до пошуку різних форм правової охорони авторського права. Так, ще в 1709 році в Англії “Статутом королеви Анни”, відомим нормативно-правовим актом, який закріпив права авторів і розділив повноваження авторів і видавців, було вперше започатковано обов’язкову реєстрацію та депонування творів.

На сьогоднішній день країни, що приєдналися до Бернської конвенції щодо охорони літературних та художніх творів, визнали і закріпили у своїх національних законодавствах принцип автоматичної охорони авторського права. Разом з тим у багатьох державах законодавчими актами передбачається можливість здійснення як обов’язкової, так і факультативної реєстрації авторського права і авторських договорів та відповідне депонування.

Незважаючи на те, що авторське право в США виникає з моменту створення твору, правова система особливо сприяє тим, хто вчинив певні запобіжні дії щодо захисту своїх прав, тобто здійснив їх реєстрацію. Закон Сполучених Штатів Америки 1976 року також містить положення, які в деяких випадках зобов’язують суб’єктів авторського права проводити реєстрацію та депонування творів. Спеціальний державний орган, що здійснює реєстрацію, - Бюро з авторських прав при Бібліотеці Конгресу США.

Вперше в Україні державну реєстрацію авторських прав було затверджено нормами Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993 року №3792-XII. Порядок реєстрації встановлений постановою кабінету Міністрів України від 18.07.1995 року №532 “Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва” (далі - Постанова №532). Фактично реєстрація бере початок з вересня 1995 року: свідоцтво №1 про реєстрацію прав автора на твір було видано 1 вересня цього року. 11 липня 2001 року прийнято нову редакцію Закону України “Про авторське право і суміжні права” №2627-III (далі - Закон). Після набрання Законом чинності не реєстрація стала презумпцією авторства, а факт зазначення особою на оригіналі або примірнику твору себе як автора (за відсутністю доказів іншого). На виконання Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2001 року №1756 “Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір” (далі - Постанова).

Зараз суб’єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати публікації твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Реєстрація є засвідченням авторства, а не необхідною передумовою його виникнення чи здійснення.

Реєстрація здійснюється Міністерством освіти і науки України в особі Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - Держдепартамент). Дії, пов’язані з реєстрацією, за дорученням Держдепартаменту виконує Державне підприємство “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності та є правонаступником Державного агентства з авторських і суміжних прав.

Згідно з Постановою здійснюється реєстрація авторського права авторів на твір, авторського права роботодавців на службовий твір, авторських договорів про передачу (відчуження) майнових прав на твір, авторських договорів про передачу виключного або невиключного права на використання твору. При реєстрації авторського права на твір можуть бути зазначені відомості про факт і дату оприлюднення твору (при наявності).

Відповідно до пункту 5 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого Постановою (далі - Порядок), про реєстрацію авторського права на твір видається свідоцтво. Про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, видається рішення Держдепартаменту. Відповідно до пункту 20 Порядку ведеться Державний реєстр свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державний реєстр договорів, які стосуються права автора на твір. Відповідно до пункту 30 Порядку “Спори, пов’язані із реєстрацією авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, розв’язуються згідно із законодавством”, тобто у судовому порядку.

Після реєстрації відомості про неї публікуються в офіційному бюлетені Держдепартаменту з питань охорони авторського права і суміжних прав “Авторське право і суміжні права” та у каталозі усіх державних реєстрацій “Каталог державної реєстрації”.

Підсумки роботи за час існування реєстрації свідчать, що її статус змінився: від простої поінформованості суспільства про наявність такої процедури до розуміння, що реєстрація - необхідна умова забезпечення ефективної охорони та захисту авторських прав. У 2002-2004 роках здійснено 6828 державних реєстрацій, в тому числі: 6483 реєстрації авторського права на твір (5569 реєстрацій авторського права авторів на твір та 914 реєстрацій авторського права роботодавців на службовий твір), 345 реєстрацій договорів, які стосуються права автора на твір. У 2005 році тенденції зберігаються: за перше півріччя здійснено 1707 державних реєстрацій, в тому числі 1646 реєстрацій авторського права на твір і 61 реєстрація договорів, які стосуються права автора на твір. Необхідно зауважити, що, починаючи з 2004 року, реєстрація здійснювалася з урахуванням норм нового Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що набрав чинності 1 січня 2004 року, але в межах Порядку, затвердженого Постановою.

Особливо це торкнулося реєстрації авторських прав на службовий твір. При здійсненні даної реєстрації на твір, створений до 2004 року, ми керувалися частиною 2 статті 16 Закону, в якій сказано, що “виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) між автором і роботодавцем”. Для службових творів, створених після вказаної дати, бралося до уваги те, що відповідно до частини 2 статті 429 Ци­вільного кодексу України “майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належить працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інакше не встановлено договором”. Дані реєстрацій свідчать, що новелою в законодавстві щодо спільної власності на твір вже скористалися власники майнових прав: у деяких випадках реєстрацій робітники та роботодавці погодилися спільно використовувати свої майнові права на твір. У переважній кількості свідоцтв про реєстрацію авторського права на службовий твір зазначено, що авторські майнові права належать роботодавцю.

Подальше удосконалення реєстрації ми бачимо як у використанні тих норм, які не були задіяні дотепер, так і у нових, що з’явилися в законодавчій базі у сфері авторського права. Так, виходячи із статті 7 Закону та статті 435 ЦК, що визначають суб’єктів авторського права, доцільно додати реєстрацію майнових прав спадкоємця на твір. Практика свідчить, що у зазначених суб’єктів авторського права часто виникають труднощі зі здійсненням своїх прав і наявність документа про реєстрацію значно поліпшить їхнє становище.

Наразі при реєстрації договорів, які стосуються права автора на твір, керуються нормами статей 31, 32 та 33 Закону, і тому Порядком передбачена реєстрація договорів про передачу (відчуження) майнових прав на твір та договорів про передачу виключного або невиключного права на використання твору. Цивільний кодекс розширює коло авторських договорів. Статею 1107 ЦК ви­діляється окрема група договорів, яка регулює відносини, пов’язані з розпоряджанням майновими правами інтелектуальної власності. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, у тому числі авторськими правами на твір, здійснюється на підставі таких договорів: ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності; ліцензійного договору; договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності; договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; іншого договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Є і інші питання, пов’язані з реєстрацією, які потребують доопрацювання. Взагалі, для подальшого розвитку державної реєстрації існує загальна потреба відповідних змін нормативних актів, що її регулюють.