Контрольні запитання
1. Як трактується сутність категорії «інтелектуальна власність» у сучасній економічній літературі?
2. Проаналізуйте відомі вам визначення інтелектуальної власності. Яке з них, на вашу думку, найповніше розкриває її економічну природу?
3. У чому виявляється специфіка трактування інтелектуальної власності як системи виключних прав?
4. У чому полягає структура права інтелектуальної власності?
5. Що таке суб’єкти відносин інтелектуальної власності?
6. Як можна класифікувати об'єкти інтелектуальної власності?
7. Які сутнісні ознаки об'єктів права інтелектуальної власності?
8. У чому, на вашу думку, виявляються подібність та відмінність інтелектуальної власності порівняно з іншими видами власності?
9. Розкрийте суперечності інтелектуальної власності. Якими, на вашу думку, можуть бути шляхи їх вирішення?
10. У чому виявляється нетоварна сутність продуктів інтелектуальної творчої діяльності?
Література
1. Дмитрішин В.С. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності в Україні: навчальний посібник / В. С. Дмитрішин. – К. : ДІІВ, 2008. – 248 с.
2. Договірне право України. Особлива частина: навч. посібник / За ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 120 с.
3. Дроб’язко В. С. Право інтелектуальної власності: навч. посібник / В. С. Дроб’язко В. С., Р. В. Дроб’язко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
4. Інтелектуальна власність. Навчальний посібник / За ред. П.М. Цибульова. – К. : УкрІНТЕУ, 2006. – 276 с.
5. Право інтелектуальної власності. Академ. курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та допов. – К. : Концерн ВД «Ін Юре», 2004. – 672 с.
6. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей / В. А. Дозорцев. М. : Статут, 2003 – 416 с.
7. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). Учебник / В. О. Калятин. М. : НОРМА, 2000. – 480 с.
8. Цибульов П. М. Управління інтелектуальною власністю: монографія / П. М. Цибульов, В. П. Чеботарьов, В. Г. Зінов і ін. За ред. П. М. Цибульова: – К. : К.І.С., 2005. – 448 с.
9. Постанова № 5 Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» / П.М. Цибульов, В. П. Чеботарьов, В. Г. Зінов, Ю. Суіні. [Електронне видання]. Посилання на сайт http://www.scourt.gov.ua/
10. Державне підприємство «Український інститут промислової власності». – 2004-2013. [Електронне видання]. Посилання на сайт: http://www.uipv.org/ua
11. Захарченко В. І. Інноваційний менеджмент теорія і практика а в умовах трансформації [Електронне видання]. Посилання на сайт: http://b-ko.com/book_143.html
Тема 3. Авторські і суміжні права План лекції 3
3.1. Сутність та специфіка авторського права.
3.2. Особливості формування та реалізації суміжних прав.
3.1. Сутність та специфіка авторського права
Авторське право – це економіко-правовий інститут, що регулює особисті немайнові та майнові права авторів та їх правонаступників щодо створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.
Термін «авторське право» розглядається у сучасній науковій літературі у двох взаємопов’язаних аспектах:
1) як сукупність правових норм, що регулюють відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури і мистецтва;
2) як сукупність особистих майнових та немайнових прав, що належать автору у зв’язку зі створенням конкретного літературного, наукового чи мистецького твору.
Авторське право виникло у XVII ст. Першим в історії людства Законом про авторське право став Статут королеви Анни, прийнятий у 1709 р. в Англії, який передбачав закріплення за автором твору виключного права на його публікацію протягом 14 років з дати першої публікації. Водночас дозволялася передача права за винагороду книгопродавцю. Закон також передбачав продовження терміну охорони твору ще на 14 років після закінчення першого терміну за життя автора. Відносно книг, що вже були опубліковані встановлювався єдиний термін охорони – 21 рік. При цьому висувалася вимога реєстрації опублікованих творів у центрі книговидавництва та депонування їх копій для використання університетами і бібліотеками.
З часом системи авторського права були сформовані й в інших країнах. Однак національні системи охорони авторських прав не надавали можливості отримання охорони цих прав за кордоном. Міжнародний період розвитку системи авторського права розпочався з підписання у 1886 р. Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка передбачала охорону прав автора в силу самого факту створення твору і не вимагала таких формальностей, як реєстрація, депонування, сплата мита тощо.
У 1952 р. в Женеві була прийнята Всесвітня конвенція про авторське право, спрямована на створення міжнародно-правового інституту регулювання відносин у цій сфері для широкого кола держав, у тому числі тих, які не приєдналися до Бернської конвенції. Україна приєдналася до Бернської конвенції у 1995 р. (Закон України від 31 травня 1995 р. № 189/ 95-ВР). На сьогодні законодавство України щодо авторського права і суміжних прав включає норми гл. 26 ЦКУ «Про авторське право і суміжні права», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу» тощо.
На відміну від права промислової власності авторське право має такі специфічні ознаки (табл. 3.1):
а) поширюється на твори науки, літератури, мистецтва, які є результатом особливих форм творчої людської активності;
б) виникає незалежно від призначення, способу, форми вираження, художніх достоїнств, наукової цінності, літературних, наукових та мистецьких творів;
в) має змішану природу. Включає до свого складу права власності, що належать до категорії майнових прав, і права особистості, що належать до категорії немайнових прав;
г) виникає безпосередньо з моменту вираження твору в певній об’єктив-ній формі, доступній для сприйняття іншими людьми. Для здійснення авторського права не потрібні реєстрація та спеціальне оформлення твору,
д) є законодавчо закріпленим виключним правом творця оголосити себе автором твору. Автор має право відтворювати, розповсюджувати, оприлюднювати його певними способами, засобами. Має право дозволяти іншим особам використовувати твір тим чи іншим способом;
е) не пов’язано з правом власності на матеріальний об’єкт, у якому виражено твір (папір, плівку, дискету тощо). Суб’єкти авторського права і права власності на матеріальний носій твору можуть не збігатися, оскільки власник речі може не мати авторських прав на твір, матеріалізований у цій речі. Тому передача права власності або права володіння на матеріальний об’єкт сама по собі не спричиняє передачі авторських прав на твір, матеріалізований у цьому об’єкті;
є) у процесі купівлі-продажу об’єктів авторського права передається обмежена частина сукупності правомочностей, оскільки існуюча система відносин власності щодо об’єктів авторського права заснована на прагненні виробників забезпечити різноманітність своїх благ. Так, ліцензійна угода щодо програмного забезпечення, як правило, забороняє передачу програмного продукту іншим особам, зміну програм, отримання доходу шляхом їх розповсюдження тощо).
Таблиця 3.1
Порівняльна характеристика патентного та авторського прав
Патентне право |
Авторське право |
Регулює відносини з приводу створення та використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей тощо |
Регулює відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури та мистецтва |
Об’єкт патентного права — зміст технічного рішення |
Об’єкт авторського права – художня форма, мова, що визначає оригінальність твору |
Пов’язане з великою ймовірністю створення ідентичних продуктів незалежними один від одного суб’єктами |
Пов’язане з малою ймовірністю створення ідентичних продуктів незалежними один від одного суб’єктами |
Потребує перевірки на відповідність певним ознакам охороноздатності об’єкта: новизні, неочевидності, промисловій придатності та відповідності суспільним інтересам і нормам моралі |
Виникає безпосередньо з моменту вираження твору в певній об’єктивній формі, незалежно від його призначення, способу, форми вираження, наукової чи літературної цінності |
Потребує спеціальної реєстрації та офіційних охоронних документів (патентів) |
Не потребує реєстрації та дотримання наперед визначених формальностей |
Об’єкти патентного права існують в обмеженій кількості, що забезпечує їх рідкісність; вони матеріалізуються в предметах, технологіях |
Об’єкти авторського права фіксуються на матеріальних носіях і можуть тиражуватися в необмеженій кількості;
|
У процесі їх купівлі-продажу передається обмежена частина правомочностей, що забезпечує їх рідкісність |
Авторське право виникає внаслідок факту створення твору і діє від дня його створення. |
Види об’єктів інтелектуальної власності, які охороняються авторським і патентним правом представлені на рис. 3.1.
У більшості держав авторські права спадкоємців діють протягом 50 років після смерті автора. У США та країнах ЄС цей термін становить 75 років. В Україні авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.
Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора. На відміну від права власності на матеріальні об’єкти, що має фактично необмежений характер, власність на об’єкти авторського права зазнає певних обмежень, пов’язаних з обсягом правомочностей та терміном їх дії.
Основні суб’єкти авторського права поділяються на дві групи:
Первинні суб’єкти авторського права в т. ч.:
- творці, які володіють усім комплексом виключних майнових та особистих немайнових прав на об’єкти авторського права (автори, співавтори);
- автори так званих похідних творів (перекладів, обробок, анотацій, рефератів, резюме, оглядів, аранжувань тощо) та збірників (енциклопедій, антологій, баз даних), якщо здійснені переробка та відбір є результатом творчої інтелектуальної діяльності;
- інші суб’єкти авторського права, які отримали це право за договором або в результаті інших подій (успадкування, виконання службового доручення, ліквідації підприємства тощо).
Види об’єктів інтелектуальної власності
Результати наукової, літературної і художньої творчості:
- усні твори;
- письмові твори;
- музичні твори;
- сценарії;
- твори образотворчого мистецтва
Результати науково-технічної
творчості:
- винаходи;
- корисні моделі;
- промислові зразки;
- нерозкрита інформація (ноу-хау);
- селекційні досягнення;
- відкриття
Засоби індивідуалізації товарів і послуг:
- право на найменування;
- право на знаки для товарів і послуг;
- право на найменування походження товару
Рис. 3.1. Види об’єктів інтелектуальної власності, які охороняються