Література

1. Дмитрішин В.С. Розпорядження майновими правами  інтелектуальної   власності  в Україні: навчальний посібник / В. С. Дмитрішин. – К. : ДІІВ, 2008. – 248 с.

2. Договірне право України. Особлива частина: навч. посібник / За ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 120 с.

3. Дроб’язко В. С. Право інтелектуальної власності: навч. посібник / В. С. Дроб’язко В. С., Р. В. Дроб’язко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

4. Інтелектуальна власність. Навчальний посібник / За ред. П.М. Цибульова. – К. : УкрІНТЕУ, 2006. – 276 с.

5. Право інтелектуальної власності. Академ. курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та допов. – К. : Концерн ВД «Ін Юре», 2004. – 672 с.

6. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей / В. А. Дозорцев. М. : Статут, 2003 – 416 с.

7. Горленко С. А. Правовая охрана наименований мест происхождения товаров. 3-е изд. / С. А. Горленко. М. : ИИЦ Роспатента, 2001. – 131 с.

8. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: 36 наук. статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 424с.

9. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. Учебник. 2-е изд. / А. П. Сергеев. – М. : Проспект, 2006. – 751 с.

10. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). Учебник / В. О. Калятин. М. : НОРМА, 2000. – 480 с.

11. Цибульов П. М. Управління  інтелектуальною   власністю:  монографія / П. М. Цибульов, В. П. Чеботарьов, В. Г. Зінов і ін. За ред. П. М. Цибульова: – К. : К.І.С., 2005. – 448 с.

Тема 2. Система інтелектуальної власності План лекції 2

2.1. Суб’єкти, об’єкти права інтелектуальної власності.

2.2. Загальна характеристика законодавства України про інтелектуальну власність.

2.3. Всесвітня організація інтелектуальної власності.

2.4. Паризька конвенція.

2.1. Суб’єкти, об’єкти права інтелектуальної власності

Суб'єкти права інтелектуальної власності – це особи, яким можуть належати права володіння, легітимації, користування, розпорядження та захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути:

- творець / автор (творці / автори) об’єкта права інтелектуальної власності;

- інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Творець – це особа, результати інтелектуальної, творчої діяльності якої є або можуть бути визнані об’єктами права інтелектуальної власності.

Коло суб’єктів, які визнаються творцями, у законі (ст. 421 Цивільного Кодексу – ЦКУ) не визначене і не обмежене певними вимогами до їх віку, стану здоров’я, дієздатності тощо.

У зазначеній нормі ЦКУ наведений лише приблизний перелік осіб, які створюють той чи інший об’єкт права інтелектуальної власності: автор, виконавець, винахідник тощо. Звідси випливає, що для суб’єктів права інтелектуальної власності характерною є однакова дієздатність суб’єктів творчого процесу. Іншими словами, творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні, так і неповнолітні особи.

Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа. Інша річ, що здійснювати авторські права така особа може лише за допомогою інших осіб (батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника тощо).

Інші особи визнаються суб’єктами права інтелектуальної власності, якщо відповідно до ЦКУ, іншого закону чи договору їм належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Наприклад, це може бути особа, якій автор відповідно до закону повністю або частково передав майнові права інтелектуальної власності – видавець літературного твору, який уклав відповідний договір з автором (ст. 427 ЦКУ).

Суб’єктом права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, за певних умов може бути також юридична чи фізична особа, де або у якої працює той, хто створив цей об'єкт.

Про це йдеться у ст. 429 ЦКУ, яка розрізняє два випадки:

- визначення суб’єктів особистих немайнових прав;

- визначення суб’єктів майнових прав.

Щодо особистих немайнових прав як загальне правило встановлено, що на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, такі права належать працівникові, який його створив. Водночас у випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній чи фізичній особі, де або у якої працює творець.

Відповідно до переліку об’єктів, що міститься у ст. 420 ЦКУ, визначаються і види права інтелектуальної власності в Україні:

- право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) – гл. 36 ЦКУ;

- право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права) – гл. 37 ЦКУ;

- право інтелектуальної власності на наукове відкриття (гл. 38 ЦКУ);

- право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок (гл. 39 ЦКУ);

- право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми (гл. 40 ЦКУ);

- право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію (гл. 41 ЦКУ);

- право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин (гл. 42 ЦКУ);

- право інтелектуальної власності на комерційне найменування (гл. 43 ЦКУ);

- право інтелектуальної власності на торговельну марку (гл. 44 ЦКУ);

- право інтелектуальної власності на географічне зазначення (гл. 45 ЦКУ);

- право інтелектуальної власності на комерційну таємницю (гл. 46 ЦКУ).