Контрольні запитання

1. Дайте загальну характеристику законодавства України про інтелектуальну власність.

2. У чому зміст понять «суб'єкт» і «об'єкт» права інтелектуальної власності?

3. Сформулюйте підстави виникнення права інтелектуальної власності?

4. У який спосіб проводять здійснення права інтелектуальної власності?

5. Дайте визначення сутності захисту права інтелектуальної власності?

6. У чому зміст понять «заявники» і «правонаступники» як суб’єктів інтелектуальної власності?

7. Сформулюйте основні принципи патентного права.

8. З якою метою провідні компанії намагаються отримати патенти?

9. Які існують у сучасній науковій літературі основні економічні концепції патентів?

10. Які існують типи правових систем правової охорони об’єктів інтелектуальної власності?

Література

1. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності. Конспект лекцій // Укладач Меняйло Л. А. - К.: ЗАТ «Інститут інтелектуальної власності і права», 2000. – 224 с.

2. Дмитрішин В. С. Розпорядження майновими правами інтелектуальної  власності  в Україні / В. С. Дмитрішин. – К. : Інститут інтелектуальної власності і права, 2008. – 248 с.

3. Цивільне право. Підручник / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. Том 2. – К., 2007. – 480 с.

4. Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України. – К. : 2008-2013. [Електронне видання]. Посилання на сайт: http://sips.gov.ua/

5. Державне підприємство «Український інститут промислової власності». – 2004-2013. [Електронне видання]. Посилання на сайт: http://www.uipv.org/ua

6. Цивільне право. Підручник / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. Том 2. – К., 2007. – 480 с.

Тема 8. Особливості охорони прав на об’єкти

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ТУРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ, ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННІЙ ТА КУРОРТНІЙ СПРАВІ

План лекції 8

5.1. Об’єкти інтелектуальної власності у туристичній діяльності, готельно-ресторанній та курортній справі: поняття франчайзи і комерційної концесії.

5.2. Мережі туристичних агентств як об’єкти інтелектуальної власності.

5.1. Об’єкти інтелектуальної власності у туристичній діяльності,

готельно-ресторанній та курортній справі: поняття франчайзи

і комерційної концесії

Найпоширенішим способом ліцензування товарних знаків у туристичній діяльності, готельно-ресторанній та курортній справі є франчайзинг. Відповідно до Керівництва з франшизи, розробленого ВОІВ, франшиза є договором, згідно з яким одна особа (власник франшизи), що має опрацьовану систему здійснення певної діяльності, дозволяє іншій особі (користувачеві франшизи) використовувати цю систему згідно з вимогами власника в обмін на винагороду (компенсацію) . Таким чином, франчайзингова угода – це угода, відповідно до якої франчайзі (юридична, або фізична особа, що одержує ліцензію) зобов’язується здійснювати виробничу і (або) комерційну діяльність згідно з домовленостями, досягнутими з франчайзером (продавцем ліцензії).

Система франчайзингу органічно поєднує підприємницьку енергію представників малого бізнесу з ресурсами, потужністю та досвідом великих корпорацій. За статистикою, у США зазнають банкрутства у перші три роки існування менше 2 % франчайзі і близько 30 % малих підприємств на першому році існування. На кінець п’ятого року в бізнесі залишаються 20 % самостійних підприємств; 92 % франчайзі .

Договори франчайзингу укладаються найчастіше між великими фірмами з солідною репутацією і невеликими компаніями чи окремими підприємцями, які тільки починають власний бізнес.

Серед франчайзингових угод розрізняють:

- виробничу франшизу, за якої ліцензіар забезпечує технічною інформацією та надає ліцензіату повноваження щодо виготовлення і реалізації кінцевого продукту під своїм товарним знаком (знаком обслуговування), прикладом таких угод можуть бути угоди щодо ресторанів швидкого обслуговування;

- дистриб’юторську франшизу, яка дозволяє ліцензіату сформувати збутову мережу для збуту своїх товарів і послуг під відповідним товарним знаком (знаком обслуговування), прикладом таких угод можуть бути угоди щодо продажу автомобільного пального, косметики, побутової техніки;

- ліцензійну франшизу («оренду імені»), за якої ліцензіат отримує право на використання цінного товарного знака (гудвілу) при отриманні певних вимог щодо утримання точок роздрібного продажу цього товару (послуги); прикладом таких угод можуть бути угоди щодо надання послуг з техобслуговування і ремонту автомобілів.

Франчайзингові угоди вигідні покупцям ліцензії, оскільки дають їм можливість заощаджувати час за рахунок скорочення термінів створення, освоєння і впровадження нової продукції, економити трудові та матеріальні ресурси, підвищувати загальну культуру виробництва і кваліфікацію кадрів, здійснювати підприємницьку діяльність під добре відомими знаками, отримувати рекламну підтримку, поради та рекомендації франчайзера. Водночас останній отримує нові можливості щодо створення широкої виробничої та дистриб’юторської мережі. Виграють також споживачі, які задовольняють потреби в новій продукції на рівні останніх досягнень науки і виробництва, користуються перевагами однотипної дистриб’юторської мережі та особистої зацікавленості продавців у дотриманні гарантій якості товарів і послуг, що пропонуються на ринку.

Водночас для франчайзі франчайзингова угода має деякі негативні наслідки, в т. ч. уповільнення темпів інноваційного розвитку через відмову від проведення НДДКР; наявність обмежень, передбачених ліцензійним договором; контроль з боку франчайзера, потенційна можливість його банкрутства або відмова від укладання договору на новий термін тощо.

Для економіки України франчайзинг на сьогодні є порівняно новим явищем, але він швидко поширюється завдяки гнучкості малого і середнього бізнесу, його здатності пристосуватися до постійних змін у ринковому середовищі. Водночас в Україні для законодавчого регулювання комерційних угод, відомих у зарубіжній практиці як франчайзинг, застосовується термін «комерційна концесія». Відносини, що виникають на основі комерційної концесії, регулюються Цивільним кодексом України, який набрав чинності з 1 січня 2004 р.