1.3. Сутність і основні положення інтелектуальної діяльності

У основі цього поняття лежить слово інтелект (лат. :intellect – пізнання, розуміння, розум).

Інтелект – це здатність до мислення, тобто раціональному пізнанню. Інтелект прийнято розуміти як синонім мислення чи розумового розвитку (хоча останнє – це процес реалізації інтелекту).

Інтелект прийнято розуміти як синонім мислення чи розумового розвитку, але хоча такі терміни близькі за змістом, вони відображають різни сторони пізнання світу: інтелект – це здатність до мислення, а мислення – це процес реалізації інтелекту (опосередковане і узагальнене пізнання об’єктивної реальності).

Критерієм оцінки інтелектуальної діяльності є практика: теоретичні результати, які отримані у процесі розумової діяльності, повинні перевірятися у практичній діяльності і в експерименті.

Об’єктами інтелектуальної власності є творіння людського розуму, його інтелекту.

Як правило, інтелектуальну власність розділяють на дві складові – промислову власність і авторське право. У укладеній в Стокгольмі 14 червня 1967 р. Конвенції, яка заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), говориться:

- інтелектуальна власність включає права, які відносяться до літературних, художніх і наукових праць, театральним виставам, фонограмам, радіо і телебачення, винаходам у всіх галузях людської діяльності, промисловим зразкам, товарним і фірмовим знакам, захисту від недобросовісної конкуренції.

Промислова власність є частиною інтелектуальної власності і безпосередньо відноситься до науково-технічної творчості людини. Найбільш поширеними об’єктами промислової власності є винаходи, корисні моделі, товарні знаки і промислові зразки.

Друга частина інтелектуальної власності – це авторське право. Воно відноситься до витворів мистецтва, літературним і музичним творам, витворам кінематографії, а також до наукових творів, серед яких необхідно виділити програми для електронно-обчислюваних машин (ЕОМ).

На англійській мові авторське право позначається терміном «копірайт» (copyright). Смисл такого терміну полягає у тому, що лише автор художнього твору чи його спадкоємиць має право дати дозвіл на виготовлення копій твору, наприклад, книги чи кінофільму. Вперше законодавство про авторське право було закладено у Англії в 1709 р., де були сформульовані діючі і на даний час принципи авторського права: природній закон, справедлива винагорода за роботу, стимулювання творчої активності, суспільні потреби.

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність і визначальні ознаки постіндустріального суспільства?

2. Що означають поняття «інновація», «інноваційний розвиток»?

3. Що поєднує і що відрізняє категорії «інформація» і «знання»?

4. Які функції виконує кодифікація знань?

5. Що таке інтелектуальна діяльність. Чим вона відрізняється від інших видів людської активності?

6. Як співвідносяться поняття «інтелектуальний потенціал», «інтелектуальний капітал» і «інтелектуальні ресурси»?

7. Що таке клієнтський капітал?

8. Як трактувалася власність в епоху стародавнього світу і середньовіччя?

9. Як трактували відносини власності представники класичної політичної економії?

10. У чому, на вашу думку, полягають конструктивні моменти та обмеження марксистського трактування відносин власності?