Контрольні запитання

1. Які існують міжнародні, регіональні та національні патентно-інформаційні органи?

2. У чому полягають функції патентно-інформаційних органів Україні?

3. У чому полягає зміст законодавчої та нормативної бази з питань патентно-інформаційної діяльності, її характеристика?

4. У чому полягає зміст законодавчої бази для регулювання сфер патентної інформації та патентних досліджень?

5. У чому полягає зміст нормативної бази для регулювання сфер патентної інформації, патентної документації, патентних досліджень та документування етапів правої охорони об’єктів промислової власності в Україні?

6. Що таке інформаційні ресурси науково-технічної інформації?

7. У чому полягає зміст патентної інформації як складової частина науково-технічної інформації?

8. Які існують джерела інформації про об’єкти промислової власності?

9. У чому полягають особливості інформації про об’єкти промислової власності?

10. Що таке міжнародна патентна класифікація?

11. У чому полягають національні патентні класифікації?

12. Що таке міжнародна класифікація промислових зразків; міжнародна класифікація товарів і послуг?

13. У чому полягає використання патентної та патентно-асоційованої інформації?

14. У чому полягає пошук інформації в галузі промислової власності?

15. Які існують види патентного пошуку?

Література

1. Дмитрішин В.С. Розпорядження майновими правами  інтелектуальної   власності  в Україні: навчальний посібник / В. С. Дмитрішин. – К. : ДІІВ, 2008. – 248 с.

2. Інтелектуальна власність. Навчальний посібник / За ред. П.М. Цибульова. – К. : УкрІНТЕУ, 2006. – 276 с.

3. Горленко С. А. Правовая охрана наименований мест происхождения товаров. 3-е изд. / С. А. Горленко. М. : ИИЦ Роспатента, 2001. – 131 с.

4. Крижна В. М. Співвідношення прав на торговельну марку та промисловий зразок за законодавством України / В. М. Крижна // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С.191 – 197.

5. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. Учебник. 2-е изд. / А. П. Сергеев. – М. : Проспект, 2006. – 751 с.

6. Свядосц Ю.И. Правовая охрана товарных знаков в капиталистических странах. Учеб. Пособие / Ю. И. Свядосц. М. : 1969. – 189 с.

7. Державне підприємство «Український інститут промислової власності». – 2004-2013. [Електронне видання]. Посилання на сайт: http://www.uipv.org/ua

8. Захарченко В. І. Інноваційний менеджмент теорія і практика а в умовах трансформації [Електронне видання]. Посилання на сайт: http://b-ko.com/book_143.html

Тема 6. Економіка інтелектуальної власності План лекції 6

6.1. Актуальні проблеми комерціалізації інтелектуальної власності.

6.2. Ліцензійні угоди, їх структура та класифікація.

6.3. Економічна ефективність ліцензування.

6.4. Методичні підходи до оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної власності.

6.1. Актуальні проблеми комерціалізації інтелектуальної власності

Характерною ознакою функціонування сучасних розвинених економік є дієвий ринок об’єктів інтелектуальної власності, через який продукти творчої розумової праці вводяться у господарський обіг. Оскільки жодна країна світу на сьогодні не в змозі забезпечити весь комплекс науково-технічних досліджень та розробок за всіма можливими напрямами, формування розвиненого науково-технічного потенціалу держави практично неможливе без активної участі в міжнародному обміні продуктами інтелектуальної діяльності:

- купівлі-продажу патентів і ліцензій, ноу-хау, інжинірингових послуг;

- закордонних відряджень спеціалістів, їх участі у міжнародних науково-практичних конференціях;

- організації міжнародних виставок, ярмарків тощо.

Використання інтелектуальної власності в ринковій економіці здійснюється на засадах її комерціалізації, механізм якої уможливлює безперервний рух інтелектуального капіталу та отримання прибутку. При цьому права на об’єкти інтелектуальної власності виступають як специфічний товар, який вводиться в господарський обіг на національному та глобальному ринках. На думку сучасних дослідників, конкурентоспроможність певного об’єкта інтелектуальної власності визначається такими чинниками:

- ступенем правового захисту;

- технічним рівнем;

- новизною;

- специфікою ринку;

- ціною;

- очікуваною гостротою суперництва;

- ймовірністю розширення ринку .

Купівля-продаж об’єктів інтелектуальної власності оформляється відповідним договором, що є дієвим інструментом узгодження інтересів суб’єктів господарювання. Відтак комерціалізація відносин інтелектуальної власності набуває інституціонального оформлення у відповідних ринкових угодах.

Ринок інтелектуальної власності – це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу об’єктів інтелектуальної власності.

Угоди на такому ринку оформляються як передача виключних прав на об’єкти інтелектуальної власності. Суттєвою особливістю зазначеного ринку є те, що на ньому обертаються не продукти інтелектуальної діяльності, а права на них. Відтак вартість об’єктів постає як вартість прав, а об’єктом купівлі-прода-жу є охоронні документи.

Характерними ознаками ринку інтелектуальної власності є такі:

- високий ступінь монополізації;

- висока норма прибутку;

- багаторічні та глибокі зв’язки покупців та продавців.

Існує два основні способи розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:

а) продаж (відчуження) майнових прав, за якого продавець позбавляється цих прав назавжди, отримуючи за них одноразову плату (ціну об’єктів інтелектуальної власності) або даруючи їх на безоплатній основ;

б) передача майнових прав шляхом ліцензування, за якою продавець надає іншим особам дозвіл на здійснення певних дій у визначений період на певній території.

Особи, які придбали виключні майнові права шляхом ліцензування, можуть передавати їх іншим особам (за згодою власника) на основі субліцензування.

Основними суб’єктами відносин щодо комерціалізації інтелектуальної власності в сучасній ринковій економіці виступають:

- автори, творці інтелектуальних продуктів;

- трудові колективи, організації, діяльність яких пов’язана зі створенням та використанням об’єктів інтелектуальної власності;

- органи державного управління національною інноваційною системою;

- інвестори, що фінансують створення та використання об’єктів інтелектуальної власності;

- виробники та споживачі інтелектуальної продукції.

Відносини, що складаються між цими суб’єктами, набувають інституційного оформлення на різних сегментах ринку інтелектуальної власності. Серед них можна виокремити такі:

Ринок авторських прав, де укладаються угоди:

- про передачу виключних прав (надання дозволу на використання твору певним способом у встановлених договором межах особі, яка отримує право забороняти подібні дії іншим особам);

- про передачу невиключних прав (надання дозволу на використання твору певній особі, що не виключає можливості його використання автором або іншими особами, які отримали аналогічний дозвіл).

Найпоширенішими формами передачі авторських прав є договори:

- про публікацію (видання та перевидання) твору;

- постановницький, що укладається за умов, коли основним способом використання твору є його публічне виконання;

- сценарний, пов’язаний з передачею права на переробку тексту твору на сценарій;

- про депонування рукопису, пов’язаний з передачею права на публікацію та використання твору спеціальним інформаційним органам відповідно до встановленого порядку тощо.

Ринок прав на програми для ЕОМ та бази даних, на якому укладаються такі види авторських договорів:

- про часткову передачу виключних прав;

- про передачу всіх майнових прав;

- про передачу невиключних прав.

Ринок прав на товарні знаки та знаки обслуговування, де укладаються угоди щодо надання власником товарного знака (знака обслуговування) дозволу на його використання контрагентам за дотримання певних умов (терміну, території, способів, вимог щодо якості товару або послуги тощо).

На ринку прав на товарні знаки та знаки обслуговування укладаються такі види угод:

- виключні, які передбачають передачу значних обсягів прав на використання товарних знаків (знаків обслуговування), у т. ч. зобов’язання власника не використовувати цей товарний знак (знак обслуговування) протягом терміну дії угоди;

- невиключні, за якими власник зберігає за собою право на використання товарного знака (знака обслуговування), який є предметом угоди.

Ринок патентних прав, на якому укладаються угоди щодо передачі прав на використання об’єктів промислової власності, що охороняються патентами (винаходів, корисних моделей, промислових зразків тощо).

На ринку патентних прав укладаються такі угоди:

- виключні, які гарантують покупцеві відсутність конкуренції з боку власника в часових і територіальних межах, зазначених у договорі;

- невиключні, які надають право на використання певного об’єкта промислової власності, не позбавляючи цього права інших суб’єктів господарювання.

Ринок ноу-хау, інжинірингових послуг тощо, на якому укладаються такі угоди:

- про передачу ноу-хау в матеріалізованій формі (документів, фотографій, комп’ютерних програм, баз даних);

- про передачу ноу-хау в нематеріалізованій формі (консультацій, навчання, технологічної допомоги);

- про надання інжинірингових послуг тощо.

На практиці ринок патентних прав, ринок ноу-хау та інжинірингових послуг тісно взаємопов’язані і, як правило, доповнюють один одного.

Таким чином, у сучасній ринковій економіці використовуються різні методи та правові угоди щодо передачі або продажу об’єктів інтелектуальної власності.

Згідно з оглядом контрактних угод щодо передачі технологій розрізняють такі способи укладання останніх:

- продаж виключних прав;

- ліцензійні контракти;

- спеціальні угоди або окремі положення ліцензійної угоди про ноу-хау;

- комерційна передача технологій у рамках франшизи;

- контракт на комерційний продаж устаткування, що супроводжується передачею технологій або ноу-хау;

- угода про консультативне обслуговування у зв’язку з придбанням технології;

- угода про спільне підприємництво на базі комерційного використання прав на об’єкти промислової власності;

- угода щодо передачі або будівництва промислового виробництва за запатентованою технологією .