5.1. Сутність і зміст патентного документа

Патентна документація – сукупність первинних і вторинних документів, які містять відомості про суть технічних або технологічних рішень, заявлених для патентування або визнаних патентоспроможними, а також відомості, що мають юридичне значення й визначають права авторів та власників патентів.

До первинної патентної інформації належать:

- описи винаходів до опублікованих заявок і патентів;

- офіційні патентні бюлетені, які видаються патентними відомствами;

- покажчики до патентних бюлетенів;

- реферативний журнал «Винаходи країн світу» і збірники патентів.

До вторинної патентної інформації належать анотації, реферати та описи інших об’єктів промислової власності.

Офіційні патентні бюлетені – це переважно періодичні видання патентних відомств багатьох країн світу, інформація яких дещо поступається перед патентним описом. Однак у них зазвичай міститься тільки короткий виклад технічного, технологічного рішення або хімічна формула, а іноді лише назва, номер патенту й деякі інші повідомлення. Для того щоб мати повне уявлення про технічне рішення, потрібно скористатися патентним описом. Публікації в спеціальних періодичних виданнях дають можливість отримати уявлення про рівень розвитку та основні напрямки науково-технічних досліджень у фармацевтичній галузі, які здійснюються у тій чи іншій країні або на конкретному підприємстві. Це джерело також дає най­оперативнішу інформацію, оскільки випереджає появу патентних описів. Ознайомлення з патентної документації України та провідних країн світу потрібне, насамперед, у практичній діяльності спеціалістів, зокрема під час патентування винаходів в Україні чи за кордоном: лікарських форм, засобів отримання нових продуктів та ін., а також при розгляді питань продажу й закупівлі ліцензій на винаходи, промислові зразки тощо патентної документації включає також такі довідкові видання:

- офіційні матеріали, що стосуються винахідництва (нормативні акти Держпатенту України);

- інструктивні матеріали, вказівки, пояснення, положення; матеріали стосовно патентного законодавства інших країн;

- довідники загальнотехнічні, галузеві, фірмові; довідники правових відносин авторського права.

В офіційному бюлетені України, який має назву «Промислова власність», наводять відомості про видані в Україні патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, свідоцтва для товарів і послуг, свідоцтва на зразки зміни в правовому стані охоронних документів, висновки ліцензійних договорів на об’єкти прав інтелектуальної власності.

До складу довідково-пошукового апарату патентної документації входять певні видання: довідники класів винаходів різних країн; алфавітно-предметний покажчик; довідник ключових слів, термінів, таблиць відповідності індексів різних класифікацій; довідники патентної документації різних країн із систематичним внесенням змін; довідники патентів-аналогів за різні періоди (патенти-аналоги – це патенти, видані в різних країнах на один і той же винахід).

Патентна система в Україні почала функціонувати з 18 вересня 1992 р. В ній містяться офіційні повідомлення і нормативні акти, а також відомості про видачу патентів і свідоцтв на винаходи, промислові зразки і знаки для товарів і послуг. У червні 1994 р. була розпочата видача охоронних документів на промислові зразки і торгівельні марки. У 1787 р. США був прийнятий закон про патент і у 1790 р. вперше видали патент. У Франції патентний закон був прийнятий в 1791 р., у Німеччині – в 1877 р. перші описи винаходів були опубліковані в 1617 р. у Великобританії, в 1791р. – в Франції, в 1792 р. – у Німеччині.

Патентна документація є об’єктом вивчення патентознавства. В силу своєї оперативності, достовірності і винятковості, патентна документація є одним із головних джерел наукової інформації.

Патент надає виключне право винахіднику або його спадкоємцю на використання винаходу. Це означає, що власник патенту сам вирішує питання про те, як поступити з винаходом, а саме продати, видати ліцензію на використання чи не здійснити того чи іншого.

Патентний документ містить інформацію про результати науково-тех-нічної діяльності наявних чи визнаних за якістю об’єктів промислової власності, а також про права власників на винаходи.

Патентний документ підлягає юридичному захисту держави, підтверджується власниками державної експертизи і не може містити неперевірених даних. В ньому міститься інформація науково – технічного, юридичного чи економічного характеру, яка призначена для фіксації і захисту прав винахідників, патентовласників, а також для встановлення прав пріоритету запатентованих і тих що патентуються винаходів.

Патентна документація представлена описом винаходів, документами про промислові зразки, корисних моделях і товарних знаках (первинний документ); державних бібліографічних показниках (бюлетенях); патентних відомостях (вторинні документи). Патентна документація є об’єктом вивчення патентознавство.

Створення патентоздатних та патенточистих об’єктів техніки зобов’язує обов’язкове вивчення патентної документації, проведення патентних досліджень на всіх стадіях науково – дослідних, проектних і конструкторських розробках. Практично на всіх етапах розробки нової техніки і технології, при прогнозуваннях розвитку техніки, при встановленні рівня технічних рішень, при експертизі заявок на майбутній винахід необхідно використовувати патентну документацію, яка особливе значення має при перевірці об’єктів техніки на патентну чистоту.

В силу своєї оперативності, достовірності і винятковості, патентна документація є одним із головних джерел наукової інформації. Тільки 5 % даних, які містяться в цих документах, попадають на сторінки наукових видань.

В порівнянні з іншими виданнями документів, патентна документація має ряд переваг: її вивчення дає надійні показники рівня розвитку світової техніки і тенденцій розвитку в окремих областях; вона має в собі найновішу інформацію, яка в інших джерелах може з’явитися тільки через пару років; дані про винахід публікуються раніше, ніж винахід реалізується в ній є най достовірніша інформація, яка пройшла перевірку і державну експертизу.

Патентна система в Україні і за кордоном пройшла довгий шлях становлення і розвитку сучасної системи охорони винаходів.

Історія привілеї та виняткових прав своїм корінням сягає сивої давнини. В Стародавній Греції існував звичай, по якому повар, якій приготував новий шедевр, якій сподобався людям, отримував виняткове право на його виготовлення протягом року.

В епоху середньовіччя формою такого захисту була феодальний привілей, який надавав право використовувати винахід (на необмежений термін) на території даної країни. Відомо, що в 1236 р. один мешканець Бордо отримав в Франції привілею на спосіб виробництва шерстяної одежі за фламандськім зразком в Англії та Саксонії. В давнину в країнах Західної Європи патентом називали документ, якій засвідчував вчену степінь, звання, чин.

З розвитком капіталізму питання про охорону винаходів загострилась в багатьох країнах світу. Батьківщиною патенту вважається Англія. Саме тут був прийнятий перший спеціальний патентний закон – статус монополій (1623 р.) і перше законодавство про промислові зразки, яке стало основою сучасного авторського права.

В 1787 р. в США прийнятий закон про патенти і в 1790 р. вперше виданий патент. В Франції патентний закон прийнятий в 1791р., в Німеччині – в 1877р. Перші описи винаходів були опубліковані в 1617 р. в Великобританії, в 1791 р. – в Франції, в 1792 р. – в Німеччині. Історично в кожній країні склалися свої національні системи класифікації винаходів, ставши відомими в XIXст. В США, Великобританії, Німеччині, Японії користуються Міжнародною класифікацією винаходів (МКВ). Існує також Міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ) і Міжнародна класифікація товарних знаків і послуг ( МКТЗ).

30 червня 1919 р. Декретом «Положення про винаходи» в СРСР була установлена охорона винаходів на нових принципах організації праці: передача і закріплення за державою права використання винаходів в середині держави, патентування за її кордонами, передача іншим державам і фірмам. Винахідництвом в країні починає займатися створений в 1918 р. Комітет у справі винаходів і вдосконалень. В радянські часи відомості про винаходи починали публікувати з 1924 р. «Віснику Комітету у справі винаходів» і «Збірниках патентів на винаходи, виданих в СРСР». В видозміненому вигляді «Вісник…» існує і до цього часу під назвою «Винаходи. Заявки і патенти».

В 1955 р. організовано Комітет у справах винаходів і відкриттів, який виконує загальне керівництво розвитком винаходів, раціоналізація і патентна справа в СРСР. Зараз його попередником є патентне відомство Росії (Роспатент), яке продовжує репертуар Всесоюзного відомства. Роспатент видається з 1994 р., офіційний бюлетень «Винаходи. Заявки і патенти», а також бюлетені «Корисні моделі. Промислові зразки і Товарні знаки. Знаки обслуговування. Іменування місць походження товарів».

Патентна система в Україні почала функціонувати з 18 вересня 1992 р. Після впровадження «Положення про охорону об’єктів промислової та раціоналізаторських пропозицій в Украйні». З цією метою створено патентне відомство.

З 1993 р. виходить офіційне видання цього національного відомства – бюлетень «Промислова власність. Винаходи. Промислові зразки. Знаки обслуговування. Сорти рослин». Він містить офіційні повідомлення і нормативні акти, відомості про видачу патентів і свідоцтв на винаходи, промислові зразки і знаки для товарів і послуг (торгівельна марка). Перші патенти на винаходи були видані в грудні 1992 р., а з червня 1994 р. була розпочата видача охоронних документів на промислові зразки і торгівельні марки.

Міжнародне співробітництво в цій галузі базується на основних положеннях Паризької конвенції про охорону промислової власності і здійснюється в рамках Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності (ВОІВ). Україна є членом ВОІВ з 1970 р.