МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Чепурда Л. М.

Таньков К. М.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Навчальний посібник

Ч еркаси. ЧДТУ – 2014

УДК

ББК

Ч

Рецензент: Хомяков В. І. – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри економіки та управління ЧДТУ.

Затверджено на засіданні кафедри туризму і готельно-ресторанної справи

Протокол № 5 від 23 грудня 2013 р.

Чепурда Л. М.

Ч Інтелектуальна власність: навчальний посібник / Л. М. Чепурда, К. М. Таньков. – Черкаси : Вид. ЧДТУ, 2014. – 169 с. (Укр. Мова)

Пропонований навчальний посібник призначений для вивчення права інтелектуальної власності, авторського і суміжних прав, охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Представлені тестові завдання до тем навчальної дисципліни «Інтелектуальна власність» та зразки авторських договорів.

Для студентів спеціальності 7.1401301 і 8.1401301 «Туризмознавство» (за видами), а також студентів, аспірантів та викладачів інших спеціальностей Черкаського державного технологічного університету, де передбачено викладання навчальної дисципліни «Інтелектуальна власність».

ISBN УДК

ББК

© Чепурда Л. М., Таньков К. М, 2014

© Черкаський державний

технологічний університет, 2014

ВСТУП

Навчальний посібник «Інтелектуальна власність» підготовлено для студентів спеціальності 7.1401301 і 8.1401301 «Туризмознавство» (за видами). Посібник відповідає цілям, вимогам та змісту навчання у ВНЗ ІІІ – ІV р. а., закладених у Галузевих стандартах освіти – ОПП та ОКХ та вимог, які висуваються сьогодні до спеціалістів даного профілю.

Мета викладання навчальної дисципліни: висвітлення ролі інтелектуальної діяльності у туристичному бізнесі та соціально-економічному розвитку країни в цілому.

Вивчення навчальної дисципліни передбачає вирішення таких завдань:

- визначення поняття та змісту інтелектуальної власності;

- дослідження складових системи законодавства України про інтелектуальну власність, державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

- визначити поняття авторського права як інституту права інтелектуальної власності. основні завдання та функції авторського права;

- встановити основні положення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності у туристичній діяльності, готельно-ресторанній та курортній справі;

- ознайомлення із законодавчою та нормативною базою з питань патентно-інформаційної діяльності, патентною документацією та правої охорони об’єктів промислової власності в Україні.

Тема 1. Вступ в інтелектуальну власність План лекції 1

1.1. Поняття творчої діяльності як особливого виду діяльності людини.

1.2. Поняття творчої особи і творчого колективу.

1.3. Сутність і основні положення інтелектуальної діяльності.

1.1. Поняття творчої діяльності як особливого виду діяльності людини

Будь-яку діяльність людини розділяють на трудову, підприємницьку і творчу.

Трудова діяльність – це будь-яка діяльність людини, що пов’язана із витратами фізичної праці і часу.

Підприємницька діяльність – це будь-яка діяльність людини з метою отримання певних вигод, яка здійснюється на його власний ризик і не суперечить діючому законодавству.

Творча діяльність – це діяльність інтелекту, вміння придумувати і створювати щось оригінальне, тобто таке, що не існувало раніше.

У творчій діяльності важливі не витрати праці і часу, а результат, який на відміну від результату трудової діяльності, неможливо виміряти яким-небудь фізичним способом – виразити у метрах, кілограмах тощо.

Результат творчої діяльності суб’єктивний, тобто має автора. Такі результати пов’язані із особистими особливостями людини, його талантом, але не пов’язані із виконанням фізичної праці. Автор може виконувати дії, що пов’язані із вираженням свого твору у доступній для інших людей формі. У цьому випадку результат його діяльності буде об’єктивним. У іншому випадку для виконання таких дій автор може запросити іншу людину – виконавця. Тому відрізняють самий твір, створений творчою людиною, і матеріальний об’єкт, до створення якого може бути підключена стороння людина.

Ст. 41 Конституції України гарантує громадянам право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю інтелектуальною, творчою діяльністю. Тобто, результат творчої діяльності не може бути привласнений будь-ким без згоди його власника.

Ст. 54 Конституції України гарантує захист не лише моральних, але і матеріальних інтересів автора – ніхто не може використовувати чи поширювати твори без згоди автора, за виключеннями, які встановлені законом.

Не вважається творчою діяльністю інформаційна діяльність, оскільки вона не задовольняє критерію оригінальності. Згідно ст. 39 Закону про інформацію, інформаційна продукція і інформаційні послуги є об’єктами товарних відносин, які регулюються цивільним і іншим законодавством. Виключенням є науково-технічна інформація – документовані чи публічно оголошенні відомості про вітчизняні чи зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, які були отримані у ході науково-дослідницької, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої і суспільної діяльності.

1.2. Поняття творчої особи і творчого колективу

Особистість – це людський індивід як суб’єкт відносин і свідомої діяльності; стійка система соціально-значимих рис, що характеризують його як члена того чи іншого суспільства чи спільноти.

Особистість людини за своєю сутністю надзвичайно складна і унікальна.

Але за тим, що кожну людину можна завжди відрізнити від іншої, існує цілий набір схожих рис. Так Гіппократ розділив всіх людей на меланхоліків, холериків, флегматиків та сангвініків (рис. 1.1).

Людина визначається гарним чи поганим умінням управляти своїм темпераментом, здатністю його найбільш раціонально використовувати у вирішенні тих чи інших завдань особистого / суспільного характеру.

На відміну від темпераменту, людині характер не дається від природи, він може змінюватися та коригуватися. При цьому характер людини визначається інтересами та схильностями, які визначають спрямованість формування та розвиток людини як особистості.

Інтерес – зацікавленість людини певним предметом, намагання займатися певним видом діяльності.

Це найбільш спонукальна сила до отримання знань, до розширення кругозору, до збагачення інтелектуального життя. За тим, як людина здатна швидко оволодіти новими знаннями, навичками чи умінням, складається думка про його здібності. Біль здібна людина – така, яка при всіх рівних умовах найбільш швидко і ефективно набуває знань, досвіду і навичок. При цьому виділяють загальні здібності (такі, що дозволяють оволодіти широким колом знань і навичок) і спеціальні здібності (віднесені до конкретного виду діяльності).

Творча особистість визначається саме співвідношенням загальних і спеціальних здібностей. При цьому виділяють цілий ряд здібностей, які характеризують саме творчу особистість: намагання до оригінальності мислення, у рішеннях, пошук нового, уміння знаходити нестандартні, нетривіальні рішення, самостійність, здатність досягти бажаного результату без сторонньої допомоги.

Характерний слабкий тип нервової системи. Підвищена чутливість робить їх ранимими, надзвичайно уразливими до проявлення несправедливості, грубості з боку оточення. Меланхолік, маючи високу чутливість, досить глибоко переживають страждання інших

Меланхолік (від грец.mélaina cholé – чорна жовч)

За Гіппократом темперамент людини, який характеризується підвищеною вразливістю і відносно незначним зовнішнім проявленням почуттів

У цієї групи людей процеси збудження і гальмування досить збалансовані. Вони визначаються відносно невисокою рухомістю нервових процесів. Як відзначав І. П. Павлов – «флегматик – спокійний, завжди рівний, настирливий і наполегливий працівник життя»

Флегматик (від грец.phlégma – слизь)

За Гіппократом темперамент людини, який характеризується повільністю, спокійністю, слабким проявленням почуттів зовні

Сангвінік (від лат. sanguis – кров, життєва сила)

За Гіппократом темперамент людини, який характеризується рухомістю, швидкою збудливістю і легкою зміною емоцій

У основі темпераменту сангвініка лежить тип нервової системи, у якій процеси збудження і гальмування збалансовані і дуже добре рухомі. За характеристикою І. П. Павлова це «гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли у нього є багато цікавої справи, тобто постійне збудження»

Відрізняється високою емоційністю і вразливістю, активною життєвою позицією: здатність ставити перед собою мету і переборювати складнощі для її досягнення. Він з всіх натхненням здатний віддаватися справі, захоплюватися нею, переборюючи труднощі на шляху до мети. У холерика відзначається швидкий темп мислення, мови і рухів

Холерик (від грец.cholé – жовч)

За Гіппократом темперамент людини, який характеризується швидкістю дій, сильними, швидко виникаючими почуттями, що яскраво проявляється у мові, жестах, міміці

Рис. 1.1. Основі групи темпераменту людини

Творчість – діяльність, що породжує щось якісно нове і відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільною унікальністю.

Творчість – це насамперед великий труд, який вимагає все цілої віддачі.

Видатний винахідник Едісон стверджував, що геній на 90 % складається з кропіткої праці і тільки на 10 % – з таланту. При цьому під геніальністю розуміють творчу енергію людини, велику глибину думки, яка поєднується з стратегічно. Далекоглядністю.

П. Вайцвейг сформулював десять заповідей творчої особи:

- будь господарем своєї долі;

- досягни успіху у тому, що ти любиш;

- зроби свій конструктивний внесок у загальну справу;

- будуй свої відносини з людьми на довірі;

- розвивай свої творчі здібності;

- культивуй у собі сміливість;

- піклуйся про своє здоров’я;

- намагайся мислити позитивно;

- поєднуй матеріальне благополуччя з духовним задоволенням.

При дослідження творчої особистості важливе значення має врахування закономірностей мислення.

Мислення – психічний процес опосередкованого і узагальненого відображення предметів та явищ дійсності у їх суттєвих ознаках, зв’язках і відносинах.

Процес мислення – це насамперед аналіз і синтез. Аналіз визначається виділенням у об’єкті тих чи інших сторін, властивостей або ж відносин при намаганні творчої особистості щось зрозуміти. Але пізнати предмет у цілому чи його окремі властивості означає розкрити даний об’єкт також у його зв’язках і відносинах з іншими об’єктами. Це визначає необхідність здійснення синтезу – тобто об’єднання невідомого з раніше відомим.

Творча особистість завжди використовує певний набір операцій та робіт, що складає процес мислення. Результатом такого процесу є логічні форми мислення – поняття, міркування, висновки. У творчої особистості мислення має тісно пов’язуватися з практичною діяльністю. Тому при аналізі процесу прийняття особистістю рішень творчого характеру, необхідно враховувати не тільки закономірності мислення, але і інформаційну підготовку рішень: роботи по виявленню закономірностей формування образу, встановлення інформаційного пошук. і т. ін. Прийняття рішення залежно від способів переробки інформації підрозділяють на декілька видів

Дедуктивні рішення. Вони визначаються на підставі вже сформульованих знань, інструкцій і правил за принципами: від причини до наслідків, від сигналу, що надійшов, до дії.

Абдуктивні рішення. Мислення розвивається у зворотному напрямку – від наслідку до причини. Це пов’язано з тим, що процес передачі та кодування повідомлення пов'язаний з викривленням та втратою деякої кількості інформації. У більшості випадків потік інформації виникає та рухається на фоні шумів. Тоді виникає завдання – виділити необхідну інформацію на фоні шуму, відновити викривлений образ сигналу, тобто за встановленим наслідком знайти причину, яка його викликала.

Часто при вирішенні деяких завдань не можливо використовувати раніше засвоєнні теоретичні положення у готовому виді. Такі завдання виникають за умов:

- коли інформація дається за декількома параметрами і за окремими ознаками;

- за дискретною сукупністю даних індуктивним шляхом необхідно скласти цілісне уявлення про ситуацію, яка склалася.

У такому випадку прийняття рішення здійснюється на підставі засвоєних положень та рекомендацій теорії. При цьому такі положення, виходячи з їх різноманітності та певного протиріччя, не можуть бути використані безпосередньо. Попередньо вони повинні піддаватися певному переосмисленню. Рішення, що приймаються у такому випадку називають індуктивними.

За певних умов необхідно передбачувати можливість зміни навколишнього середовища, яке може відбутися до моменту реалізації прийнятого рішення. у такому випадку йдеться мова про прогнозні рішення.

При дослідженні творчої діяльності необхідно враховувати, що людина далеко не повністю усвідомлює весь процес мислення. Значна частина завдання вирішується на підсвідомому рівні. Тому велика роль надається інтуїтивним формам мислення. Здатність людини швидко розібратися у ситуації, що склалася, майже миттєво знаходити вірне рішення проблеми за розсудом, а не логічного висновку, має назву «інтуїція».

Інтуїція – здатність індивідууму досягти істини за власним розсудом без надання обґрунтування з допомогою доказів (у цьому щось є, хоча не зрозуміло яке має бути рішення).

За тим, що існує багато колективів, які залучені до творчої діяльності і ніколи не ставлять перед собою схожі питання, спонукальним мотивом у активізації творчої діяльності є інтуїція. Необхідно пам’ятати, що логічні форми мислення досить часто можуть подавити інтуїтивні форми. Тому у творчій роботі важливо мати здатність відмовитись від стереотипних форм мислення.

Оперативне мислення – процес рішення практичних завдань, у результаті якого формується модель очікуваної сукупності дій, тобто план операцій, що забезпечує досягнення поставленого завдання.

Однією із суттєвих особливостей оперативного мислення є та, що рішення завдання повинно протікати у обмежені проміжки часу. Це накладає відбиток на весь процес мислення. Для індивідуума, який має оперативне мислення, характерно здатність швидко знаходити вірне рішення. Тобто, оперативне мислення тісно зв’язано з інтуїцією, де особливо поєднуються обране і словесно-логічне мислення. Оперативне мислення – це мислення практичне, властиве не тільки окремому індивідууму, але і творчому колективу у цілому.

Оскільки значна кількість інформації для індивідуума може надходити у наглядній формі, особливе значення набувають такі складові мислення, як структурування (проявляється у створенні більш крупних одиниць на основі зв’язування елементів ситуацій між собою); динамічне упізнання (упізнання частин кінцевої ситуації у вихідній проблемній ситуації); формування алгоритму рішення (розробка принципів і правил рішення завдань), а також у кожному конкретному випадку – визначення послідовності дій.

При розгляді поняття інтелектуальної власності виділяють поняття творчої особи і творчого колективу.

Творча особа – це людина, яка характеризується намаганням до оригінальності у прийнятті рішень, пошуком нового, вмінням знаходити нестандартні, нетривіальні рішення, самостійністю у досягненні результату.

Творчий колектив – це група людей, яка зайнята вирішенням конкретного нового завдання, має єдині цілі і мотиви для їх спільної діяльності і які пов’язані безпосередньою взаємодією. Для такої групи характерні контактність і цілісність.

Цілісність визначається соціальною і психологічною спільністю членів групи, що дозволяє їх сприймати як єдине ціле.

Контактність визначає можливість кожного члена групи до співпраці. члени колективу регулярно спілкуються між собою, оцінюють один одного, обмінюються інформацією і ідеями.

Малою творчою групою вважається група від 3 до 50 чоловік, які об’єднанні спільною метою, спільною діяльністю і знаходяться у безпосередньому контакті (спілкуванні) і емоційній взаємодії між собою тривалий час.

Мінімальна група – три людини, оскільки у групі із двох людей соціально-психологічні контакти досить складні. Як правило, максимальна кількість не перевищує 20 – 30 чоловік. Оптимальний розмір групи залежить від характеру виконуваної спільної роботи і знаходить ся у межах 5 – 12 чоловік.

Малі творчі групи включають в себе множину досліджуваних ознак. Найбільш важливі такі:

- умовні групи – це групи, які об’єднанні по одному із формальних ознак (вік, освіта тощо);

- реальні групи – групи, в яких люди знаходяться у повсякденному житті і діяльності;

- формальні групи – це групи, які мають офіційно встановлену структуру;

- слаборозвинуті групи – це групи які знаходяться на початковій стадії свого розвитку.

- високо розвинуті групи – це групи, які мають історію, об’єднанні єдністю цілей, спільних інтересів, щільною мережею взаємовідносин, згуртованістю.

Відрізняють такі малі групи: штучні (спеціально створювані для вирішення окремих завдань) і природні (формуються незалежно від волі їх організаторів). Вони можуть бути формальними (членство і взаємовідносини носять переважно формальний характер); неформальними (об’єднання людей виникає на основі внутрішніх потреб його членів, у спілкуванні, розумінні, симпатії та любові).

Загальна картина можливих варіантів малих творчих груп представлена на рис. 1.2.

Малі творчі групи

Штучні групи

Природні групи

Тимчасові групи

Стабільні групи

Первинні групи

Формальні групи

Неформальні групи

Вторинні групи

Рис. 1.2. Можливі варіанти малих творчих груп

Малі групи відрізняються по структурі, яка відображає певну сукупність зв’язків, що складаються між ними (рис. 1.3).

Творча група має неоднозначну структуру. Члени групи втілюють одночасно дві функції: професійну (творець) і соціальну (громадянин). І якщо права і обов’язки першого не чітко визначені у зв’язку із невизначеністю рівня творчості, то другий захищений всіма формальними законами держави і відкритий дії неформальних законів групи.

Склалося історично, що творча група керується саме конкретною людиною, яка відповідає за творчу реалізацію функцій такої групи. А як група «взагалі», вона керується подібно групі, для якої при виконанні нею своїх функцій творчість не враховується. Така група піддається процедурам, що прийняті у такому соціумі по відношенню до будь-якої групи людей.

Лідеру творчої групи, виходячи із його особливостей, досить часто неможливо чітко поділити функції лідера і управлінця, саме по причині існуючого дуалізму (особа – колектив) будь-якого творчої групи.

Найвища стадія розвитку творчої групи – це творчий колектив. Він, як правило, включає в себе не одну групу: як формальну, так і не формальну. У такому розумінні творчий колектив розглядається як нова якість людських об’єднань.

Фронтальна

Радіальна

Ієрархічна

Ланцюгова

Кільцева

Повна

Рис. 1.3. Варіанти структури малих творчих груп

Творчий колектив характеризує: наявність контактної групи, висока інтегруюча єдність, організованість, підготовленість і психологічна комунікативність.

Концептуально формування, функціонування творчої групи та її трансформація у творчий колектив розглядається як послідовна зміна стадій, що характеризується якісними відмінностями у ступені вираженості таких параметрів: спрямованість, організованість, підготовленість, інтелектуальна, вольова комунікативність.

Творчі (виконавчі) колективи мають всі ознаки творчих груп. Вони можуть складатися із підгруп, присутність яких визначається виконанням певних робіт. Вони складаються із формальних і неформальних груп, що дозволяє при ефективному менеджменті планувати їх діяльність, та по можливості прогнозувати можливість накопичення творчого потенціалу. Для цього керівникові творчого колективу повинна бути зрозумілою структура колективу, закономірності утворення в ньому формальних і неформальних груп, як можуть як допомагати, так і перешкоджати розвитку колективу у цілому.

Відповідно необхідно враховувати:

- психологічні явища, які пов’язані із індивідуальністю людини;

- явища комунікації і взаємодії у парах;

- взаємодії всередині малих (до 20 чоловік) групах і взаємодії груп одна із одною.

Як правило, у творчих колективах відносини співпадають із структурою інших не обов’язково творчих колективів і, відповідно, можна очікувати, що відносини і самі закономірності розвитку таких відносин дуже схожі. У першу чергу, це формування й закріплення певних внутрішніх групових норм взаємовідносин, які зустрічаються як у формальних так і у неформальних групах.

Норми можуть бути типовими для колективів одного виду чи існувати лише виключно у даному колективі. Норми складають певні правила, які передаються від особистості до іншої особистості у продовж існування колективу. Дотримання таких норм заохочується (підвищується статус учасника колективу, рівень його емоційного сприйняття іншими членами колективу). У випадку порушення таких норм працівника очікують негативні для нього дії з боку інших членів колективу.