
- •1.Педагогіка як наука
- •2.Основні категорії педагогіки
- •3. Система пед наук
- •4. Звязки педагогіки з іншими науками
- •5. Методи науково-педагогічного дослідження
- •6. Розвиток і формування особистості
- •7. Фактори розвитку особистості
- •8.Вікова періодизація психіч розвитку особистості
- •9.Мета виховання
- •10. Сутність процесу навчання
- •11.Функції процесу навчання
- •12. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •14.Особливості навчальних планів, програм і підручників
- •16. Методи навчання і їх класифікація Словесні методи навчання
- •17. Форми організації навчання
- •18. Урок - основна форма організації навчання
- •19. Класифікація уроків за дидактичною метою
- •20. Позаурочні форми навчання
- •21. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •22. Сутність процесу виховання
- •23. Основні закономірності і принципи виховання
- •24. Основні напрями виховання
- •25. . Загальні методи виховання
- •Формування суспільної поведінки
- •Методи стимулювання діяльності та поведінки
- •26. Позакласної і позашкільної виховної роботи
- •27. Виховання учнівського колективу
- •28. Принципи управління освітою демократизація
- •29. Органи управління освітою
- •30. Керівництво навчально-виховною роботою школи
- •31.Макаренко-педагогічна поема
6. Розвиток і формування особистості
Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного. Щодо людини виділяють три види розвитку:Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів.Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо).Особистість є соціальним поняттям; людину з соціально-психологічного погляду характеризують рівень розвитку психіки, здатність до засвоєння соціального досвіду, можливість спілкування з іншими людьми.
7. Фактори розвитку особистості
Найпершим чинником, що впливає на формування особистості, є спадковість.Спадковість — відновлення в нащадків біологічних особливостей батькыв.Середовище — сукупність зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і впливають на її розвиток.Середовище, яке оточує індивіда від його народження до кінця життя, умовно можна поділити на природне середовище і соціальне. Чинниками природного середовища є клімат, рельєф, географічне положення тощо. Соціальне середовище утворюють соціальні групи, які безпосередньо чи опосередковано впливають на людину (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільна установа, двір, товариства однолітків, засоби масової інформації та ін.).У соціальному середовищі людина соціалізується — засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, активно залучається до системи соціальних зв'язків, самостійно знаходить шляхи найефективнішого самовизначення в суспільстві. При цьому дитина не тільки залежить від середовища, а й сама є активною, діяльною істотою. Особливий вплив на формування особистості дитини має домашнє середовище, а також найближче оточення. Саме тут діти опановують уміння спілкуватися, налагоджуючи стосунки з найближчими людьми — рідними, ровесниками, сусідами, навчаються жити з людьми і для людей, любити свою націю та поважати інші народи.Вирішальну роль у формуванні особистості відіграє процес виховання, що виконує такі функції:- організація діяльності, в якій формується особистість;- добір змісту навчання і виховання, що спрямовує формування особистості у потрібному напрямі;- усунення впливів, які можуть негативно позначитися на формуванні особистості;- ізолювання особистості від несприятливих для її формування умов, які неможливо усунути.
8.Вікова періодизація психіч розвитку особистості
Вікова періодизація (класифікація) - поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.Молодший шкільний вік Важливими показниками цього періоду є готовність дитини до навчання, яка виявляється у навичках до розумових зусиль, зосередженості у роботі, вмінні слухати вчителя і виконувати його завдання. Пізнавальна діяльність відбувається переважно в процесі навчання. Пам'ять молодшого школяра є наочно-образною, мислення розвивається від емоційно-образного до образно логічного. Підлітковий вікПозначений бурхливим ростом і розвитком організму. Нові переживання підлітка пов'язані зі статевим дозріванням, хоча воно не є визначальним. Сприймання перебуває у стадії становлення, тому якість його різна. Поліпшується продуктивність пам'яті. Для підлітка характерна розпорошеність інтересів. Значну роль у його житті відіграє спілкування, посилюється прагнення дружити. Підлітковий період потребує певної диференціації в організації життя хлопців і дівчат. Наприкінці цього періоду перед учнями реально постає завдання вибору професії.Юнацький вік.Це період формування світогляду, самосвідомості, характеру і життєвого самовизначення, якому сприяє пізнавальна діяльність. Пам'ять старшокласника стає зрілішою. Мислення здатне абстрагувати і узагальнювати навчальний матеріал. Мовлення збагачується науковими термінами, увиразнюється і конкретизується. Вперше старшокласники переживають почуття кохання. У них формуються стійкі професійні інтереси. Прагнення до самовиховання стає рисою особистості.Всередині кожної вікової групи існують значні відмінності, що залежать від природних задатків, умов життя і виховання. їх називають індивідуальними особливостями (темперамент, характер, здібності та ін.).Темперамент-Індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів.Залежить темперамент від світогляду, характеру, освіти, виховання І позначається на всіх сторонах психічного життя й діяльності людини. Він зумовлений типом нервової системи. Сучасна психологія виокремлює такі типи темпераменту:1) сильний, врівноважений, рухливий - сангвінік;2) сильний, врівноважений, інертний - флегматик;3) сильний, неврівноважений - холерик;4) слабкий, гальмівний - меланхолік.Від урахування цих типологічних властивостей нервової системи школярів у навчально-виховному процесі залежать наслідки навчання і виховання.