
- •1.Педагогіка як наука
- •2.Основні категорії педагогіки
- •3. Система пед наук
- •4. Звязки педагогіки з іншими науками
- •5. Методи науково-педагогічного дослідження
- •6. Розвиток і формування особистості
- •7. Фактори розвитку особистості
- •8.Вікова періодизація психіч розвитку особистості
- •9.Мета виховання
- •10. Сутність процесу навчання
- •11.Функції процесу навчання
- •12. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •14.Особливості навчальних планів, програм і підручників
- •16. Методи навчання і їх класифікація Словесні методи навчання
- •17. Форми організації навчання
- •18. Урок - основна форма організації навчання
- •19. Класифікація уроків за дидактичною метою
- •20. Позаурочні форми навчання
- •21. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •22. Сутність процесу виховання
- •23. Основні закономірності і принципи виховання
- •24. Основні напрями виховання
- •25. . Загальні методи виховання
- •Формування суспільної поведінки
- •Методи стимулювання діяльності та поведінки
- •26. Позакласної і позашкільної виховної роботи
- •27. Виховання учнівського колективу
- •28. Принципи управління освітою демократизація
- •29. Органи управління освітою
- •30. Керівництво навчально-виховною роботою школи
- •31.Макаренко-педагогічна поема
22. Сутність процесу виховання
Процес виховання - система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.Специфіка цього процесу полягає передусім у Його цілеспрямованості. Наявність конкретної мети робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності, хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив, на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об'єктивних чинників.Процес виховання залежить від об'єктивних і суб'єктивних чинників.Об'єктивними чинниками є особливості розбудови України взагалі та системи закладів освіти зокрема, перебудова економіки на ринкових засадах, особливості розвитку соціальної сфери, відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки, розширення сфери спілкування з іноземними громадянами, вплив природного середовища.До суб'єктивних чинників належать соціально-педагогічна діяльність сім'ї та громадських організацій, навчально-виховна діяльність навчальних закладів, цілеспрямована діяльність засобів масової інформації, закладів культури, позашкільних установ, церкви.Ефективність процесу виховання значною мірою залежить від того, наскільки узгоджуються впливи організованої виховної діяльності та об'єктивних умов. Результати цього процесу не настають одразу після застосування виховного впливу, вони дещо віддалені в часі. Виховний процес є двостороннім, тобто у ньому обов'язкова участь і взаємодія учителя-вихователя та вихованця. У процесі виховання формується внутрішній світ дитини, проникнути в який дуже важко. Це актуалізує необхідність методик, які давали б змогу виявляти погляди, переконання і почуття кожного вихованця, щоб збагачувати внутрішній світ особистості й вносити в нього певні корективи.
23. Основні закономірності і принципи виховання
Концепція національного виховання розглядає такі його принципи:- народність: єдність загальнолюдського і національного. Національна спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі та свого народу; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості всіх народів, що населяють Україну;- природовідповідність: урахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних та релігійних особливостей;- культуровідповідність: органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і промислами, забезпечення духовної єдності поколінь;- гуманізація: створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин вихователя і вихованців; повага до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості;- демократизація: усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності. Глибоке усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами свободи, правами людини і громадянською відповідальністю;- етнізація: наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина. Забезпечення можливості всім дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну гідність, національну свідомість, почуття належності до свого народу. Відтворення в дітях менталітету народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожній нації, виховання їх як типових носіїв національної культури. Цей принцип є невід'ємною складовою соціалізації дітей, стосується всіх народів, що живуть в Україні.Сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань, добір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв'язку, з урахуванням конкретних можливостей і умов.