- •Становлення принципових засад зовнішньополітичного курсу повоєнної Японії.
- •Зовнішньополітичні пріоритети сучасної Японії.
- •Японсько-американські відносини: історія та сучасність.
- •Проблема Курильських островів у зовнішній політиці Японії.
- •Відносини Японії з країнами асеан.
- •Історія радянсько-китайських відносин.
- •Проблема Тайваню у зовнішній політиці кнр.
- •Проблема Тибету в політиці кнр.
- •Китайсько-американські відносини: історія та сучасність.
- •Пріоритетні напрями сучасної зовнішньої політики Корейської Народно-Демократичної Республіки.
- •Ядерна програма кндр та її регіональний і геополітичний виміри.
- •Проблема возз'єднання Кореї та перспективи її розв'язання.
- •Відносини між в’єтнамом і сша: історія та сучасність.
- •Індонезія – регіональний лідер Південно-Східної Азії.
- •Здобуття незалежності Індією та Пакистаном: передумови та наслідки.
- •Кашмірська проблема в індійсько-пакистанських відносинах.
- •Ядерний фактор в індійсько-пакистанських відносинах.
- •Зовнішньополітичні концепції післяреволюційної Ісламської Республіки Іран.
- •Лібералізація політичного життя в Ірані за президентства м. Хатамі.
- •Зовнішня політика Ірану на сучасному етапі.
- •Проблема ядерного озброєння Ірану в сучасній світовій політиці.
- •Зовнішня політика Афганістану після Другої світової війни.
- •Відносини між Афганістаном та срср напередодні та під час війни 1979-1989 рр.
- •Режим талібів.
- •Антитерористична операція в Афганістані 2001 р. І проблема політичної стабільності в державі.
- •29. Зовнішня та внутрішня політика Турецької Республіки за президентства Мустафи Кемаля.
- •30. Курдське питання в політиці Туреччини.
- •31. Проблема єдності Кіпру та перспективи її розв’язання.
- •Євроінтеграційна політика Туреччини.
- •Утворення держави Ізраїль: передумови та наслідки.
- •Зовнішня політика Ізраїлю під час війн з арабськими країнами у 60-70-х роках хх ст.
- •Палестино-ізраїльські відносини у 1980-2000 рр.
- •Палестинська проблема у сучасних міжнародних відносинах.
- •Російсько-сирійські відносини: історія та сучасність.
- •Зовнішня політика Єгипту за президентства г.А. Насера.
- •Зовнішня політика Єгипту за президентства а. Садата.
- •Зовнішня політика Єгипту за президентства х. Мубарака.
- •Повернення Єгипту до Ліги Арабських держав
- •Революція 2011 р. В Єгипті та її політичні наслідки.
- •Реакція на протести[ред. • ред. Код]
Зовнішня політика Єгипту за президентства х. Мубарака.
Хосні Мубарак відразу по приході до влади здійснив ряд заходів для боротьби з корупцією. Судили багатьох членів з оточення, а також членів родини колишнього президента Садата, деяких високопосадовців.
Президент Мубарак переобирався на чільний пост більшістю голосів на референдумах 1987, 1993 та 1999 років. Щоправда, голосування відбувалось лише по одній кандидатурі, яку висували Народні збори, за що Єгипет не раз піддавався критиці з боку держав сталої демократії. Необхідність же референдумів обґрунтовувалась збереженням надзвичайного стану в країні, викликаного загостреннням ісламської проблеми через діяльність радикальних організацій.
Мубарак переглянув політику Садата у відносинах з опозицією. Із тюрем були звільнені сотні членів опозиційних організацій, пом'якшені умови діяльності опозиційних партій, їм дозволили видавати власні друковані органи.
Водночас Мубарак відомий як жорстокий борець із проявами ісламського фундаменталізму в Єгипті. Низку радикалістських організацій було розгромлено, а деяких їхніх членів страчено. Зокрема, після показового судового процесу на смерть скарали учасників убивства президента Садата.
У відповідь на ці рішучі заходи вже 1982 року фундаменталісти засудили Мубарака до смерті, і, за деякими даними, йому вдалося уникнути відтоді декількох замахів на своє життя. Відомими широкій громадськості стали два з них — так, 1995 року під час візиту до Ефіопії в Аддис-Абебі його автомобіль обстріляли з автоматичної зброї, а 1999 року на одному з виступів Мубарака йому спробували нанести ножовий удар. У обох випадках Мубарак не постраждав.
У 2005 році було прийнято поправки до Конституції країни, завдяки яким партії отримали право висувати своїх кандидатів на пост Президента. Перші президентські вибори за новою системою відбулися 7 вересня 2005 року. Хосні Мубарак на них здобув приголомшуючу перемогу, як і очікувалося. Втім, законність цих виборів була поставлена під сумнів через навалу задокументованих порушень.
Повернення Єгипту до Ліги Арабських держав
Єгипет був єдиною країною в історії Ліги Арабських держав, яку позбавили членства з причини ухвалення мирної угоди з Ізраїлем (Кемп-Девідські угоди) у1979 році. Однак 1989 року Мубарак добився поновлення членства Єгипту в Лізі. У теперішній час Єгипет є одним із найавторитетніших членів Ліги.
На початку 2011 року в низці арабських країн почалися масові антиурядові протести, спричинені економічними та соціальними проблемами. Натхненником хвилі заворушень став Туніс, де внаслідок народних виступів було повалено президента бен Алі. 25 січня 2011 кілька тисяч людей в Каїрі вийшли з вимогою відставки Хосні Мубарака.
Протести в Єгипті тривали 18 діб.
11 лютого 2011 року президент Єгипту Хосні Мубарак пішов у відставку; перед відходом Мубарак доручив керувати країною Вищій раді збройних сил,[2] яку очолює міністр оборони Мухаммед Хусейн Тантаві.