7. Завдання вивчення особистості злочинця.

Об'єкти кримінологічного вивчення:

1. Окремі особи, які вчиняють злочини.

2. Різні контингенту злочинців: неповнолітні злочинці, рецидивісти, корисливі і т. п.

2. Різні кримінологічні типи злочинців.

При цьому кримінолог має справу з фактичними злочинцями, а не тільки з тими, щодо яких відбувся вступив у законну силу вирок суду.

Об'єктом кримінологічного дослідження людина стає відразу після скоєння ним кримінально караного діяння.

Не можна забувати, що нерідко не виявляються і уникають кримінальної відповідальності найдосвідченіші, організовані і професійні злочинці. Тому робити висновки про характеристики злочинців тільки на основі матеріалів кримінальних справ, кримінальної статистики - це значить не побачити багато важливих моментів, що визначають фактичну злочинність та її розвиток.

Слід відразу застерегти від захоплення «легким» підходом до аналізу даних про осіб, які вчиняють злочини.

Зокрема, від виділення якогось середньостатистичного злочинця, коли за даними статистики усереднюються відомості про стать, вік, соціальне положення, освіті та інших характеристиках виявлених злочинців.

Такий прийом можна уподібнити створення середньостатистичного образу мешканця лісу на основі даних про характеристики ведмедів, вовків, зайців, лисиць, кабанів, лосів, мишей і т. д. Особливо коли такі статистичні характеристики беруться як даність - тільки тому, що вони вже відображені в статистиці.

Практична користь такого прийому нульова, тому що боротьба зі злочинністю повинна бути розрахована на реальні особи, типи, групи злочинців і їх фактичні, а не умовні статистичні характеристики.

Одночасно об'єктом вивчення кримінологи є особи, не вчиняють злочинів, які ведуть себе стійко правомірно (це важливо при використанні методу контрольної групи та виявленні відмінностей характеристик злочинців від характеристик не уявних або «ідеальних» людей, а реальних, які формувалися в тих же умовах мета-, макросередовища, середовища середнього рівня).

Кримінологічне вивчення злочинця не може бути вичерпним дослідженням всієї складної комплексної проблеми людини та її діяльності.

Кримінолог вивчає злочинність і злочинців у рамках т.зв. часткового детермінізму, коли розкриття детермінант свідомо неповно з точки зору філософії, усіх наук про людину і суспільство. Повнота тут відносна, прив'язана до предмета і методів кримінології.

Т.ч., виникає завдання виокремлення кола характеристик, що дозволяють виявити найближчі до злочину і злочинності причинні зв'язки, причинні ланцюжки та комплекси. І при необхідності для поглиблення їх аналізу звернутися до інших спеціалістів, надати їм необхідну інформацію у своєрідній дослідної естафеті.

Найбільш поширеним у кримінології є виділення 6-ти груп ознак:

1) соціально-демографічні ознаки;

2) кримінально-правові ознаки;

3) соціальні прояви у різних сферах життєдіяльності, або соціальні зв'язки;

4) моральні властивості;

5) психологічні ознаки;

6) фізичні (біологічні) характеристики.

Виявлення психологічних ознак - завдання фахівців-психологів і вимагає спеціальних психологічних, психофізіологічних знань.

При аналізі найближчих до злочину причинних ланцюжків і комплексів допустимо обмеження тільки соціологічним, соціально-психологічним та етико-правовим дослідженням.

При цьому особистість злочинця вивчається одночасно в 2-ох аспектах: з одного боку, як об'єкт соціальних зв'язків і впливів, з іншого - як суб'єкт, здатний до активної цілеспрямованої, перетворюючої діяльності.

У цьому випадку традиційно виділяються і зазначені вище характеристики виявляються не цілком задовольняють завданням такого дослідження.

При аналізі кримінально-правової характеристики, наприклад, виявляються дані про раніше відбувалися особистістю злочинах.

Але ж важливо й інше: у рамках якої саме діяльності особистості відбувалися ці злочини, в ім'я задоволення яких саме потреб та інтересів це відбувалося, які моральні якості особистості знаходили свій прояв у злочинах?

Тому при вивченні особистості як певної цілісності, в єдності її свідомості та діяльності, у взаємодії її з соціальним середовищем предмет вивчення став виглядати інакше.

Враховувалися досвід і результати кримінологічних досліджень.

В якості предмета дослідження стали виділятися наступні характеристики:

1) «об'єктивні»: соціальні позиції та ролі, діяльність особистості;

2) «суб'єктивні»: сфера потреб та мотивацій, ціннісно-нормативна характеристика свідомості.