35. Методика вивчення латентної злочинності.

Вважають, що латентність завжди буде висока - занадто багато інтересів - політичних, корисливих, кар'єристських і т. п. - стикається в цій, здавалося б специфічної, проблеми.

Населення ніколи не буде знати справжню цифру злочинності (чи не смішно, в зв'язку з цим, чути досі заклики до ліквідації злочинності і читати теоретичні одкровення про її минущий характері?!).

Однак в інтересах справи необхідно намагатись досягти за допомогою наявних методів і засобів цифри злочинності, яка хоча б наближалась до істинної. У конкретних регіонах це цілком реальне завдання.

Теорія і практика знає декілька методів і приписів виявлення ла­тентної злочинності:

- масові опитування населення, анкетування, експертні оцінки, вивчення матеріалів ЗМІ;

- вивчення правоохоронними органами звітів про господар­ську діяльність окремих підприємств та організацій;

- систематичний контроль за станом статистичного обліку.

Виявляти латентність злочинності можна за допомогою науково організованих опитувань населення, передбачуваних потерпілих від злочинів (метод віктімологізаціі) - саме в цьому випадку можна встановити (хоча б приблизно) співвідношення між зареєстрованою та незареєстрованою злочинністю.

Відомості про рівень прихованих тілесних ушкоджень можна отримати в бюро судово-медичної експертизи, в клініках і лікарнях, травмпункт.

Про розміри розкрадань, наприклад будівельних матеріалів, можна судити на основі аналізу співвідношення потреб у них населення, необхідних для індивідуального будівництва з фактичним витрачанням будівельних матеріалів. Якщо в районі розташоване підприємство, недобудоване через брак покрівельного заліза, а навколо приватні будинки покриваються покрівельним залізом, можна прийти до висновку - йде велике розкрадання, яке повинні виявляти компетентні органи.

Перехід на ринкові відносини істотно збільшить латентність злочинності у всіх сферах виробництва і розподільних відносин.

Методом виявлення латентної злочинності може бути і метод експертних оцінок. У необхідних випадках можна запрошувати декілька експертів для зіставлення їх думок.

Латентність злочинності - велика соціальна проблема, підхід до розробки витоків якої дозволить виявляти більш наближену до істини цифру злочинності, знаходити додатково вузькі місця в соціальній практиці, а значить, і більш реально підходити до розробки заходів попередження злочинності.

36. Механізми злочинної поведінки, пов’язані з деформацією моральних і правових настанов.

Кожна людина сприймає й оцінює навколишню дійсність у світлі властивої йому системи ціннісних орієнтації. Через таку систему він усвідомлює не тільки свої потреби і інтереси, а й ту конкретну життєву ситуацію, в якій в даний момент знаходиться.

Цьому сприяє і сформована правова свідомість, на основі якого суб'єкт розмежовує правомірні і протиправні інтереси і вчинки, оцінює можливі соціальні наслідки своїх дій.

Там, де моральна свідомість необхідним чином впливає на мотивацію, правосвідомість цей вплив підсилює, особа розуміє, що дані цілі та засоби суперечать не тільки моральним, але і правовим нормам.

Саме ціннісні орієнтації особистості лежать в основі скоєних нею вчинків - як соціально позитивних або нейтральних, так і соціально шкідливих. Деформована моральна і правова свідомість може саме по собі стати причиною вибору протиправної лінії поведінки.

Всі ці категорії мають значення для пояснення причин злочинної поведінки, і разом з тим жодну з них не можна абсолютизувати.

Суперечності в оцінці ролі правосвідомості і ціннісних орієнтації пояснюються тим, що насправді існує кілька видів механізмів злочинної поведінки: в одних випадках зазначені фактори відіграють вирішальну, центральну роль, а в інших - побічну, другорядну.

1. У суб'єкта деформовані основні потреби (наприклад, переважає прагнення до користолюбства).

На цьому ґрунті в його психології можуть виникнути й інші відхилення від норми, в т.ч. в в ціннісних орієнтаціях. Від таких суб'єктів ми можемо почути заяви типу: «всі крадуть», «кожен сам за себе» і т. п., спрямовані на виправдання збоченій системи цінностей не тільки в очах оточуючих але й у власних очах. Під стать цій системі цінностей і правосвідомість, деформована в тому ж напрямку.

Т.ч., при спотвореній системі потреб саме вона грає центральну роль у механізмі злочинної поведінки.

2. У суб'єкта конфлікт нормальних інтересів та обмежених можливостей.

У цьому випадку роль ціннісних орієнтацій, політичної і правової свідомості підвищується, ці фактори набувають самостійного значення.

З одного боку, вони можуть послужити ефективним гальмом при формуванні протиправних намірів, з іншого ж боку, при несприятливому випадку, коли ціннісні орієнтації спотворені і рівень правосвідомості низький, вони сприяють вибору протиправного рішення.

3. Глибока деформація системи ціннісних орієнтацій, нерідко - на світоглядному рівні

При нормальних потребах і інтересах особистості і за наявності законних можливостей для їх задоволення все ж таки обирається протиправний спосіб поведінки.

Тут ціннісні орієнтації виступають в якості самостійної «пускової ланки» в механізмі злочинної поведінки.

Такого роду деформація властива деяким особам, що чинять особливо небезпечні державні злочини.

У сфері загальнокримінальної злочинності вона характерна для деяких особливо небезпечних рецидивістів - для здійснення цими особами злочину не потрібно ніякої проблемної ситуації: вони самі її створюють, свідомо нехтуючи суспільними нормами поведінки, моральними і правовими цінностями.

Який ступінь поширеності механізмів злочинної поведінки, початковою ланкою яких є відкрита зневага пануючими в суспільстві цінностями, правовими та етичними нормами?

У сферах корисливих і насильницьких злочинів частку таких випадків можна визначити, орієнтуючись на цифри особливо небезпечного рецидиву, який за цими злочинами не перевищує 3-5%. Державні злочини в нашій країні відбуваються дуже рідко.

Даний варіант механізму злочинної поведінки зустрічається і в злочинах зовсім іншого роду у сфері невеликих порушень різного роду адміністративних і господарських правил (санітарних, протипожежних, вуличного руху, і т. п.) - справа в тому, що такого роду життєво значимі потреби економічного або соціального характеру, як відомо, не грають великої ролі, а безпосереднім мотивом порушень адміністративних правил виступають «сьогохвилинні» побутові, а також відомчі інтереси, зазвичай пов'язані зі зневагою до права і з недооцінкою кримінальної відповідальності.

Багато протиправних вчинків і навіть злочинів (дрібні розкрадання, побори, порушення громадського порядку) виступають при цьому як стереотипи суспільної свідомості певної частини громадян; центральною їх ланкою є низький рівень самосвідомості, політичної, правової та загальної культури.